Рішення

від 12.12.2013 по справі 913/2671/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 грудня 2013 року Справа № 913/2671/13

Провадження №16/913/2671/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

до Комунального підприємства "Стахановське трамвайно-тролейбусне управління", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 18 857 грн. 53 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Липова К.С.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача - Усов Р.Ю., начальник групи правового забезпечення, довіреність від 27.11.2012 №729;

від відповідача - Тодоров В.В., директор КП "Стахановське трамвайно-тролейбусне управління", розпорядження від 19.09.2012 №289к; Лаврухін М.І., завідуючий юридичним відділом Стахановської міської ради, довіреність від 19.11.2013 №183,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення майнової шкоди у сумі 27 301 грн. 15 коп., яка виникла внаслідок пошкодження відповідачем високовольтного кабелю «п/ст. Кадієвка - РП2 №1», власником якого є позивач.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.10.2013 було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.10.2013 з витребуванням додаткових доказів.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через канцелярію суду надав заяву про зменшення позовних вимог від 28.10.2013 №01-31/2/131, якою повідомив, що у зв'язку з допущеною помилкою при розрахунку розміру майнової шкоди за допомогою програмного комплексу «Автоматизоване визначення вартості будівництва, автоматизований випуск кошторисів, п'ята версія редакції 2.12.2» в частині зарахування до фактично понесених збитків непрямих витрат, позивачем зроблено перерахунок розміру майнової шкоди, відповідно до якого розмір цієї шкоди становить 18 857 грн. 53 коп., що підтверджується актом виконаних робіт за липень 2013 року від 26.07.2013 № 18, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Дана заява була розглянута судом в судовому засіданні, та встановлено, що викладені вимоги не суперечать нормам діючого законодавства, відповідно до ст.22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, та не порушує закон та права і інтереси інших осіб. Тому, вказана заява прийнята судом до розгляду та, враховуючи приписи частини четвертої вказаної статті, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням зменшення розміру позову.

Таким чином, предметом позову є: стягнення з відповідача майнової шкоди у сумі 18 857 грн. 53 коп., яка виникла внаслідок пошкодження відповідачем високовольтного кабелю «п/ст. Кадієвка - РП2 №1», власником якого є позивач.

Відповідач надав відзив на позов від 20.11.2013 № 184, в якому заперечує проти доводів відповідача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не обґрунтовано та не надано доказів належного прокладення кабелю та оформлення охоронних зон, тобто, пошкодження кабелю сталося внаслідок недодержання позивачем встановлених норм прокладення кабелю під трамвайними коліями та не належного оформлення охоронних зон.

Відповідно до п.2.1.9 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджених наказом Державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 10.12.1996 за №103, інженерні мережі під трамвайними коліями повинні прокладатися у захисних ізолюючих футлярах, трубах, кожухах або блоках на глибині не менше 1,2 м від головки рейки до верха конструкції при відкритому способі проведення робіт, продавлюванні або горизонтальному бурінні і не менше 3 м від головки рейки - за умови щитової проходки.

Відповідач вважає, що позивач не врахував, що охоронні зони об'єктів енергетики входять до поняття спеціальної зони об'єктів енергетики згідно ст.18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів».

Згідно ч.2 ст. 25 цього Закону, межі спеціальних зон об'єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об'єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

Позивач заперечує проти відзиву відповідача і вказує, що дія Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» розповсюджується на об'єкти розташовані на поверхні землі, а кабельна лінія «п/ст. Кадієвка - РП2 №1» прокладена під землею на глибині одного метра від поверхні землі, тому позивач вважає, що не має необхідності у таких діях як відведення і встановлення в натурі земельної ділянки для визначення меж спеціальних зон об'єктів енергетики.

Представник відповідача, доповнюючи свої заперечення проти позовних вимог позивача, надав лист Управління містобудування та архітектури Стахановської міської ради Луганської області від 11.12.2013 вих. №738, в якому повідомляється, що у виконавчих органах Стахановської міської ради відомості про наявність (прокладку) підземної кабельної лінії КЛ-6 кВ, що перетинає проїжджу частину пр. Леніна в районі житлового будинку № 1, відсутні.

Відповідач також вказав, що договір на сервітут для обслуговування кабелю лінії КЛ-6 кВ (перетинаю чого проїжджу частину пр. Леніна в районі житлового будинку № 1) між Стахановською міською радою та ТОВ «ЛЕО» не укладений, документація щодо визначення охоронної зони зазначеної лінії відсутня.

Також відповідач надав схему в поперечному зрізі трамвайної колії з зазначенням розмірів і понять укладки трамвайного шляху.

Дані документи залучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за таких підстав.

Комунальне підприємство "Стахановське трамвайно-тролейбусне управління" (відповідач) 19 липня 2013 року в м. Стаханові Луганської області проводило роботи по демонтажу трамвайного шляху. Під час проведення демонтажних робіт із застосуванням важкої дорожньо-будівельної техніки було пошкоджено високовольтний електричний кабель «п/ст. Кадієвка - РП2 №1», який є власністю позивача.

На місці події представниками ТОВ «ЛЕО» (позивач) в присутності повноважних представників Комунального підприємства "Стахановське трамвайно-тролейбусне управління" (відповідача) було складено протокол про порушення «Правил охорони електричних мереж» від 19.07.13, в якому вказано, що при демонтажу асфальтного покриття із застосуванням екскаватора пошкоджено високовольтний кабель. В протоколі також зазначено, що роботи проводились без узгодження зі Стахановським РЕС. Протокол підписано представниками обох сторін.

Отримавши відмову від відповідача на вимогу здійснити відшкодування витрат на ремонт кабелю в сумі 27301,15грн., позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 18 857 грн. 53 коп., які він витратив на ремонт електричної мережі.

Позивач, з посиланнями на норми статей 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Правила охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 (далі - Правила), обґрунтовує позовні вимоги тим, що земельні роботи (роботи по демонтажу трамвайного шляху) в межах охоронної зони вказаної кабельної лінії проводилися відповідачем всупереч вимогам Правил та без його присутності.

Позивач на обґрунтування : дотримання вимог, встановлених законодавством щодо - охорони зон електромереж; складу правопорушення; розміру фактично понесених збитків - надав суду письмові пояснення, паспорт кабельної лінії електропередачі високого напруження «п/ст. Кадієвка - РП2 № 1» та керівництво до програмного комплексу АВК - 5, згідно якого розрахував розмір майнової шкоди.

Відповідач проти позову заперечив у зв'язку з невиконанням самим позивачем норм і правил охорони електромереж, оскільки зона прокладки високовольтної електромережі не була оформлена (встановлена), як того вимагає закон - Закон України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів». (ст.ст.13,18,25).

Підсумовуючи доводи відповідача, наявним є висновок про те, що відповідач вважає, що в його діях відсутня протиправна поведінка і вина, оскільки відповідач вчиняв дії відносно власного майна в зоні, яка не мала обмежень (застережень) для проведення демонтажних робіт.

Правовідносини, що виникли з факту пошкодження кабельної лінії позивача, регламентуються нормами Цивільного кодексу України, що регулюють питання відшкодування шкоди, та спеціальним законодавством, що унормовує діяльність об'єктів енергетики, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», Правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №209 від 04.03.1997.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до ст.1166 ЦК України учасник господарських відносин, який спричинив шкоду своїми діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, повинен відшкодувати завдану шкоду суб'єкту, права якого порушено, у повному обсязі. Саме дана норма права повинна бути застосована до спірних відносин, оскільки між сторонами по справі відсутні договірні відносини в сфері постачання/споживання електроенергії.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки,

2) збитків,

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків.

Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України , оцінив докази, визначені позивачем і додані до матеріалів справи, якими він підтверджує склад цивільного правопорушення і факт понесених збитків.

Паспорт кабельної лінії електропередачі високої напруги п/ст. «Кадіївка - РП2 №1» містить інформацію про те, що кабель прокладено на глибині 0,8 метри, в місцях перетину з асфальтними дорогами - на глибині 1 метр (а.с.48). У п.3 паспорту кабельної лінії «Характеристика трассы кабельной линии» зазначено, що кабельна лінія «п/ст. Кадієвка - РП2 № 1», прокладена по населеному району через вулиці Островського, Литейну, Бурбело та по пр. Леніна, кабель прокладено на глибині 0,8 м, в місцях перетину з асфальтними автодорогами кабель прокладено на глибині 1-го метра, по всій довжині лінії кабель укладено на піщаній подушці, захищений від механічних порушень червоною цеглою (а.с.48).

Згідно фото таблиці, яка була зроблена самим позивачем в ході розгляду справи (в більшій кількості фото), роботи по демонтажу асфальтного покриття та трамвайних шляхів виконувались відповідачем на глибині від 0,4 метри до 0,47 метрів.

Таким чином, інформація про прокладку кабелю на глибині 0,8-1 м, яка міститься в паспорті на цей кабель, не доводить факту прокладки кабелю на глибині 1 метру, адже при виконанні робіт на глибині 0,4-0,47м кабель високої напруги було пошкоджено. Тому, паспорт на прокладку кабелю не може бути оцінений судом як належний доказ того, що кабель високої напруги (6000 В), фактично було прокладено на глибині 1 метру, як стверджує позивач.

З огляду на викладені обставини є дійсним висновок про те , що відповідач, проводячи роботи відносно свого власного майна - роботи по демонтажу асфальтного покриття і трамвайного шляху - на глибині 0,4-0,47 метри, пошкодив високовольтний кабель, що обліковується на балансі позивача і є його власністю, який було прокладено саме на вказаній глибині.

Оцінюючи доводи і докази позивача щодо протиправної поведінки і вини відповідача в діях по демонтажу асфальтного покриття і трамвайного шляху, які полягають в не отриманні відповідного дозволу, суд виходив з приписів спеціального законодавства, яким встановлено порядок оформлення охоронних зон об'єктів електропередачі, порядок отримання дозволу на проведення робіт в охоронній зоні.

Аналізуючи спеціальні норми права, наявним є висновок про те, що закон встановлює певний ряд обов'язків (обов'язкових дій) до позивача, як до володільця енергооб'єкту(об'єкту передачі електричної енергії) і електропостачаючої організації.

Згідно приписів Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» - охоронні зони об'єктів енергетики - зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля.

Приписи ст.ст.13,22,25 цього Закону зобов'язують позивача вести облік земель енергетики та встановлювати і відображати охоронні зони уздовж підземних кабельних ліній у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки від крайніх кабелів ліній на певній відстані залежно від місця розміщення цих ліній. Також спеціальні та охоронні зони об'єктів електроенергетики та зони об'єктів передачі електроенергії повинні бути відображені в документації з землеустрою.

Правила охорони електричних мереж мають аналогічні приписи. Відповідно до п.1 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 04.03.1997 (надалі - Правила), зазначені Правила запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами , вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.

Пункт 5 Правил вказує - охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у містах під тротуарами, у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами від крайніх кабелів на відстань 0,6 метра у напрямку будинків і споруд та на відстань 1 метра у напрямку проїжджої частини вулиці.

Таким чином, позивач зобов'язаний був дотримуватись вимог вказаних норм права і встановити охоронну зону кабелю. В матеріалах справи відсутні докази того, що зона кабелю, який було пошкоджено відповідачем при проведенні демонтажних робіт, була встановлена (оформлена) як охоронна зона.

Позивач не спростував доводів відповідача щодо відсутності у відповідача і у виконавчих органах Стахановської міської ради відомостей про наявність (прокладку) підземної кабельної лінії КЛ-6 кВ, що перетинає проїжджу частину «проспект ім. Леніна в районі житлового будинку № 1».

А відтак у суду відсутні підстави для висновку про протиправну поведінку відповідача при проведенні демонтажних робіт.

Також слід вказати, що посилання позивача на порушення відповідачем приписів пункту 9 Правил, є неправомірними, адже з умов цього пункту вбачається, що відповідач зобов'язаний отримати дозвіл на проведення робіт на глибині 0,3 метри в охоронній зоні . як було вказано вище, позивач не оформив зону прокладки кабелю як охоронну зону, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості дійти висновку, що він проводить демонтажні роботи в охоронній зоні, для чого необхідно отримати дозвіл.

За таких підстав при проведенні відповідачем робіт по демонтажу трамвайних шляхів (належного йому майна) в зоні, яка не мала застережень, протиправна поведінка і вина у пошкодженні кабелю відсутні.

Посилання позивача в своїх додаткових заявах в обґрунтування позову на той факт, що в нього відсутній обов'язок і можливість встановлювати охоронні зони на об'єкти передачі електроенергії, оскільки Закон України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» вступив в свою дію в 2010 році, а прокладка кабелю проводилась в 1961 році, є безпідставними, адже дія цього Закону направлена на забезпечення безперебійного функціонування об'єктів енергетики, раціонального використання земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об'єктів від впливу можливих аварій. Тому позивач зобов'язаний був встановлювати та оформлювати охоронні зони об'єктів передачі електроенергії і вести відповідну документацію по обліку земель, які є землями зі спеціальним режимом охорони, тобто, привести свою діяльність у відповідність до вимог цього Закону, оскільки дія Закону спрямована на безпеку життєдіяльності людей.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази складу правопорушення. Позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що до задоволення не підлягають.

Суд не вирішує питання про часткове повернення судового збору у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, оскільки при зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено встановлений законом мінімум розміру судового збору.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 720,50 грн. слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.22,1166,1172 ЦК України, Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення підписане 16.12.2013

Суддя Р.М. Шеліхіна