Постанова

від 12.12.2013 по справі 904/7179/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 року Справа № 904/7179/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адоніс» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 р. у справі № 904/7179/13 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Промцемент», м. Донецьк

до Приватного підприємства «Адоніс», м. Дніпропетровськ

про стягнення 365 263,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2013 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7179/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Промцемент» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства «Адоніс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Промцемент», 343 363,49 грн. основного боргу, 3 838,14 грн. 3 % річних, 18 061,86 грн. пені, 7 305,27 грн. судового збору.

Непогоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована незгодою відповідача з рішенням господарського суду Дніпропетровської області через порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на залишення без задоволення судом першої інстанції клопотання ПП «Адоніс» про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди між позивачем та відповідачем. При цьому судом зазначено, що укладення мирової угоди можливе лише після прийняття рішення у справі.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що 25.04.2013 р. ПП «Адоніс» було частково сплачено заборгованість ТОВ «Торговий Дім «Промцемент» за видатковою накладною № РН-0000887 від 16.08.2013 р. у сумі 90 000,3 грн., відтак скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно зазначено період прострочення виконання зобов'язань при здійсненні розрахунку пені, а тому її розмір підлягає зменшенню та повинен складати 17 068,73 грн.

20.11.2013 р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судове засідання на 12.12.2013 р. о 10:30 год.

Повідомлений завчасно та належним чином про місце, дату та час розгляду справи відповідач (скаржник) явку у судове засідання свого представника не забезпечив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, але надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адоніс" залишити без задоволення.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідність абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Абзацом першим пункту 3.9.2. вищевказаної постанови визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

12.12.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

31.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Промцемент» (далі - позивач, або постачальник) та Приватним підприємством «Адоніс» (далі - відповідач, або покупець) укладено договір поставки товару № 31/05-01 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар, за цінами та у кількості, зазначеній в затверджених сторонами специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків і є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 2.1. договору, ціна на товар формується в національній валюті України на базисних умовах, передбачених додатками до договору і не включає в себе вартість доставки товару до станції призначення. При відвантаженні товару залізничним транспортом вартість залізничного тарифу нараховується окремо і сплачується покупцем на підставі виставлених рахунків-фактур разом з оплатою за товар (при попередній системі оплати товару) або протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку, але в будь-якому разі до моменту завантаження товару в залізничні вагони (при оплаті товару на умовах відстрочки платежу). Без оплати залізничних тарифів товар не відвантажується.

Згідно п. 4.1., 4.2. договору, оплата за товар узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

В платіжних дорученнях, в графі "Призначення платежу", покупець обов'язково вказує номер додатку, за яким здійснює оплату. Датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 9.4. договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та дії до 31 грудня 2012 року, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Так, на виконання п. 4.1. договору, сторони підписали специфікації у формі додатків до договору: на поставку продукції в серпні 2012 року - листопаді 2012 року (а. с. 21-24).

Вказаними специфікаціями встановлено умови оплати: 100% передоплату грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Поставка покупцеві товару підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № РН-0000887 від 16.08.2012 р. на суму 219 948,24 грн., податковою накладною № 75 від 16.08.2012 р., залізничною накладною від 16.08.2012 р. про відвантаження товару та актом приймання-передачі від 16.08.2012 р. (а. с. 26-29);

- видатковою накладною № РН-0010016 від 22.09.2012р. на суму 42 094,52 грн., податковою накладною № 67 від 22.09.2012 р., залізничною накладною від 22.09.2012 р. та актом приймання-передачі від 22.09.2012 р. (а. с. 32-35);

- видатковою накладною № РН-0010047 від 30.09.2012 р. на суму 85 660,51 грн., податковою накладною № 98 від 30.09.2013 р., залізничною накладною від 30.09.2013 р. про відвантаження товару та актом приймання-передачі від 30.09.2012 р. (а. с. 37-40);

- видатковою накладною № РН-0010118 від 15.10.2012 р. на суму 42 830,26 грн., податковою накладною № 70 від 15.10.2012 р., залізничною накладною від 15.10.2012 р. про відвантаження товару та актом приймання-передачі від 15.10.2012 р. (а. с. 42-45);

- видатковою накладною № РН-0010211 від 05.11.2012 р. на суму 42 830,26 грн., податковою накладною № 11 від 05.11.2012 р., залізничною накладною від 05.11.2012 р. про відвантаження товару та актом приймання-передачі від 05.1.2012 р. (а. с. 48-51).

Отже, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 433 363,79 грн., а відповідач, за поставлений товар розрахувався частково, сплативши лише 90 000,30 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012 р. (а. с. 52), вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та засвідчений печатками сторін.

Станом на 09.09.2013 р. (дата складання позову) заборгованість відповідача перед позивачем становить 343 363,49 грн. і на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

Правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі, породжують права та обов'язки пов'язані з поставкою товару.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна правова норма міститься у ст. 655 ЦК України.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, згідно п. 4.1. договору, оплата за товар узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Між сторонами підписано специфікації у формі додатків до договору: на поставку продукції в серпні 2012 року - листопаді 2012 року (а. с. 21-24).

Вказаними специфікаціями встановлено умови оплати: 100% передоплату грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оскільки специфікаціями не визначено строк оплати товару то її оплата повинна була здійснюватись відповідачем в порядку визначеному ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 31/05-01 від 31.05.2012 р., позивач направив на його адресу претензію, згідно якої просив погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 343 363,49 грн. протягом п'яти банківських днів з моменту отримання претензії. Відповідачем претензія отримана 18.04.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а. с. 54).

Претензія позивача про сплату боргу, залишена відповідачем без розгляду, борг станом на час розгляду справи, відповідачем не погашено, що і є причиною даного спору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, приймаючи рішення по даній справі, господарський суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність встановлених чинним законодавством підстав для їх задоволення у сумі 343 363,49 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3. договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню у сумі 18 061,86 грн. за період з 26.04.2013 р. по 09.09.2013 р. та 3% річних у сумі 3 838,14 грн. за період з 26.04.2013 р. по 09.09.2013 р. (з урахуванням заяви про уточнення періоду нарахування 3% річних (а. с. 76)).

Колегії суддів перевірено розрахунок позивачем суми пені та 3% річних, які правомірно стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Доводи апелянта, про часткову оплату 25.04.2013 р. заборгованості за видатковою накладною № РН-0000887 від 16.08.2013 р. у сумі 90 000,3 грн. не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки апелянт не надав доказів такої оплати.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено період початку прострочення виконання зобов'язань при здійсненні розрахунку пені, а її розмір відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи скаржника про неправомірне відхилення судом першої інстанції клопотання ПП «Адоніс» про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди між позивачем та відповідачем колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 78 ГПК України, умови мирової угоди сторін викладаються в адресований господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Однак процесуальної вимоги до укладення мирової угоди відповідачем не дотримано, оскільки мирова угода на затвердження господарському суду не подана, зміст мирової угоди не було погоджено з позивачем, а сам позивач проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням часу для укладенням мирової угоди заперечував, про що зазначено у протоколі судового засідання від 05.11.13р. (а. с. 87).

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу колегії суддів, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2013 року у справі № 904/7179/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адоніс» без задоволення.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17.12.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

І.В. Тищик