Постанова

від 28.11.2013 по справі 808/7313/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року 09:52Справа № 808/7313/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Урсуленко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорейшн Укрпроменерго» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2013 за № 0000922212,

за участю представників:

від позивача: Зімакова В.В. (дов. № 2110 від 21.10.2013),

Сергач К.О. (дов. № 2309 від 23.09.2013),

від відповідача: Косицького С.В. (дов. № 1927 від 30.08.2013), -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорейшн Укрпроменерго» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління міністерства доходів у Запорізькій області, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міністерства доходів у Запорізькій області від 14 травня 2013 року за № 0000922212.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 01.12.2011 по 29.02.2012 ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» придбало у ТОВ «Дидактика» какао-порошок. Здійснення вказаних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, які включені до реєстру отриманих накладних та до декларації з податку на додану вартість, банківськими виписками та товарно-транспортними накладними. Вказані документи надавались ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя під час перевірки. На момент проведення перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість між підприємствами відсутня. Також у позові зазначено, що у квітні 2012 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проводилась позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої не встановлено порушень при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дидактика» у грудні 2011 року.

22.10.2013 до суду надійшли письмові заперечення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на позов (вх. № 41408). У запереченнях відповідач зазначає, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано акт № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Дидактика» з ТОВ «Інфотерм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест» за період червень 2011 року, ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура» за період вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, виписаний ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. З акту вбачається, що ТОВ «Дидактика» за період 2011-2012 роки сформовано податковий кредит на загальну суму 18 609 056 грн. від зазначених підприємств, якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме у зазначених суб'єктів господарської діяльності відсутній податковий кредит згідно наданих розрахунків коригування. Актом встановлено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару ТОВ «Дидактика» порушують ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання. ТОВ «Дидактика» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Крім того, зазначено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від УРОВС ГСУ ДПС України було отримано інформацію, що відкрито кримінальне провадження за № 32013180000000005 від 15.01.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 205 КК України за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «Дидактика». Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Дидактика» фактично являється «транзитним» підприємством, яке надавало послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств країни.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав зазначених у письмових запереченнях та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі наказу на перевірку від 25.02.2013 за № 336, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» з питань дотримання діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дидактика» за період з 01.12.2011 по 29.02.2012.

За результатами означеної перевірки відповідачем складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дидактика» від 11.03.2013 № 313/22-12/30608570 (далі - Акт від 11.03.2013), яким зафіксовано допущення позивачем порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 307 224,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року на суму 45 000,00 грн., за січень 2012 року на суму 213 474,00 грн., за лютий 2012 року на суму 48 750,00 грн.

Висновки Акту від 11.03.2013 обґрунтовані тим, що ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» у період грудень 2011 року, січень - лютий 2012 року безпідставно відносило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з придбання какао-порошку у ТОВ «Дидактика», у якого відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дидактика» з ТОВ «Інфотерм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Кафепродакшн», № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012, отриманого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя супровідним листом від 21.12.2012 за № 33729/7/22-421 від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» не погодившись з висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в Акті від 11.03.2013 скориставшись своїм правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подало у строки встановленні Податковим кодексом України до відповідача письмові заперечення від 22.04.2013 № 11.

Листом № 5752/10/22-12 від 07.05.2013 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відмовлено у задоволенні заперечень ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго».

На підставі Акту перевірки від 11.03.2013 відповідачем, було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 року за № 0000922212 (далі - ППР № 0000922212), яким позивачу було нарахований податок на додану вартість460 836,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 307 224,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 153 612,00 грн.

Винесене за результатами перевірки ППР № 0000922212 оскаржено позивачем за процедурою адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2013 № 10012/6/99-99-10-01-15 залишено без змін ППР № 0000922212 та рішення про результати розгляду первинної скарги Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області від 26.07.2013 № 1261/10/08-07-10-01-20, а скарги ТОВ «КорпорейшнУкрпроменерго» (№ 16 від 30.05.2013, № 27 від 08.08.2013) без задоволення.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 11.03.2013 позивачем в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 307 224,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року на суму 45 000,00 грн., за січень 2012 року на суму 213 474,00 грн., за лютий 2012 року на суму 48 750,00 грн.

Висновки Акту перевірки від 11.03.2013 обґрунтовані тим, що позивачем протягом перевіряє мого періоду безпідставно було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту по операціям з придбання какао-порошку у ТОВ «ДИДАКТИКА» на загальну суму 307 224,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року на суму 45 000,00 грн., за січень 2012 року на суму 213 474,00 грн., за лютий 2012 року на суму 48 750,00 грн., оскільки взаємовідносини між позивачем та його контрагентом не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки перевірки ТОВ «Дидактика», викладені у Акті перевірки ДПУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012.

Згідно, висновкам викладених в Акті перевірки ДПУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012, встановлено що ТОВ «Дидактика» за юридичною адресою не знаходиться, відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельні обладнання, сировина, матеріали для здійснення операцій основних видів діяльності), що свідчить про те, що діяльність ТОВ «Дидактика» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання вигоди третім особам.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КорпорейшнУкрпроменерго» у період з грудня 2011 року по лютий 2012 року, мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дидактика» із придбання какао-порошку на загальну суму 1 843 341 грн., у тому числі ПДВ 307 223 грн. 50 коп.

Придбання какао-порошку у ТОВ «Дидактика» на загальну суму 1 843 341 грн., у тому числі ПДВ 307 224 грн., відображено ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» у податковому обліку у повному обсязі у складі кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах, а саме: отримані від постачальника (ТОВ «Дидактика») податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних та до декларацій з податку на додану вартість, за грудень 2011 та січень-лютий 2012 року.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредити звітного періоду, відповідно до положень пп. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковуванні операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу вказаних положень правових норм, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарської діяльності.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України (п. 198.6 ст. 198) передбачає тільки один випадок не включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пп. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновки про заниження податкових зобов'язань податковим органом зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нереальність укладених договорів.

При цьому, податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання, а висновки про заниження зобов'язань зроблені лише з посиланням на акт перевірки постачальника позивача.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Дидактика» підтверджується наявним в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності.

При цьому відповідачем не заперечується, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 ПК України, а первинні документи відповідають вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, відповідачем не заперечується факт подальшого використання позивачем у межах власної господарської діяльності придбаного какао-порошку у ТОВ «Дидактика». У судовому засіданні позивачем надано суду копії документів за операціями з подальшої реалізації какао-порошку ЗАТ «Тираспольський хлібокомбінат» (Молдова), Veslan-Auto (Молдова), ТОВ «Полаторе груп», ПАТ «Новокаховський завод плавлених сирів», ПВТФ «Кріоліт-Дніпро», МПП-фірма «Ямуна», ТОВ «Альпі-Україна», ТОВ «Комерційна фірма «Агропродукт», ТОВ «Дей-Сон-ЛПК», ТОВ «Нива Експо», ТОВ «Валерія І К», ТОВ «Політрейд-С», ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика», ТОВ «Прод-Інвест», ТОВ «АВІС», ТОВ НВП «Промтепломаш Плюс», ТОВ «Тріджент», ТОВ «Інверт», ТОВ фірма «ВІАМ», які долучені до матеріалів справи.

Контрагент позивача - ТОВ «Дидактика» у період здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірними правочинами, належності складання податкових накладних податковим органом а ні при проведенні перевірки, а ні в ході судового розгляду не пред'являлось.

Таким чином, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку. Дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а висновок відповідача про безпідставність включення сум податку на додану вартість з операцій по придбанню товарів у ТОВ «Дидактика» є необґрунтованим.

Як вже зазначалось, висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій базується на даних акту перевірки № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Дидактика» з ТОВ «Інфотерм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест» за період червень 2011 року, ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура» за період вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року. Зі змісту даного акта перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. У разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Щодо посилання представника відповідача на провадження досудового розслідування щодо посадових осіб ТОВ «Дидактика» у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, суд зазначає наступне:

- вказані обставини, з огляду на акт перевірки, не були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд, вирішуючи питання про обґрунтованість та правомірність оскаржених рішень відповідача, вказані обставини не може прийняти до уваги;

- згідно інформації, наданої заступником начальника Головного управління - начальника СУ кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань С.В.Солодченко, ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ «Дидактика» - у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 112 КК України.

Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності платника, який закріплений ст. 61 Конституції України, порушення іншими особами (зокрема, його постачальниками) податкового законодавства не може негативно впливати на результати діяльності такого платника за умови відсутності доказів його недобросовісності.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача, що позивачем у порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 307 224 грн., у тому числі за грудень 2011 року на суму 45 000 грн., за січень 2012 року на суму 213 474 грн., за лютий 2012 року на суму 48 7500 грн., є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Дидактика» суду надано необхідні первинні документи та докази використання придбаного товару у своїй господарській діяльності, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорейшн Укрпроменерго» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міністерства доходів у Запорізькій області від 14 травня 2013 року за № 0000922212.

Судові витрати у розмірі 2 294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорейшн Укрпроменерго» (код ЄДРПОУ 30608570) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д. В. Татаринов.