Рішення

від 09.12.2013 по справі 919/581/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року справа № 919/581/13

За позовом прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99001) в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99014)

про стягнення 82488,10 грн.

Колегія суддів: Архипенко О.М. - головуючий;

Альошина С.М.;

Щербаков С.О.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора - Махиня В.В., посвідчення від 21.03.2013 №015753;

від позивача - Панна О.О., довіреність №4 від 09.01.2013;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі 13.05.1999.

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про:

- стягнення 44486,14 грн, з яких: заборгованість з орендної плати - 40075,04 грн; пеня - 1035,97 грн; 10 % штрафу від суми заборгованості - 3168,29 грн; 3% річних - 206,84 грн;

- розірвання договору оренди нерухомого майна від 13.10.2008 №727;

- зобов'язання передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за актом приймання-передачі нежилі приміщення в окремо розташованій двоповерховій будівлі, літ. «А» з підвалом, двома крильцями та ґанком, літ. «а» загальною площею 1003,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 526, 759, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193, 283 Господарського кодексу України, статті 18, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 13.10.2008 №727 щодо своєчасного перерахування до державного бюджету орендної плати.

Ухвалою суду від 24.05.2013 позовна заява прокурора прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2013 вирішено здійснювати розгляд справи №919/581/13 колегіально, у складі трьох суддів.

Ухвалою суду від 07.08.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Архипенко О.М., інші судді, які входять до складу колегії - Головко В.О., Щербаков С.О.

Ухвалою суду від 08.10.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів: Архипенко О.М. (головуючий); Альошина С.М.; Щербаков С.О.

Протягом строку розгляду справи прокурор неодноразово збільшував розмір позовних вимог майнового характеру. В останнє, у судовому засіданні, яке відбулося 24.10.2013, суд прийняв до розгляду заяву прокурора від 03.10.2013 за вих.№46-3285вих-13 про збільшення позову, а саме про стягнення з відповідача 82488,10 грн, у тому числі: 71768,39 грн - боргу з орендної плати; 3423,68 грн - пені; 958,40 грн - 3% річних; 6337,63 грн - штрафу /арк.с.141-146/.

Ухвалами суду від 19.11.2013 та від 09.12.2013 провадження у справі за вимогами про розірвання договору оренди нерухомого майна від 13.10.2008 №727 та зобов'язання передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за актом приймання-передачі нежилі приміщення в окремо розташованій двоповерховій будівлі, літ. «А» з підвалом, двома крильцями та ґанком, літ. «а» загальною площею 1003,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, припинено у порядку пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2013, відповідач повністю визнав наявність заборгованості з орендної плати, в іншій частині вимог прокурора про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди просив відмовити.

Водночас, 08.08.2013 відповідач звернувся до суду із заявою, відповідно до якої, у зв'язку з неможливістю використання ним об'єкту оренди за цільовим призначенням протягом всього строку дії договору оренди, просить призупинити оплату по оренді майна до закінчення реконструкції об'єкту оренди на підставі статті 762 ЦК України /арк.с. 95-96/.

Відповідно до пояснень, наданих відповідачем у судових засіданнях, вказана заява фактично є відзивом на позов, відповідно до якого він не визнає позовні вимоги прокурора майнового характеру у повному обсязі.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 03.10.2013) підтримали у повному обсязі, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

13.10.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар), укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №727 (далі - Договір) /арк.с.73-76/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення в окремо розташованій двоповерхової будівлі, літ. «А» з підвалом, двома крильцями та ґанком, літ. «а» загальною площею 1003,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Майно), що не увійшли до статутного фонду ВАТ «Севастопольський морський завод», у процесі корпоратизації, але перебувають на його балансі (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначено згідно зі звітом про оцінку на 29.02.2008 і становить за незалежною оцінкою 237990,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору Майно передається в оренду з метою розміщення офісу. Стан майна на момент укладення договору потребує капітального ремонту.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Акт приймання-передавання орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується Орендодавцем.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами і доповненнями), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - вересень 2008 р. - 3144,44 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.4 Договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця (пункт 3.7 Договору).

Відповідно до пункту 5.4 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 363 дні, що діє з 13.10.2008 до 11.10.2011 включно.

Додатковою угодою №1 від 14.11.2011 сторони погодили зміни, які вносяться до Договору, а саме: з 12.10.2011 вартість об'єкту нерухомого майна становить без урахування ПДВ 348750,00 грн (пункт 1.1); орендна плата з 12.10.2011 становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 5276,24 грн (пункт 3.1) /арк.с.21-22/.

Цією ж додатковою угодою сторони доповнили пункт 10.1 Договору новим реченням, згідно з яким договір вважається поновленим на строк 2 роки з 12.10.2011 та діє до 11.10.2013.

Стаття 204 Цивільного кодексу України Далі - ЦК України) закріплює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №727 та додаткової угоди №1 до нього від 14.11.2011, укладених між сторонами, або недодержання сторонами в момент вчинення цих правочинів вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, а відтак, в силу вимог статті 204 цього Кодексу, вказаний договір оренди державного майна з додатковою угодою до нього є правомірними, і такими, що породжують для сторін цих правочинів цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 13.10.2008, підписаним без зауважень обома сторонами /арк.с. 20/.

Водночас, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного внесення орендної плати за період дії Договору і стало причиною звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

За приписами частин першої та шостої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України та умовами Договору (пункт 3.7) на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості з орендної плати за період з листопада 2011 року по серпень 2013 у розмірі 71768,39 грн, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного вище, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу за Договором у розмірі 71768,39 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання обов'язку щодо своєчасного здійснення орендної плати, прокурор просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3423,68 грн, 10% штрафу у розмірі 6337,63 грн та 3% річних у розмірі 958,40 грн (розрахунки здійснені за відповідні періоди прострочення по 02.10.2013) /арк.с.143-146/.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.8 Договору сторонами погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 3.9 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені прокурором та позивачем розрахунки неустойки та річних, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3423,68 грн, 3% річних в сумі 958,40 грн та 10% штрафу у розмірі 6337,63 грн такими, що також підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його від плати за об'єкт оренди у зв'язку з неможливістю використання відповідного нерухомого майна за цільовим призначенням протягом всього строку дії Договору, виходячи з наступного.

За приписами частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За умовами Договору стан об'єкту оренди на момент укладення цього правочину потребував капітального ремонту.

Відповідно до висновків звіту про оцінку технічного стану нежитлової будівлі АДРЕСА_2 у м. Севастополі, здійсненого у 2008 році товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове проектно-конструкторське підприємство «Південрибпроект» на замовлення відповідача, досліджувана будівля в цілому віднесена до 4-го технічного стану і є аварійною, відновленню не підлягає та потребує здійснення її демонтажу та розбирання. Перебування у будівлі є небезпечним для життя людини /арк.с. 97-103/.

З акту технічного обстеження будівлі АДРЕСА_2, складеного 30.06.2009 державною організацією «Архітектурно-будівельний та технічний нагляд» на замовлення сторін, зокрема вбачається, що стан нежитлової будівлі, яка перебуває в оренді у відповідача, є незадовільним. В районі 3, 4 під'їздів досліджувана будівля є аварійно-небезпечною, із загальним фізичним зносом 90%.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010 у справі №5020-9/163 визнано за ФОП ОСОБА_1 право на проведення реконструкції об'єкту оренди - вбудованих приміщень в окремо розташованій двоповерховій будівлі літ. «А» з підвалом, двома крильцями та ганком, літ. «а», загальною площею 1003,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та отримані ним на підставі договору оренди №727 від 13.10.2008.

Листом від 05.08.2011 №7/27-598, на відповідне звернення відповідача, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі надала ФОП ОСОБА_1 роз'яснення з питань можливості проведення ним реконструкції об'єкта оренди. Так, зокрема, вказаний державний орган повідомив відповідача про наявність у нього права на реконструкцію нежитлової будівлі АДРЕСА_2 на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 07.10.2010, а також роз'яснив, що для надання дозвільних документів на будівництво необхідна наявність документа на право власності або право користування земельною ділянко, на якій буде здійснюватися це будівництво. При цьому, Інспекція зазначила, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна №727 від 13.10.2008 не містить умов про передачу орендарю у користування земельної ділянки, а тому вказаний правочин не є документом на право власності або право користування земельною ділянкою /арк.с. 116-117/.

Викладене вище свідчить, що станом на серпень 2011 року відповідач був повністю поінформований про дійсний стан об'єкту, який ним орендується, а також про неможливість отримання дозвільних документів на здійснення реконструкції цього нерухомого майна у зв'язку з відсутністю в Договорі умови про передачу разом з об'єктом оренди земельної ділянки, на якій він розташований.

Водночас, чітко розуміючи можливі умови використання нежитлової будівлі АДРЕСА_2, 14.11.2011 відповідач вирішує продовжити строк дії Договору ще на 2 роки - до 11.10.2013, шляхом укладення з позивачем додаткової угоди №1 до Договору.

При цьому, укладаючи вказану додаткову угоду відповідач не ставив питання щодо звільнення його від орендної плати до закінчення реконструкції об'єкту оренди або встановлення пільгової орендної ставки на час здійснення відповідного будівництва.

Судом встановлено, що листами від 21.12.2011 та від 30.07.2012 відповідач звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з проханням звільнити його від сплати орендних платежів за Договором.

Але, листами від 28.12.2011 №11-05-04293 та від 03.08.2012 №11-05-02674 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомило ФОП ОСОБА_1 про недоцільність звільнення останнього від сплати орендної плати /арк.с. 114, 118/.

При цьому, з матеріалів справи та пояснень ФОП ОСОБА_1 вбачається, що протягом строку дії Договору, у тому числі після його поновлення сторонами додатковою угодою №1 від 14.11.2011, відповідач не ставив питання щодо дострокового розірвання цього правочину з підстав неможливості використання об'єкту оренди за цільовим призначенням.

Відповідно до наданих у судовому засіданні відповідачем пояснень, укладаючи Договір він не мав мети використовувати об'єкт оренди у тому незадовільному стані, в якому цей об'єкт перебував. Очікуваним результатом від оренди державного нерухомого майна мало бути одержання відповідачем прибутку вже від використання реконструйованого об'єкту оренди.

Про наведене, за висновком суду, може свідчити також і належне виконання відповідачем своїх обов'язків орендаря в частині перерахування до державного бюджету у повному обсязі орендної плати за період дії Договору в редакції від 13.10.2008 (2008-2011 роки).

Таким чином, оскільки протягом п'ятирічного строку дії Договору ФОП ОСОБА_1 так і не вдалося здійснити реконструкцію орендованого нерухомого майна і, як наслідок, отримати бажаний прибуток, тому відповідач вважає, що в цьому випадку він повинен бути повністю звільнений від сплати орендної плати.

Водночас, стаття 42 ГК України встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, суд зазначає, що ризиковість підприємницької діяльності виявляється у імовірному характері прибутку. Підприємництво здійснюється з метою отримання прибутку, проте не завжди ця мета може бути досягнута. У таких випадках підприємець самостійно несе всі ризики, пов'язані з негативними наслідками його діяльності.

З огляду на викладене вище, враховуючи наявність повної поінформованості відповідачем про стан об'єкту оренди та його волевиявлення на продовження строку оренди цього майна на наступний період шляхом укладення додаткової угоди №1 від 14.11.2011, у зв'язку з відсутністю жодних дій з його боку щодо дострокового розірвання Договору з підстав неможливості використання орендованого нерухомого майна, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до правовідносин за Договором положень частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення ФОП ОСОБА_1 від орендної плати, а тому відповідні доводи відповідача, викладені у запереченнях на позов, є неспроможними і судом відхиляються.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

При визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 становить 1147,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням судом позовних вимог прокурора, з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1720,50 грн (1147,00 грн*1,5).

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 82488,10 грн, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99014; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008; ідентифікаційний код 20677058; р/р 31113094700008 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509; одержувач - державний бюджет Нахімовського району м. Севастополя, ОКПО 24035606) заборгованість по орендній платі у розмірі 71768,39 грн (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн 39 коп.), пеню у розмірі 3423,68 грн (три тисячі чотириста двадцять три грн 68 коп.), 3% річних у розмірі 958,40 грн (дев'ятсот п'ятдесят вісім грн 40 коп.), штраф у розмірі 6337,63 грн (шість тисяч триста тридцять сім грн 63 коп.).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99014; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (код одержувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок одержувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 16.12.2013.

Головуючий суддя О.М. Архипенко

Суддя С.М. Альошина

Суддя С.О. Щербаков