Ухвала

від 18.03.2014 по справі 808/7313/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 808/7313/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорейшн Укрпроменерго»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міністерства доходів у Запорізькій області від 14 травня 2013 року за № 0000922212.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» з питань дотримання діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дидактика» за період з 01.12.2011 по 29.02.2012, за результатами якої складено Акт № 313/22-12/30608570 від 11 березня 2013 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 14 травня 2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000922212, яким ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 307224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 153612,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» з ТОВ «Дидактика» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки порошку у ТОВ «Дидактика» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році, що підтверджується актом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дидактика» з ТОВ «Інфотерм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Кафепродакшн» № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» та ТОВ «Дидактика» протягом грудня 2011 року - лютого 2012 року за усною домовленістю суб'єктів господарювання відбувалися господарські взаємовідносини по купівлі-продажу какао-порошку, які підтверджуються виписаними податковими та видатковими накладними, позивачем проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Рух товару по господарським операціям позивача з контрагентом-постачальником також підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями та отримання ТМЦ, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовується податковим органом.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Корпорейшн Укрпроменерго» господарських операцій з ТОВ «Дидактика» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання апелянта на Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року в адміністративній справі № 808/7313/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 20 березня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: Н.А. Олефіренко