Рішення

від 11.12.2013 по справі 918/1748/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 918/1748/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Волинська обласна друкарня" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробничої фірми "СОТЕК" (далі - Фірма) про стягнення заборгованості в сумі 14 209 грн. 78 коп.,

за участі представників:

позивача: Леонтьєвої І.С. за дов. від 25 вересня 2013 року № 246-13,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № 41, укладеного 23 вересня 2008 року між Фірмою та позивачем, останній виготовив і передав відповідачу у власність поліграфічну продукцію. Оскільки Фірма взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті даної продукції не виконала, заборгувавши таким чином позивачу 10 849 грн. 98 коп., останній, посилаючись на статті 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 224 Господарського кодексу України, просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 2 787 грн. 63 коп. пені та три проценти річних у розмірі 572 грн. 17 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року порушено провадження у справі № 918/1748/13, розгляд якої було призначено на 27 листопада 2013 року.

Ухвалою суду від 27 листопада 2013 року розгляд справи відкладено на 11 грудня 2013 року.

До початку судового засідання 11 грудня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 11 грудня 2013 року (а.с. 50), в якій останній відмовився від пред'явлених до Фірми позовних вимог в частині стягнення з останньої 2 787 грн. 63 коп. пені та трьох процентів річних у розмірі 572 грн. 17 коп., та просив суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 10 849 грн. 98 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 11 грудня 2013 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 11 грудня 2013 року, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 14 листопада 2013 року та про відкладення розгляду справи від 27 листопада 2013 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 12 А, кімната 130. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на відсутність договору та закінчення терміну їх зберігання (а.с. 10-12, 47-49).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що явка уповноваженого представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі Фірми.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2008 року між Фірмою та позивачем був укладений договір № 41, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок виготовити та передати у власність відповідачу поліграфічну продукцію, передбачену вказаною угодою, а останній, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість даної продукції (а.с. 7).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Цей договір вступає в силу 23 вересня 2008 року і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір припиняє дію, якщо одна із сторін повідомить іншу сторону про його розірвання за один місяць до закінчення терміну дії (пункт 1.5 даної угоди).

Згідно з пунктом 4.5 договору замовник проводить попередню оплату згідно виписаного виконавцем рахунка.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач виготовив і передав у власність Фірмі передбачену в даній угоді поліграфічну продукцію на загальну суму 10 849 грн. 98 коп. Вказаний факт підтверджується наданими Товариством рахунками: від 31 січня 2012 року № 254 на суму 2 170 грн. 00 коп., від 7 лютого 2012 року № 336 на суму 2 170 грн. 00 коп., від 14 лютого 2012 року № 394 на суму 2 170 грн. 00 коп., від 21 лютого 2012 року № 460 на суму 2 170 грн. 00 коп., від 29 лютого 2012 року № 561 на суму 2 170 грн. 00 коп., що виставлялися відповідачу на оплату спірної продукції (а.с. 39-43). Крім того, зазначений факт підтверджується підписаними між сторонами накладними від 29 лютого 2012 року № 485 на суму 8 679 грн. 98 коп. та від 2 березня 2012 року № 515 на суму 2 170 грн. 00 коп. (а.с. 8), які містять посилання на вищезазначені рахунки.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 23 вересня 2008 року № 41 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Проте всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 10 849 грн. 98 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 23 вересня 2008 року № 41, яка складає 10 849 грн. 98 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Фірми про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Як було зазначено вище, до початку судового засідання 11 грудня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 11 грудня 2013 року, в якій останній відмовився від пред'явлених до Фірми позовних вимог в частині стягнення з останньої 2 787 грн. 63 коп. пені та трьох процентів річних у розмірі 572 грн. 17 коп., та просив суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 10 849 грн. 98 коп.

Частиною 4 статті 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За частиною 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (частина 2 статті 78 ГПК України).

Згідно з частиною 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, суд, керуючись частиною 2 статті 78 ГПК України, додатково роз'яснює позивачу правові наслідки відмови від позову, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За пунктом 4.6 Постанови у випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі в частині стягнення з Фірми 2 787 грн. 63 коп. пені та трьох процентів річних у розмірі 572 грн. 17 коп. підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття даної заяви Товариства та припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача нарахованих до стягнення сум пені та трьох процентів річних на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

Водночас позовна вимога Товариства про стягнення з відповідача 10 849 грн. 98 коп. основного боргу є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

За змістом частини 3 статті 80 ГПК України в разі припинення провадження у справі суд має вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат та про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

У той же час пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що статтею 7 вищезазначеного Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Однак закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини 1 цієї статті Закону, є поняттям цивільного й адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судом у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність пропорційного розподілу суми сплаченого позивачем судового збору за подання до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви та покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 313 грн. 70 коп. У той же час судовий збір у розмірі 406 грн. 80 коп. не підлягає поверненню Товариству та залишається за позивачем.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробничої фірми "СОТЕК" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 12 А, кімната 130, ідентифікаційний код: 13984529) на користь приватного акціонерного товариства "Волинська обласна друкарня" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" (43010, місто Луцьк, Проспект Волі, будинок 27, ідентифікаційний код: 02465973) 10 849 (десять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 98 коп. основного боргу, а також 1 313 (одну тисячу триста тринадцять) грн. 70 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог приватного акціонерного товариства "Волинська обласна друкарня" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" до товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробничої фірми "СОТЕК" про стягнення 2 787 грн. 63 коп. пені та трьох процентів річних у розмірі 572 грн. 17 коп. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 грудня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко