Рішення

від 10.12.2013 по справі 901/3392/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2013 Справа № 901/3392/13 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток-Плюс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Структурного підрозділу - Кримської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

про стягнення заборгованості

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники :

від позивача - Бєлоусов В.С. за довіреністю № 2 від 03.01.2013;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - Мотова С.П., за довіреністю № 40 від 01.01.2013.

СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток-Плюс» (далі - ТОВ «Поток-Плюс») та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 76 436,71 грн., що складається з:

- основної заборгованості у розмірі 68 448, 58 грн.;

- пені у розмірі 926, 65 грн.;

- штрафу у розмірі 6844, 86 грн.;

- процентів у розмірі 216, 62 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №1224 від 24.10.2011 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності в частині сплати орендної плати у строк, встановлений відповідним договором (а.с. 3-6).

Відповідач у справі - ТОВ «Поток-Плюс» відзиву на позов суду не надав.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця») в особі структурного підрозділу Кримської дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця» (далі - Кримська дирекція залізничних перевезень) (а.с. 1-2).

Третя особа - ДП «Придніпровська залізниця» в особі Кримської дирекції залізничних перевезень у своїх письмових поясненнях повідомила, що є балансоутримувачем майна, переданого в оренду за договором №1224 від 24.10.2011 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, однак, на даний час їй невідомо чи продовжувався термін дії відповідного договору. При цьому, третя особа вказує, що до неї сторони з питання погодження продовження терміну дії договору не зверталися; орендоване майно не повернуто; щомісячні платежі відповідачем не здійснюються (а.с.77-78).

В судове засідання 10.12.2013 представник відповідача не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений про що свідчить підпис на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с.72); клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило; матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 між сторонами у справі укладено договір № 1224 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (а.с. 12-14, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) - прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення (№1- №6) одноповерхової будівлі кафе «Роксолана» площею 98,1 м 2 , з навісом мощеним тротуарною плиткою площею 114,6 м 2 , яке розташоване за адресою пр-т Айвазовського, 2 в, м. Феодосія, АР Крим. Об'єкт оренди перебуває на балансі ДП «Придніпровська залізниця» в особі Кримської дирекції залізничних перевезень (третя особа) та його вартість згідно зі звітом про оцінку становить на 31.05.2011 без урахування ПДВ 617 725,00 грн. (п.1.1договору).

Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).

Обєкт оренди - нежитлова будівля - кафе «Роксолана», яка розташована по пр-т Айвазовського, 2 в, м. Феодосія, АР Крим, є державною власністю та знаходиться в управління Міністерства транспорту та зв'язку України та перебуває у господарському віданні ДП «Придніпровська залізниця», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.03.2008 (а.с.53-54).

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна; акт приймання-передачі орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як орендодавцем, так і балансоутримувачем майна.

Факт передачі третьою особою та прийняттям відповідачем зазначеного майна підтверджується актом приймання-передачі майна від 24.10.2011, яий підписано сторонами та третьою особою (а.с.16).

За умовами договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - липень 2011 року - 7652,07 грн.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць розраховується відповідачем самостійно, при цьому, її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пп.3.1-3.3 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 1 рік - з 24.10.2011 до 24.10.2012.

До закінчення строку дії договору, позивач - РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - ТОВ «Поток-Плюс» про розірвання договору, стягнення орендної плати та повернення об'єкту оренди. За відповідним позовом порушено провадження у справі №5002-22/1936-2012.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2012 у відповідній справі - №5002-2/1936-2012 позов задоволено у повному обсязі, у т.ч. розірвання вищевказаний договір оренди та зобов'язано відповідача повернути об'єкт оренди ДП «Придніпровська залізниця» в особі ВП «Кримської дирекції залізничних перевезень».

Підставою для розірвання зазначеного договору, як вбачається з відповідного рішення суду, є порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати у встановлений договором строк орендної плати.

За заявою ТОВ «Поток-Плюс» відповідне рішення переглянуто за нововиявленими обставинами, за результатами якого господарським судом Автономної Республіки Крим прийнято рішення від 01.08.2013 у справі №5002-22/1936-2012, яким рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2012 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові, у т.ч. щодо вимог про розірвання договору.

При цьому, п .10.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Аналогічні положення визначені і ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Доказів заявлення будь-якою із сторін про розірвання договору або про внесення до нього змін після прийняття рішення від 01.08.2013 господарським судом Автономної Республіки Крим у вищевказаній справі не надано.

Однак, п.10.4 договору визначено, що відповідні дії (щодо продовження строку дії договору) оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Разом з тим, дана вимога щодо письмової форми договору (додаткового договору) про продовження строку дії вищевказаного договору сторонами не дотримана.

Відповідно до ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. При цьому, згідно ч.2 ст.202 ЦК України договір є дво чи багатостороннім правочином.

Згідно зі ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами вчиняється у письмовій формі.

Отже, враховуючи положення відповідних норм права, а також зважаючи на вимоги ст..654 ЦК України, договір про продовження строку дії договору (додаткова угода) мала бути укладена у письмовій формі.

Муж тим, ст.. 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

У даному випадку, закон не встановлює недійсність відповідного договору, який укладено без додержання встановленої форми; сторони у справі, які є сторонами відповідного договору, не заперечували факту продовження строку дії відповідного договору; об'єкт оренди до звернення до суду з даним позовом не повернутий; відповідач продовжував ним користуватись після 24.10.2012.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідний договір з 25.10.2012 продовжив свою дію на один рік.

Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідача обов'язку щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, а також застосування до нього відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України та умовами договору, за порушення відповідних зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа, що випливає за звітним; орендна плата розподіляються наступним чином:

- 70% - до державного бюджету;

- 30% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Як встановлено п.3.6 договору, орендна плата за кожний місяць оренди перераховується до державного бюджету відповідачем самостійно у порядку, встановленому даним договором.

Як зазначає позивач, звертаючись з даним позовом до суду, з серпня 2012 по серпень 2013 року відповідачем орендна плата не сплачувалась, хоча строк виконання відповідних зобов'язань, встановлений договором, настав.

Загалом сума заборгованості за відповідний період по платежу до державного бюджету становить 68 448,58 грн.

До прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано доказів оплати відповідної заборгованості.

Так, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати орендної за вказаний період, хоча строк виконання таких зобов'язань настав, заявлені позовні вимоги про стягнення суми заборгованості підлягають задоволенню у сумі 68 448,58 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів є обґрунтованими, та підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 216,62 грн., оскільки розрахунок процентів, здійсний позивачем, є правильним.

В силу ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені, за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата має бути сплачена.

Отже, за взаємною згодою сторонами змінено загальне правило щодо припинення нарахування пені, визначене ч.6 ст.232 ГК України, що не суперечить чинному законодавству.

Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи встановлення факту порушення строків оплати відповідачем, суд вважає вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 926,65 грн.

Також, пунктом 3.8 договору встановлений штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у випадку, якщо прострочення становить загалом не менше ніж 3 місяці.

Таким чином, зважаючи на прострочення сплати орендної плати понад 3 місяці, вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості у розмірі 68 448,58 грн., що становить - 6 844,86 грн.(68448,58/100*10) підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 1720,50 грн.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 16.12.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток-Плюс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 68 448,58 грн. основної заборгованості з орендної плати, 926,65грн. пені, 6 844,86грн. штрафу, 216,62 грн. процентів, а також 1 720,50грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Р. Ейвазова