Рішення
від 27.11.2013 по справі 922/3969/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р.Справа № 922/3969/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Супрун М.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_2, м. Вовчанськ до ТОВ "Лиман-Вільча", м. Вовчанськ треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Реєстраційна служба Вовчанського РУЮ Харківської області, м. Вовчанськ ОСОБА_3, м. Вовчанськ про визнання недійсним рішення та змін до статуту товариства за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№1322 від 17.09.2013 року

відповідача - не з'явився

3-ї особи (Реєстраційна служба Вовчанського РУЮ Х/обл) - не з'явився

3-ї особи (ОСОБА_3) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Лиман-Вільча" про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Лиман-Вільча", оформленого протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Лиман-Вільча" № 21 від 15.11.2012 р. та визнання недійсними Змін до Статуту ТОВ "Лиман-Вільча", затверджених Загальними зборами учасників ТОВ "Лиман-Вільча", протокол № 21 від 15.11.2012 р., зареєстровані 21 грудня 2012 року Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області Альохіною Жанною Вячеславівною.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3969/13 та розгляд справи призначено на 15.10.2013р. о 10:00 год. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено Реєстраційну службу Вовчанського РУЮ Харківської області та ОСОБА_3, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Разом з позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд, керуючись ст. 66, 67 ГПК України, заборонити усім державним реєстраторам Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції вчиняти реєстраційні дії шляхом внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо Статуту ТОВ "Лиман-Вільча", у тому числі проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, припинення юридичної особи шляхом реорганізації або ліквідації, вносити записи про зміну місцезнаходження, назви юридичної особи, та інші передбачені ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" записи і реєстраційні дії; накласти арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ "Лиман-Вільча", а саме: пташник № 1 літ. "П" загальною площею 1432,7 кв.м.; пташник № 2 літ. "С" загальною площею 1496 кв.м.; пташник № 3 літ. "Т" загальною площею 1267,7 кв.м.; пташник № 4 літ. "Ф" загальною площею 1282,8 кв.м.; пташник № 7 літ. "Ю" загальною площею 388,6 кв.м.; кормоцех літ. "Р" площею 519,9 кв.м.; авто гараж літ. "К" загальною площею 395,7 кв.м.; санпропускник загальною площею 120,8 кв.м.; санпропускник літ. "З" загальною площею 187,6 кв.м.; прохідна літ. "Ж" загальною площею 15,7 кв.м.; заправочна літ. "Л" загальною площею 14 кв.м.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2013 р. розгляд справи № 922/3969/13 було відкладено на 24.10.2013р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2013 р. розгляд справи № 922/3969/13 було відкладено на 12.11.2013р. о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2013 р. розгляд справи № 922/3969/13 було відкладено на 27.11.2013р. о 09:30 год. Цією ж ухвалою строк вирішення спору було продовжено за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України, на п'ятнадцять днів до 03 грудня 2013 року.

26 листопада 2013 року на адресу суду представником відповідача надано клопотання про відкладання розгляду справи (вх. № 43993 від 26.11.2013 року), у зв'язку з неможливістю представника позивача виконати вимоги суду, підготувати та надати обґрунтований відзив та забезпечити участь у судовому засіданні, у зв'язку із захворюванням та необхідністю лікування.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, натомість строк вирішення даного спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, спливає 03.12.2013 р., тобто відсутня об'єктивна можливість відкладення розгляду справи. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, запропоновано сторонам за три дні до судового засідання надати письмові пояснення по справі та нові докази, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представника відповідача, тощо). Проте, нових доказів сторонами не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні представника відповідача про відкладення справи не зазначено, тобто відповідачу був наданий час для реалізації свого права, але він своїм правом не скористався.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання представника відповідача у справі про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Таким чином, враховуючи, сплив строку встановленого чинним законодавством для розгляду господарського спору, достатність наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не надання відповідачем доказів поважності причин неявки повноважного представника відповідача у судове засідання, суд вважає вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні 27.11.2013 року представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Треті особи своїх повноважних представників у судове засідання не направили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами в порядку ст. 75 ГПК

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" відповідно до статуту у новій редакції від 03.10.2012 року, є товариством з обмеженою відповідальністю, статутний капітал якого утворений у розмірі 3994767,00 грн., учасниками якого є громадянин Азербайджану ОСОБА_3, який володіє 50% в статутному капіталі ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" та становить у грошовому розмірі 1997383,50 грн. та громадянин України ОСОБА_2, який володіє 50% в статутному капіталі ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" та становить у грошовому розмірі 1997383,50 грн. (грошовий внесок 120110,50 грн.; майновий внесок: офісні меблі - 6502,00 грн., нерухомість загальною площею 8513,3 кв.м., що розташована за адресою вул. Будівельників, 2 с. Синельникове Вовчанського району Харківської області - 1870771,00 грн.)

Як зазначає позивач, 15.11.2012 р. до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_3 з повідомленням про те, що потрібно терміново провести Загальні збори учасників ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", бо існує питання, яке можна вирішити лише на Загальних зборах учасників та від вирішення цього питання сьогодні залежить можливість роботи Товариства.

15 листопада 2012 р. були проведені загальні збори учасників ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", на яких прийнято рішення, оформлене протоколом № 21 загальних зборів учасників ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" від 15.11.2012 р., у відповідності до якого встановлений порядок денний: розглянути питання про внесення змін і доповнень до статуту Товариства.

Як вбачається з протоколу № 21 від 15.11.2012 р. вказаних загальних зборів, на них були прийняті рішення відносно: 1) перерозподілу частки учасників в статутному фонді Товариства наступним чином: грошова частка ОСОБА_3 становить 3195813,60 грн. - 80% статутного фонду Товариства і майнова частка ОСОБА_2 становить 798953,40 грн. - 20% статутного фонду, а загальний розмір статутного фонду Товариства залишити незмінним - 3994767,00 грн.; 2) накласти заборону на відчуження майнової частки ОСОБА_2 в статутному фонді Товариства без його згоди; 3) внести відповідні зміни і доповнення до Статуту Товариства; 5) доручити ОСОБА_3 здійснити реєстрацію відповідних змін і доповнень до статуту Товариства, згідно діючого законодавства.

На підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства № 21 від 15.11.2012 року та у зв'язку із перерозподілом частки учасників в статутному фонді Товариства, 21.12.2012 р. було проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", яку проведено за № 14541050022000007, зареєстрованих Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області Альохіною Ж.В.

За результатом внесених змін до статуту ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" статутний капітал товариства складає 3994767,00 грн., та розподілений між його учасниками наступним чином: розмір частки учасника товариства ОСОБА_3 дорівнює 80% та становить у грошовому розмірі 3195813,60 грн.; розмір частки учасника товариства ОСОБА_2 дорівнює 20% та складається з майна - нерухомість загальною площею 8513,3 кв.м., що розташована за адресою вул. Будівельників, 2 с. Синельникове Вовчанського району Харківської області, що у грошовому еквіваленті становить 798953,40 грн.

Як вбачається з протоколу № 21 загальних зборів учасників ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" на зборах були присутні засновники: ОСОБА_3 - частка у статутному капіталі 50,00% та ОСОБА_2 - частка у статутному капіталі 50,00%. Загальні збори визнанні правомочними, а їх рішення відповідають закону.

Позивач, звернувшись до господарського суду з відповідним позовом, просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", оформлене протоколом № 21 від 15.11.2012 р., мотивуючи свої вимоги тим, що загальні збори 24.03.2010р. проводились в порушення порядку скликання загальних зборів (порушення процедури проведення загальних зборів), без попереднього повідомлення позивача про порядок денний, а Зміни до Статуту ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" від 21.12.2012 р. та рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", оформлене протоколом № 21 від 15.11.2012 р. не містять передбаченої законом інформації щодо порядку, складу та розміру додаткового внеску, тобто порушують вимоги законодавства, що призвело до незаконного перерозподілу часток учасників товариства через переоцінку частки учасника, яка внесена майном, за умови, що така переоцінка не передбачена Статутом Товариства та встановлення додаткового внеску іншого учасника, вплив якого на розмір частки також не передбачено Статутом Товариства.

Позивач вважає, що вказане рішення Загальних зборів учасників та відповідні Зміни до Статуту порушують вимоги ст.ст. 4, 51, 61 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 82 ГК України, ч. 3 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", та відповідно порушують права та законні інтереси належного учасника товариства, зокрема позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання.

Корпоративними правами, згідно ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Товариством з обмеженою відповідальністю - є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ст. 140 Цивільного кодексу України). Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень. (ст. 143 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників є вищим органом товариства, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників і є повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Прийняті на загальних зборах рішення можуть бути визнанні недійсними у разі порушення вимог закону або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою (п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року № 13) для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: (а) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); (б) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); (в) прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчому документі товариства.

Відповідно, спосіб повідомлення учасників господарського товариства про дату, час та місце проведення загальних зборів учасників товариства, їх порядок денний повинен забезпечувати реалізацію права учасника господарського товариства в роботі вищого органу товариства.

Згідно ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів, а повідомлення про порядок денний - не менш як за 25 днів до скликання зборів.

Водночас, до матеріалів справи доказів належного повідомлення позивача про час, місця проведення зборів та порядок денного не надано, натомість вбачається, що ОСОБА_2 був повідомлений про час місце та порядок денний Загальних зборів учасників Товариства в момент проведення таких зборів, не мав можливості належним чином підготуватися до розгляду поставленого в порядку денному питання.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 13 від 24.10.2008 р. роз'яснив, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не міг належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Ч. 2 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами. Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 82 ГК України, статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Статутом ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" не передбачено можливості переоцінки вартості часток у статутному капіталі в залежності від зміни вартості майна та не встановлено порядку визначення розміру часток залежно від додаткових внесків. Тобто, рішення про зменшення частки позивача, у зв'язку зі зміною вартості майна, внесеного як вклад до статутного капіталу Товариства та Рішення про збільшення частки іншого учасника Товариства через додатковий внесок не відповідає вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства", установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ГК України, статут товариства з обмеженою відповідальністю, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Згідно ч. З ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення Загальних зборів учасників, оформлене Протоколом № 21 від 15.11.2012 р. та Зміни до Статуту не містять інформації про розмір, склад та порядок здійснення внеску ОСОБА_3

З вищенаведеного вбачається, що Зміни до Статуту ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" від 21.12.2012 р. та рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", оформлене протоколом № 21 від 15.11.2012 р. прийняті внаслідок порушення процедури проведення загальних зборів учасників, що вплинуло на прийнято рішення; не містять передбаченої законом інформації про порядок, склад та розмір додаткового внеску ОСОБА_3, тобто порушують вимоги законодавства, тобто призвели до незаконного перерозподілу часток учасників товариства через переоцінку частки учасника, яка внесена майном, за умови, що така переоцінка не передбачена Статутом Товариства.

Таким чином, спірне рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" та відповідні Зміни до Статуту ТОВ "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" порушують вимоги ст.ст. 4, 51, 61 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 82 ГК України, ч. 3 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

Також, суд зазначає, що до позовної заяви позивачем додана заява про забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаної заяви з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову необхідним є здійснення оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

Як вбачається з позовної заяви позивача, між вимогами, викладеними у заяві про забезпечення позову та позовною вимогою про визнання недійсним рішень загальних зборів другого відповідача, відсутній причинно-наслідковий зв'язок, а саме між можливістю виконання такого судового рішення та вчиненням господарським судом заходів до забезпечення позову, оскільки, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову не обґрунтована жодними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні, як необґрунтованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", оформлене Протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" № 21 від 15 листопада 2012 р.

Визнати недійсними Зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", затверджені Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМАН-ВІЛЬЧА", Протокол № 21 від 15 листопада 2012 року, зареєстровані 21 грудня 2012 року Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області Альохіною Жанною Вячеславівною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМАН-ВІЛЬЧА" (62536, Харківська область, Вовчанський район, с. Синельникове, вул. Будівельників, 2, ідент. код 31690844) на користь ОСОБА_2 (61503, АДРЕСА_2; ідент. номер НОМЕР_1) 1147,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення27.11.2013
Оприлюднено17.12.2013
Номер документу36059382
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/3969/13

Ухвала від 25.02.2014

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Шевель О. В.

Ухвала від 21.01.2014

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Шевель О. В.

Ухвала від 20.12.2013

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Шевель О. В.

Ухвала від 11.02.2014

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Шевель О. В.

Ухвала від 15.10.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 24.10.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 12.11.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Постанова від 11.03.2014

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Шевель О. В.

Рішення від 27.11.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 20.09.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні