Постанова

від 16.12.2013 по справі 910/17106/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/17106/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Устименко П.І. - представник, дов. б/н від 25.11.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-виробничий впроваджувальний центр "Сучасні екологічні технології"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013

у справі № 910/17106/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чжонгшан Кемікал Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-виробничий впроваджувальний центр "Сучасні екологічні технології"

про стягнення 140 424,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 910/17106/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 140 424,00 грн. заборгованості, 2 808,48 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач підстав утримання відповідачем грошових коштів в сумі 140 424,00 грн. не навів, обставин неналежного виконання договору від 10.05.2012 № 51201-2 щодо надання послуг не спростував, враховуючи те, що строк дії договору закінчився, правові підстави утримувати грошові кошти в розмірі 140 424,00 грн. у відповідача відсутні; посилання відповідача на п. 7.3 договору не приймається судом до уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів у підтвердження спричинення збитків, втрат, а також втраченої вигоди та відповідно їх розміру.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 910/17106/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що Господарський суд міста Києва прийняв рішення на підставі доводів позивача та взагалі не взяв до уваги заперечення та пояснення відповідача; такі дії суду першої інстанції призвели до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

На думку скаржника, Господарським судом міста Києва не було взято до уваги норми ч. 7 ст. 180, ч.ч. 1, 2 ст. 193, ч. 7 ст. 197 ГК України, ст. 17 Закону України "Про відходи", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.п. 2.4, 2.5 наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" № 789/414/709 від 30.07.2009, ч. 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" № 915 від 26.07.2001, що у свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення.

Скаржник зазначає, що для того, щоб відповідач надав позивачу відповідно до договору від 10.05.2012 № 51201-2 послуги по збиранню, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів, позивач зобов'язаний надати відповідачу заявку, в якій вказується вид, кількість та місцезнаходження відходів, а ненадання позивачем заявки з відповідною інформацією позбавило відповідача можливості надати послуги, передбачені договором; враховуючи п. 7.3 договору № 51201-2, у разі неподання позивачем відповідачу заявки, в якій вказується вид, кількість та місцезнаходження відходів, передплата за умовами договору йому не повертається.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач стверджує про те, що оскаржуване рішення законне, а вимоги апеляційної скарги безпідставні.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 140 424,00 грн., судового збору, відповідно до ст.ст. 625, 1212 ЦК України, ст.ст. 180, 193 ГК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.05.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № 51201-2 на надання послуг з організації збирання, знезараження, перевезення та утилізації використаної тари з-під небезпечних хімічних речовин, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором замовник, доручає, а відповідач, за договором виконавець, бере на себе зобов'язання надати послуги із збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними в п. 3.4 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини"), а також по збиранню, знезараженню, перевезенню та утилізації використаної тари з-під небезпечних хімічних речовин - пестициди та гербіциди, на умовах і за тарифами, визначеними в п. 3.2 та 3.3 договору.

Згідно із п.п. 3.1-3.3 договору № 51201-2 загальна вартість послуг розраховується згідно із письмовою заявкою позивача або калькуляцією до договору та зазначається в актах прийому-передачі наданих послуг; позивач здійснює передоплату послуг у розмірі 7 700,00 грн. в т.ч. ПДВ на розрахунковий рахунок відповідача; оплата за кожну партію небезпечних відходів і пакувальних матеріалів здійснюється при їх перетині кордону України; вартість надання послуг з організації збирання, знезараження, перевезення та утилізації тари з-під небезпечних відходів складає 7,70 грн. з ПДВ за 1 кг такої тари.

Згідно із платіжними дорученнями № 50 від 14.05.2012, № 64 від 24.05.2012, № 93 від 26.07.2012 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 140 424,00 грн., із наступним призначенням платежу: "Оплата послуг збирання та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів зг договору № 51201-2 від 10.05.2012, в т.ч. ПДВ 20%".

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, останнім не були надані послуги за договором № 51201-2.

У пункті 8.1 договору № 51201-2 сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та зарахування передоплати на розрахунковий рахунок сторонами, та діє до 31.12.2012

Позивач у претензії від 14.08.2013 № 02 повідомив відповідачу, що позивачем здійснено передоплату за договором № 51201-2 на суму у розмірі 140 424,00 грн., а відповідач свої зобов'язання з надання послуг не виконав, тому, оскільки, згідно із п. 8.1 договору, останній припинив свою дію 31.12.2012, позивач вимагав повернути кошти передоплати за договором № 51201-2 у розмірі 140 424,00 грн.

У відповідь на претензію листом за № 130822 від 20.08.2013 відповідач повідомив, що оскільки згідно із п.п. 2.2, 4.1.2 договору № 51201-2 позивач надає відповідачу заявку, в якій вказується вид, кількість та місцезнаходження відходів, передбачених в п. 1.1 даного договору та передати відомості (паспорта або інше, якщо такі існують) відходів, не пізніше, ніж за 3 робочих дні до початку надання послуг, однак, позивач не виконав зобов'язань, то відповідач не мав можливості здійснити послуги з організації збирання, знезараження, перевезення та утилізації.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вже зазначалось, в п. 8.1 договору № 51201-2 сторони погодили умову про те, що цей договір діє до 31.12.2012.

Як передбачено в ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Таким чином, оскільки відповідач обставин неналежного виконання договору не спростував, підстав утримання відповідачем грошових коштів в сумі 140 424,00 грн. не навів, тому, у зв'язку із закінченням терміну дії договору відповідних підстав утримувати ці кошти не має, відтак, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Зазначена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що свідчать постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2010 у справі № 3/55пд, від 12.02.2013 у справі № 5011-16/6336-2012.

Доказів повернення грошових коштів позивачу у розмірі 140 424,00 грн. відповідачем не надано.

Твердження апеляційної скарги не є такими, що обґрунтовують підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення, враховуючи викладене та наступні обставини.

У п. 7.3 договору № 51201-2 сторони передбачили, що у разі відмови від використання першої передоплати або невикористання у термін дії договору з вини позивача, передоплата йому не повертається та залишається в розпорядженні відповідача для покриття ним своїх витрат та збитків, у тому числі втраченої вигоди.

Отже, учасниками договору погоджено умову про залишення першої передоплати у розпорядженні відповідача не у будь-якому разі, а саме для покриття витрат та збитків відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідачем не зазначено про виникнення у нього витрат або збитків, у тому числі втраченої вигоди, у зв'язку із невикористанням першої передоплати у термін дії договору та не надано доказів ані наявності, ані розмірів вказаних витрат та збитків.

Також відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів вини позивача у невикористанні першої передоплати у термін дії договору, наявність вини є обов'язковою умовою застосування цього пункту, згідно із його змістом.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки підставами позовних вимог позивачем зазначено ту обставину, що підстава, на якій відповідачем було одержано грошові кошти, згодом відпала, у зв'язку із закінченням дії договору № 51201-2 від 10.05.2012, то потреба у дослідженні стану виконання позивачем норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, порядку збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини, порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, на які посилається відповідач, у справі № 910/17106/13 відсутня, адже висновки такого дослідження не можуть вплинути на прийняття правильного рішення у справі № 910/17106/13.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 910/17106/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-виробничий впроваджувальний центр "Сучасні екологічні технології" без задоволення.

2. Справу № 910/17106/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха