Постанова

від 11.03.2014 по справі 922/3969/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа № 922/3969/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - дов. № 1322 від 17.09.2013р.,

відповідача - Хан А.О. - дов. б/н від 23.10.2013р.,

третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча» (вх.3849Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. у справі №922/3969/13,

за позовом фізичної особи ОСОБА_3, м. Вовчанськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча», м. Вовчанськ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Реєстраційна служба Вовчанського РУЮ Харківської області, м. Вовчанськ, 2) ОСОБА_4, м. Вовчанськ,

про визнання недійсними рішення загальних зборів та змін до статуту, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. у справі №922/3969/13 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено; визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча», оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча» від 15 листопада 2012р.; визнано недійсними Зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча», затверджені Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча», Протокол №21 від 15 листопада 2012 року, зареєстровані 21 грудня 2012 року Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області Альохіною Жанною Вячеславівною; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча» (62536, Харківська область, Вовчанський район, с. Синельникове, вул. Будівельників, 2 іден. код 31690844) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) 1147,00грн. судового збору; відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення лозову.

Відповідач, ТОВ «Лиман-Вільча», не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. у справі №922/3969/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що у зв'язку із захворюванням його представник не зміг взяти участь у розгляді справи в суді першої інстанції, про що надавав відповідне клопотання до засідання суду, внаслідок чого був позбавлений можливості надати пояснення по суті заявлених вимог з наданням доказів. Крім того, як зазначає апелянт, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про неповідомлення ОСОБА_3 про час, місце та порядок денний загальних зборів, які відбулися 15.11.2012р., позивач був головуючим на зборах і від нього було запропоновано зустрічну пропозицію щодо накладення заборони на відчуження його майнової частки без його згоди, у зв'язку із зміною часток Статутного фонду ТОВ «Лиман-Вільча». Отже, на думку апелянта, не вбачається підстав для твердження того, що ОСОБА_3 не мав можливості належним чином підготуватися до розгляду поставлених в порядку денному питань і не розумів змісту документу, під яким ставив свій особистий підпис, тому і рішення суду про скасування на цих підставах протоколу №21 від 15.11.2012р. загальних зборів ТОВ «Лиман-Вільча» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

03.03.2014р. відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення з додатками (вх.№1902), в яких зазначає, що частка ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «Лиман-Вільча» фактично сформована за рахунок грошових коштів ОСОБА_4, а також, що практика зміни часток учасників у статутному капіталі ТОВ «Лиман-Вільча» постійно практикувалася ТОВ «Лиман-Вільча». Зазначені обставини, на думку апелянта, піддають сумніву посилання позивача на відсутність у Статуті ТОВ «Лиман-Вільча» можливості переоцінки вартості часток у статутному капіталі підприємства в залежності від зміни вартості майна та відсутності встановленого порядку визначення розміру часток залежно від додаткових внесків. Як зазначає відповідач, правовідносини із зміни розміру часток учасників вже виникали під час управління ТОВ «Лиман-Вільча». Окрім цього, апелянт стверджує, що ним на розрахунковий рахунок підприємства станом на 01.01.2014р. внесено грошових коштів на суму 2915,8 тис. грн. в якості фінансової допомоги та планується у першому кварталі 2014 року внести вказану суму у статутний капітал підприємства.

Позивач, ФО ОСОБА_3, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що він, як учасник товариства, не був належним чином повідомлений про час та місце загальних зборів учасників ТОВ «Лиман-Вільча», які відбулись 15.11.2012р., що є порушенням ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства». Крім того, як вважає позивач, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення вимог ч. 2 ст. 51 зазначеного Закону, абз. 2 ч. 4 ст. 82 ГК України під час прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «Лиман-Вільча».

Третя особа, Реєстраційна служба Вовчанського РУЮ Харківської області, м. Вовчанськ, в судове засідання не з'явилась, 24.01.2014р. на адресу суду від неї надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких третя особа проти задоволення апеляційної скарги відповідача не заперечує. Також, просить справу розглядати за відсутністю представника Реєстраційної служби Вовчанського РУЮ Харківської області за наявними матеріалами в даній справі відповідно до чинного законодавства.

Третя особа, ОСОБА_4, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте, треті особи не скористалися своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча» (надалі - Товариство) у новій редакції від 03.10.2012р. (а.с.19-32), учасниками Товариства є громадянин Азербайджану ОСОБА_4, який володіє 50% у статутному капіталі Товариства, що становить у грошовому еквіваленті 1997383,50 грн., та громадянин України ОСОБА_3, який володіє 50% у статутному капіталі Товариства, що становить у грошовому еквіваленті 1997383,50 грн. (грошовий внесок 120110,50 грн., майновий внесок 1877273,00 грн., у тому числі офісні меблі на суму 6502,00 грн. та нерухомість загальною площею 8513,3 кв. м 1870771,00 грн.). Усього статутний капітал Товариства утворений у розмірі 3994767,00 грн.

15.11.2012р. були проведені загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом №21 від 15.11.2012р. (а.с.33-34), на яких були присутні засновники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Обидва засновники вказаний факт не спростовують. Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, загальні збори учасників Товариства вважаються правомочними.

На загальних зборах учасників був встановлений наступний порядок денний: внесення змін і доповнень до Статуту Товариства.

За результатами розгляду питання порядку денного були прийняті наступні рішення, які оформлено протоколом №21 загальних зборів:

1. Перерозподілити частки учасників у статутному фонді Товариства наступним чином: грошова частка ОСОБА_4 становить 3195813,60грн. - 80% статутного фонду Товариства і майнова частка ОСОБА_3 становить 798953,40грн. - 20% статутного фонду, а загальний розмір статутного фонду Товариства залишити незмінним - 3994767,00грн. Затвердити зміни і доповнення до Статуту підприємства згідно діючого законодавства.

2. Накласти заборону на відчуження майнової частки ОСОБА_3 в статутному фонді товариства без його згоди.

3. Внести відповідні зміни і доповнення до Статуту Товариства.

4. Доручити ОСОБА_4 здійснити реєстрацію відповідних змін і доповнень до Статуту Товариства, згідно діючого законодавства.

На підставі зазначеного рішення щодо перерозподілу часток учасників в статутному фонді Товариства, 21.12.2012р. державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області Альохіною Ж.В. було проведену державну реєстрацію змін до статуту Товариства за №14541050022000007 (а.с.35-38).

Зокрема, відповідно до пункту 6.2. Статуту Товариства (у новій редакції від 21.12.2012р.), розміри часток учасників Товариства у статутному фонді розподілені наступним чином: ОСОБА_4 володіє 80% у статутному капіталі Товариства, що становить у грошовому розмірі 3195813,60 грн.; ОСОБА_3 володіє 20% у статутному капіталі Товариства, що складається з майна - нерухомість загальною площею 8513,3 кв. м та становить у грошовому еквіваленті 798953,40 грн. Статутний капітал Товариства залишається незмінний і становить 3994767,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом №21 від 15.11.2012р. та зміни до Статуту Товариства, зареєстровані 21.12.2012р., прийняті внаслідок порушення процедури проведення загальних зборів учасників, що вплинуло на прийняте рішення; не містять передбаченої законом інформації про порядок, склад та розмір додаткового внеску ОСОБА_4, тобто порушують вимоги законодавства, призвели до незаконного перерозподілу часток учасників Товариства через переоцінку частки учасника, яка внесена майном, за умови, що така переоцінка не передбачена Статутом Товариства.

Тобто, задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд посилався на наявність ряду порушень при проведенні загальних зборів товариства, які призвели до прийняття неправомірного рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 140 Цивільного кодексу України, статті 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал кого поділений на частки, розмір яких встановлюється установчими документами.

Стаття 145 Цивільного кодексу України, статті 58, 59 Закону України «Про господарські товариства» визначають, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Відповідно до статті 60 «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Стаття 61 цього Закону визначає, що позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно з пунктами 17, 18, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України «Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Як вбачається з протоколу №21 від 15.11.2012р. та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 був присутній на загальних зборах учасників, тобто був обізнаний про час та місце їх проведення, був головою зборів, голосував «за» по питанням порядку денного, заперечень не мав, про що власноруч поставив особистий підпис. Для державної реєстрації змін до Статуту Товариства 21.12.2012р. також поставив особистий підпис на титульній сторінці Статуту.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства України в сукупності з фактичними обставинами справи, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що місцевим господарським судом безпідставно було зазначено, що порушення, допущені під час скликання загальних зборів учасників Товариства, є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідні порушення дійсно мали місце, про що стверджують обидва засновники, однак, зважаючи на те, що позивач був присутнім на зборах, мав змогу відмовитися від участі у загальних зборах учасників 15.11.2012 р., а натомість, погодився з пропозицією ОСОБА_4 щодо проведення зборів, голосував на них та підписував документи - такі порушення не можуть бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, про що безпідставно зазначив суд першої інстанції.

Разом з тим, як вірно вказує суд першої інстанції, наявність інших порушень норм чинного законодавства при проведенні загальних зборів товариства та внесенні змін до статуту є підставою для визнання таких актів недійсними, зважаючи на нижченаведене.

Як свідчить рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом №21 від 15.11.2012р., необхідність перерозподілу часток учасників Товариства учасник ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що вартість основних фондів і матеріальних цінностей, що внесені ОСОБА_3 до статутного фонду, є завищеною. Необхідність подальшого розвитку підприємства вимагає поповнення статутного фонду грошовими коштами. Після переоцінки основних засобів (будівлі і споруди), внесених до статутного фонду підприємства, доля ОСОБА_3 знизиться і складе 20%, а доля ОСОБА_4 збільшиться і складе 80%. Загальний розмір статутного фонду залишиться незмінним і складає 3994767,00 грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Відповідно до статті 88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Стаття 143 Цивільного кодексу України, стаття 51 Закону України «Про господарські товариства» визначає, що статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Частина 4 статті 82 Господарського кодексу України визначає, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Відповідно до частини 2 статті 51 Закону України «Про господарські товариства» зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, Статут Товариства відповідача не містить положень щодо переоцінки вартості частки у статутному капіталі у разі зміни вартості майна, внесеного як вклад, та не встановлює порядку визначення розміру частки у разі внесення додаткових внесків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про зменшення частки позивача, у зв'язку із зміною вартості майна, внесеного як вклад до статутного капіталу Товариства та рішення про збільшення частки іншого учасника Товариства через додатковий внесок, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Окрім цього, як вже було зазначено, на загальних зборах учасників Товариства 15.11.2012р. був встановлений порядок денний про внесення змін і доповнень до Статуту Товариства. За результатами розгляду питання порядку денного були прийняті ряд рішень, зокрема, щодо переоцінки часток учасників Товариства.

Також, як вірно посилається позивач, спірне рішення загальних зборів не містить передбаченої законом інформації про порядок, склад та розмір додаткового внеску ОСОБА_4, тобто порушують вимоги законодавства, відсутня інформація про зникнення грошової частки позивача у розмірі 120110,50 грн., яка була зазначена у статуті в попередній редакції (станом на час проведення оскаржуваних зборів).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Пункт 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24-10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначає, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що загальними зборами учасників Товариства було прийнято рішення про переоцінку часток учасників, хоча дане питання не було внесено до порядку денного, що суттєво вплинуло на порушення прав та законних інтересів позивача шляхом зниження його частки у статутному капіталі до 20%, отже є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства.

Стосовно доводів апелянта щодо позбавлення судом першої інстанції відповідача можливості надати пояснення по суті заявлених вимог з наданням доказів у зв'язку з винесенням рішення судом за відсутності представника відповідача, який не зміг взяти участь у розгляді справи у зв'язку із захворюванням, то судова колегія вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), при чому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи у місцевому господарському суді неодноразово відкладався (ухвала господарського суду Харківської області від 15.10.2013р., ухвала господарського суду Харківської області від 24.10.2013р., ухвала господарського суду Харківської області від 12.11.2013р.). У судове засідання 27.11.2013р. відповідач також не з'явився.

Чинне законодавство України не обмежує учасників судового процесу певним колом осіб, які можуть представляти їх в суді та надає змогу скористатися своїм правом участі у судовому засіданні, надіславши іншого представника. Разом з цим, відповідач мав право на подання до суду письмових пояснень по справі. Однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався. Крім того, ненадання відповідачем письмових заперечень не призвело до прийняття неправильного по суті рішення та не може бути підставою скасування рішення місцевого господарського суду в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо наданих до суду апеляційної інстанції відповідачем доказів на підтвердження своїх доводів, колегія суддів зазначає, що рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №12 від 31.05.2010р., рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №14 від 19.05.2011р., виписок по особистому рахунку фізичної особи ОСОБА_4 за 2011 рік - відповідне не є предметом спору по даній справі.

Що ж стосується твердження апелянта щодо внесення ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок підприємства станом на 01.01.2014р. грошових коштів у розмірі 2915,8 тис. грн. в якості фінансової допомоги, яка, як стверджує апелянт, в подальшому буде зарахована як відповідний внесок, то на підтвердження цього доказів взагалі не надано.

Окрім іншого, судова колегія зазначає, що відмовляючи позивачеві у задоволенні заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції вірно застосовані норми господарського процесуального законодавства та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Так, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У заяві про забезпечення позову позивачем не обґрунтовано імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеної заяви.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а обставини, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. у справі №922/3969/13 спід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Вільча» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. у справі №922/3969/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.03.2014 року.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.