Постанова

від 05.12.2013 по справі 811/3019/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Справа № 811/3019/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп’яха Василя Валентиновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кіровоградська районна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5454622 від 30.08.2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яхом Василем Валентиновичем за наслідками розгляду заяви Кіровоградської районної державної адміністрації, поданої до органу державної реєстрації 29.08.2013 року за реєстраційним номером 2722397, яким відмовлено у державній реєстрації права власності держави на земельні ділянки, площею 48,7744 га, в тому числі: 48,7744 га - пасовищ, з них: ділянка 1 - 5,6923 га, ділянка 2 - 1,8301 га, ділянка 3 - 22,3849 га, ділянка 4 - 4,5525 га, ділянка 5 - 14,3146 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебувають у державній власності та розташовується на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з кадастровими номерами: 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179, за Кіровоградською районною державною адміністрацією;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5455199 від 30.08.2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яхом Василем Валентиновичем за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1, поданої через його уповноваженого представника - ОСОБА_3, до органу державної реєстрації 29.08.2013 року за реєстраційним номером 2722870, яким відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, площею 48,7744 га, в тому числі: 48,7744 га - пасовищ, з них: ділянка 1 - 5,6923 га, ділянка 2 - 1,8301 га, ділянка 3 - 22,3849 га, ділянка 4 - 4,5525 га, ділянка 5 - 14,3146 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебувають у державній власності та розташовується на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з кадастровими номерами: 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179, за ОСОБА_1;

- зобов'язати державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельні ділянки, площею 48,7744 га, в тому числі: 48,7744 га - пасовищ, з них: ділянка 1 - 5,6923 га, ділянка 2 - 1,8301 га, ділянка 3 - 22,3849 га, ділянка 4 - 4,5525 га, ділянка 5 - 14,3146 га, для ведення фермерського господарства, що перебувають у державній власності та розташовується на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з кадастровими номерами: 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179, за Кіровоградською районною державною адміністрацією, на підставі заяви Кіровоградської районної державної адміністрації, поданої нею як належною особою, 29.08.2013 року;

- зобов'язати державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, площею 48,7744 га, в тому числі: 48,7744 га - пасовищ, з них: ділянка 1 - 5,6923 га, ділянка 2 - 1,8301 га, ділянка 3 - 22,3849 га, ділянка 4 - 4,5525 га, ділянка 5 - 14,3146 га, для ведення фермерського господарства, що перебувають у державній власності та розташовується на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з кадастровими номерами: 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179, за - ОСОБА_1, на підставі заяви, поданої ним 29.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що розпорядженням голови Кіровоградської райдержадміністрації від 22.02.2012р. № 119-р. та договором від 10.10.2012р., йому передано в оренду земельні ділянки. При цьому вказує, що реєстрація договору оренди у 2012 році за процедурою, визначеною Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021, не відбулася, та пакет документів було повернуто йому з підстави зміни законодавства, що регулює процедуру державної реєстрації права оренди нерухомого майна.

29.08.2013р. на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» він, як орендатор, звернувся до Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з відповідними заявами та додатками, а орендодавець - із заявою у вигляді розпорядження №119.

За наслідками розгляду заяви позивача, відповідачем 30.08.2013р. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5455199, яким відмовив у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, за ОСОБА_1, оскільки заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності. Цього ж дня, 30.08.2013 року, за наслідками розгляду заяви Кіровоградської райдержадміністрації державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5454622, яким відмовив у державній реєстрації права власності держави на земельні ділянки за даним органом, оскільки із заявою звернулася неналежна особа, у відповідності до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що відповідачем не взято до уваги, що вказана ним норма Земельного кодексу України не визначає належного суб'єкта для звернення із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. При цьому, посилається на абз.7 ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка на думку позивача, не встановлює обмежень щодо подачі до органу державної реєстрації рішень органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування. Тому, вважає, що Кіровоградська райдержадміністрація звернулася до відповідача з розпорядженням №119-р, прийнятим до 01.01.2013р., тобто в межах належних йому на той час повноважень. Крім того, вказує, що договір оренди земельної ділянки, укладений відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі", є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Тому, позивач вважає, що рішення відповідача про відмову Кіровоградській райдержадміністрації у реєстрації права власності держави на земельні ділянки, та про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, є протиправними. В зв'язку з чим, просить суд зобов'язати Державного реєстратора вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельні ділянки та державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та повноважень, які йому надано.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не з'явилися, подавши до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи - Кіровоградської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, виклавши свою позицію в письмовій в заяві. В якій зазначив, що відмова державного реєстратора у реєстрації права власності на земельну ділянку, на його думку є законною та обґрунтованою. При цьому, вказує, що Кіровоградська райдержадміністрація подаючи заяву та розпорядження про передачу земельної ділянки в оренду від 22.02.2012р. №119-р, виконувала обов'язок, зазначений у абз.7 ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». Також посилається на ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. В зв'язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом подання письмових пояснень, заперечень не скористався.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача, відповідач та представник третьої особи - Кіровоградської РДА, в судове засідання не з'явилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також неявку представника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, належним чином повідомленого про судовий розгляд, суд визнає за можливе подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Кіровоградської райдержадміністрації від 22.02.2012р. № 119-р ОСОБА_1 вирішено передати в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 48,7744 га пасовищ, з них: ділянка 1 - 5.6923 га, ділянка 2 - 1,8301 га, ділянка 3 - 22,3849 га, ділянка 4 - 4,5525 га, ділянка 5 -14,3146 га строком на 25 років для ведення фермерського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Кадастрові номери земельних ділянок: 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179. (а.с.41)

На виконання даного розпорядження, 10.10.2012р. між Кіровоградською райдержадміністрацією (надалі - Орендодавець) та ОСОБА_1, (надалі - Орендар) було укладено договір оренди землі. (а.с.13-18)

Позивач посилався на те, що даний договір для набрання ним чинності потребував відповідної державної реєстрації за процедурою, визначеною Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021. На підставі чого, позивачем договір від 10.10.2012р. з відповідними додатками, в т.ч. технічною документацією, після його підписання сторонами, був поданий на реєстрацію до Управління

Державного комітету України по земельних ресурсах, про що свідчить лист Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області від 19.11.2013р. №2759/05/11-13, згідно якого у журналі обліку заяв та видачі документів №В-00304 за 2012 рік, заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (кадастрові номера 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179) зареєстрована 30.10.2012р. за №013212.

Однак, до 01.01.2013 року така реєстрація договору не відбулась, у зв'язку із чим договір з додатками був повернутий позивачу з підстави зміни законодавства, що регулює процедуру державної реєстрації права оренди нерухомого майна.

29.08.2013 року позивач, в даному випадку - Орендар, через свого уповноваженого представника - ОСОБА_3, звернувся до Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з відповідними заявами та додатками, а Орендодавець - Кіровоградська районна державна адміністрація із заявою - розпорядженням № 119-р від 22.02.2012р.

Заява позивача з додатками була прийнята державною реєстраційною службою за реєстраційним номером 2722870, а заява Орендодавця - 2722397, про що свідчать картки прийому заяв. (а.с.223-224)

30.08.2013 року за наслідками розгляду вказаної вище заяви позивача №2722870, державний реєстратор реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Реп'ях В.В. (надалі - «державний реєстратор») прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5455199, яким відмовив у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, за ОСОБА_1 (а.с.71).

Також, 30.08.2013 року, за наслідками розгляду заяви Орендодавця 2722397 Державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5454622, яким відмовив у державній реєстрації права власності держави на земельні ділянки за Кіровоградською районною державною адміністрацією.

Щодо правомірності рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5454622 від 30.08.2013р., суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV)

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, також визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. (ст.2 Закону №1952-IV)

Відповідно до ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 6 Закону №1952-IV визначена система органів державної реєстрації прав, яку становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

У частині 2 статті 9 даного Закону закріплені права державного реєстратора, зокрема 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Статтею 4 Закону №1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

16.06.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням» № 233-УІІ від 14.05.2013 року, яким Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - «Закон № 1952-1V») доповнено статтею 4-1 .

Відповідно до ч.3 ст.4-1 Закону №1952-IV державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

Абзацом 7 частини 1 статті 16 Закону №1952-IV передбачено, що у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

З аналізу зазначених норм Закону слідує, що згідно нової процедури реєстрації речових прав на нерухоме майно, для того, щоб зареєструвати право оренди, що виникло за договором, його сторони повинні вчинити наступні дії: 1) Орендар - звернутись до відповідного органу державної реєстрації із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та відповідними додатками, для проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок; 2) Орендодавець - одночасно зі зверненням Орендаря, має звернутись до відповідного органу державної реєстрації із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності держави на такі земельні ділянки, подавши останньому відповідне рішення про передачу земельних ділянок в оренду.

Зі змісту оскаржуваного рішення №5454622 слідує, що підставою для відмови у державній реєстрації права власності держави на земельні ділянки за Кіровоградською райдержадміністрацією є встановлений відповідачем факт звернення із заявою неналежної особи, а саме особи, яка відповідно до ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, що діє з 01.01.2013 року) не має повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або у користування. Також, відповідач зазначив, що з 01.01.2013 року із заявою про реєстрацію права власності держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності, має право звертатись центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Так, відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд не погоджується, з доводами позивача, що вказана норма Земельного кодексу України не визначає належного суб'єкта для звернення із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, оскільки даною нормою чітко визначено, що це центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Даними органами є Держземагентство України та його територіальні органи, відповідно до чинного законодавства України та Указу Президента України «Про Державне агентство земельних ресурсів України» від 08.04.2011 року №445/2011.

Так згідно даного Указу, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Відповідно пп.6-1 п.4 Указу №445/2011 Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України

від 10.05.2012р. №258 затверджено Положення про Головне управління Держземагентства в області. Пунктом 4.32 даного наказу передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Разом з тим, відповідачем при прийнятті рішення №5454622 від 30.08.2013р. не прийнято до уваги вимоги абз.7 ч.1 ст.16 Закону №1952-IV, якою передбачено, що у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда тощо) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ст.122 Земельного кодексу України в редакції до 01.01.2013 року, районні державні адміністрації на їх території мали право передавати земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема для сільськогосподарського використання.

Таке положення узгоджується з вимогами статті 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIV, згідно з якими укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Згідно ст.14 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

До того ж, згідно ч.5 ст.6 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Так, Кіровоградська райдержадміністрація звернулася до відповідача з розпорядженням № 119-р, прийнятим до 01.01.2013 року, тобто в межах належних йому на той час повноважень. У свою чергу абзац 7 частини 1 статті 16 Закону № №1952-IV не встановлює обмежень подачі до органу державної реєстрації рішень органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування, прийнятих до 01.01.2013 року.

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті. (Рішення Конституційного Суду України від 09.09.1999 р. № 1-рп/99).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. №5245-УІ (надалі - Закон № 5245-VІ), яким були внесені зміни до ст.122 Земельного кодексу України, не призвів до втрати чинності розпоряджень щодо передачі земельних ділянок у користування, прийнятими, зокрема райдержадміністраціями, до набрання даним законом чинності, а лише змінив повноваження (компетенцію) органів виконавчої влади щодо розпорядження державними землями, зокрема землями сільськогосподарського призначення. Будь-яких інших положень в Законі № 5245-VІ, також прямих вказівок про його зворотну дію, не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що розпорядження №119-р від 22.02.2012р., яке є чинним та не скасованим, у сукупності з договором оренди від 10.10.2012р. свідчать про те, що сторонами в належній формі та відповідно до ст.16 Закону України «Про оренду землі» було укладено договір оренди земельних ділянок, і ще у 2012 році розпочалась процедура його реєстрації, яка з незалежних від сторін договору об'єктивних причин не була завершена у порядку, що діяв до 01.01.2013р.

Тому, починаючи з 01.01.2013 року сторони договору оренди відповідно до вимог законодавства, чинного в редакції з 01.01.2013 року мали здійснити державну реєстрацію не самого договору, а права оренди земельних ділянок. У свою чергу перед реєстрацією права оренди земельних ділянок, з 01.01.2013 року Орендодавець мав здійснити реєстрацію права власності на них.

На підставі аналізу зазначених норм та враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за обставин, коли перехід права власності на нерухоме майно відбувся, проте за результатом такого переходу державну реєстрацію прав (оформлення документів чи проставляння "відміток") не проведено, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно. Тобто, розпорядження №119-р від 22.02.2012р. та договір оренди від 10.10.2012р., укладений відповідно до ст.14 Закону України «Про оренду землі», є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

До того ж, відповідно до п.п.1, 6 ст.19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 24 Закону №1952-IV передбачено перелік підстав, коли у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, коли із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону. (п.п.3 , 5-2 ст.24 Закону №1952-IV)

Так, суд погоджується з доводами відповідача, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є підстава, коли із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа. Проте відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не врахував вимоги абз.7 ч.1 ст.16 Закону №1952-IV та усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення №5455199 від 30.08.2013 року, суд зазначає наступне.

Даним рішенням державний реєстратор відмовив у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, за позивачем з тієї підстави, що заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності. (а.с.71)

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.4-1 Закону №1952-IV Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи

комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

З аналізу зазначених норм слідує, що державна реєстрація права оренди земельних ділянок на час подання заяви позивачем, повністю залежала від здійснення державної реєстрації права власності на них за державою.

Крім того, суд враховує, що в матеріалах справи містяться витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, відповідно до яких зазначено, щодо форми власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутнє, але зазначено орган, який зареєстрував земельну ділянку - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області. (а.с.58-69)

Враховуючи те, що відповідач протиправно відмовив у державній реєстрації права власності держави на земельні ділянки, також слідує, що відповідач протиправно відмовив і позивачу у державній реєстрації за ним права оренди тих же земельних ділянок. Оскільки державний реєстратор, відмовляючи ОСОБА_1 у реєстрації похідного права - права оренди земельної ділянки, не врахував що це реєстраційне питання стосувалось земельних ділянок державної власності, та мало вирішуватись одночасно з вирішенням реєстраційного питання права власності держави на дані земельні ділянки.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення № 5454622 від 30.08.2013 року, прийняте за результатами розгляду заяви Кіровоградської райдержадміністрації, безпосередньо порушує права позивача у сфері публічно-правових відносин під час здійснення відповідачем владних управлінських функцій в ході процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеної Законом №1952-IV.

Порушення прав позивача полягає в тому, що рішенням №5454622 від 30.08.2013 року, яке прямо стосується Кіровоградської райдержадміністрації, відповідач зробив неможливою саме для позивача реєстрацію за останнім права оренди на земельні ділянки. Так як реєстрація за позивачем права оренди земельних ділянок прямо залежить від факту реєстрації права власності за державою на ті ж самі земельні ділянки. Дане твердження слідує із положень ч.2 ст.4, ч.ч.3, 4 ст.4-1 Закону №1952-IV

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 у даних правовідносинах можливий за одночасної перевірки правомірності обох рішень державного реєстратора, яким відмовлено у реєстрації права власності та права оренди на земельні ділянки, що належать державі. Натомість, не буде мати належного та дієвого правозахисного ефекту визнання протиправним та скасування лише рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5455199 від 30.08.2013 року, прийнятого відповідачем за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1, яким відмовлено у реєстрації іншого права - права оренди земельних ділянок.

При цьому, суд враховує, що Кіровоградська райдержадміністрація просить в задоволенні даного позову відмовити, хоча у своїй заяві фактично погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що Кіровоградська райдержадміністрація подаючи заяву та розпорядження про передачу земельної ділянки в оренду від 22.02.2012р. №119-р, виконувала обов'язок, зазначений у абз.7 ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

До того ж, даний державний орган діє в межах ст.19 Конституції України, як орган державної влади, як суб'єкт публічно-правових відносин, для якого звернення з адміністративним позовом не є передбаченим законом обов'язком.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо проведення державної реєстрації права власності держави на земельні ділянки та державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про

державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Вирішення питань щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.

Діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами Державної реєстраційної служби України, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Твердження позивача про те, що згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у випадку відсутності підстав для відмови у реєстрації права власності, державний реєстратор не наділений правом обирати варіанти свого рішення, а зобов'язаний прийняти рішення щодо реєстрації права власності, що свідчить про відсутність дискреційності повноважень, на переконання суду, є помилковими.

Так, на виконання ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", після прийняття і перевірки документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви, а також встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень, державний реєстратор має право прийняти: або рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, або про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, або про зупинення державної реєстрації. Тобто, вказана норма свідчить про наявність у державного реєстратора дискреційності повноважень, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо проведення державної реєстрації права власності держави на земельні ділянки та державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необхідним, в даній частині позовних вимог, зобов'язати відповідача розглянути заяви Кіровоградської райдержадміністрації та ОСОБА_1 щодо реєстрації вищезазначених прав. При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому державним реєстратором рішень, останній не вправі відмовляти позивачу у реєстрації права оренди земельних ділянок з тих самих підстав, за яких судом визнано протиправним та скасовується оскаржуване в даній справі рішення відповідача.

Встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваних рішень, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім прийнято рішення не на підставі Конституції та законів України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, судові витрати в розмірі 103,23 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5454622 від 30 серпня 2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яхом Василем Валентиновичем.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5455199 від 30 серпня 2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яхом Василем Валентиновичем.

Зобов'язати державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича розглянути заяву Кіровоградської районної державної адміністрації від 29.08.2013 року щодо державної реєстрації права власності держави на земельні ділянки, площею 48,7744 га, в тому числі: 48,7744 га - пасовищ, з них: ділянка 1 - 5,6923 га, ділянка 2 - 1,8301 га, ділянка 3 - 22,3849 га, ділянка 4 - 4,5525 га, ділянка 5 - 14,3146 га, для ведення фермерського господарства, що перебувають у державній власності та розташовується на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з кадастровими номерами: 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179 у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зобов'язати державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2013 року щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, площею 48,7744 га, в тому числі: 48,7744 га - пасовищ, з них: ділянка 1 - 5,6923 га, ділянка 2 - 1,8301 га, ділянка 3 - 22,3849 га, ділянка 4 - 4,5525 га, ділянка 5 - 14,3146 га, для ведення фермерського господарства, що перебувають у державній власності та розташовується на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з кадастровими номерами: 3522582100:02:000:9175, 3522582100:02:000:9176, 3522582100:02:000:9177, 3522582100:02:000:9178, 3522582100:02:000:9179 у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 103,23 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина