Постанова

від 11.10.2013 по справі 810/4029/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2013 року Справа № 810/4029/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Колесніковій Н.М., за участю:

представника позивача - Панкратова В.С.,

представника відповідача - Боровика С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» до проДержавної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 № 0000182200 та 26.06.2013 № 0000192200 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» зменшено розмір задекларованого ним від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1436 грн. 00 коп., донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 41255 грн. 35 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 10313 грн. 84 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 11 жовтня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» (ідентифікаційний код 37361918, місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, Бєлгородський квартал, буд. 8, кв. 74) зареєстроване в якості юридичної особи 01.10.2010, перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, в Державній податковій інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з виробництвом керамічних плиток і плит, електромонтажними роботами, монтажем водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування та іншими спеціалізованими будівельними роботами, не введеними в інші угруповання, а також неспеціалізованою оптовою торгівлею та вантажним автомобільним транспортом.

Зазначені обставини підтверджуються даними свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 462523, довідки відповідача від 04.10.2010 № 1423, свідоцтва № 100311178 про реєстрацію платника податку на додану вартість та довідки Відділу статистики у м. Славутичі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 577967, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 111-114).

У травні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статей 79 та 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово - господарських операцій з Приватним підприємством «Прилукихімснаб» за період з 01.02.2012 по 30.04.2012.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2013 № 142/22/37361918 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з придбання у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товарно-матеріальних цінностей не дотримано вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за лютий-квітень 2012 року на загальну суму 42691 грн. 35 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність його контрагента - Приватного підприємства «Прилукихімснаб».

Зокрема, відповідач зважав на відомості, викладені в акті Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.08.2012 № 3169/22-9/31360133 про неможливість проведення зустрічної звірки, стосовно:

- відсутності у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- неподання Приватним підприємством «Прилукихімснаб» у ході контролюючих заходів, проведених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, договорів, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам - покупцям.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що Приватне підприємство «Прилукихімснаб» є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори поставки, за якими Приватне підприємство «Прилукихімснаб» зобов`язалось поставити на користь позивача товари, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаних правопорушень під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» обов`язку сплатити до бюджету податок на додану вартість у розмірі 41255 грн. 35 коп. та про невідповідність (завищення) задекларованого ним від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 1436 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0000182200 та 26.06.2013 № 0000192200, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 51569 грн. 19 коп. з яких: 41255 грн. 35 коп. - за основним платежем; 10313 грн. 84 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1436 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Приватним підприємством «Прилукихімснаб» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Приватним підприємством «Прилукихімснаб» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем матеріальних активів із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У квітні 2012 року позивачем укладено з Приватним підприємством «Прилукихімснаб» договори поставки від 02.04.2012, 03.04.2012, 04.04.2012 та 09.04.2012, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, вказаними у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договорів, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно - матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаних вище договорів, Приватним підприємством «Прилукихімснаб» протягом квітня 2012 року поставлено позивачу товар (труби профільні, брус, дошки обрізні, вагонку, листи металеві, плінтуси) на загальну суму 129262 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ - 21543 грн. 70 коп. Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 02.04.2012 по 09.04.2012 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 29, 31, 33, 35).

Судом також встановлено, що протягом лютого - березня 2012 року позивачем придбано у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товарно - матеріальні цінності (саморізи з шайбами, шурупи кровельні, труби профільні, брус, дошки обрізні, листи металеві) на загальну суму 126885 грн. 89 коп., у тому числі ПДВ - 21147 грн. 65 коп.

Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних Приватним підприємством «Прилукихімснаб» рахунків-фактур від 02.02.2012 № ПС-020211, 12.03.2012 № ПС-20311, 16.03.2012 № ПС-0160311 та 20.03.2012 № ПС-200311.

Відвантаження наведених вище матеріальних цінностей контрагентом та їх прийняття позивачем оформлено сторонами правочинів шляхом підписання видаткових накладних від 02.02.2012 № ПС-0000041, 12.03.2012 № 0000040, 16.03.2012 № 0000041 та 20.03.2012 № 0000042.

За результатами виконання власних договірних зобов`язань перед позивачем Приватним підприємством «Прилукихімснаб» виписано податкові накладні від 02.02.2012 № 41 на суму 29872 грн. 07 коп., у тому числі ПДВ - 4978 грн. 68 коп., 12.03.2012 № 40 на суму 30359 грн. 95 коп., у тому числі ПДВ - 5059 грн. 99 коп., 16.03.2012 № 41 на суму 39208 грн. 94 коп., у тому числі ПДВ - 6534 грн. 82 коп., 20.03.2012 № 42 на суму 27444 грн. 93 коп., у тому числі ПДВ - 4574 грн. 16 коп., 02.04.2012 № 187 на суму 29202 грн. 76 коп., у тому числі ПДВ - 4867 грн. 13 коп., 03.04.2012 № 188 на суму 31353 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 5225 грн. 57 коп., 04.04.2012 № 189 на суму 39267 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 6544 грн. 56 коп. та 09.04.2012 № 190 на суму 29438 грн. 63 коп., у тому числі ПДВ - 4906 грн. 44 коп.

Часткову оплату за придбані у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товарно-матеріальні цінності проведено позивачем у період з 05.03.2012 по 27.07.2012 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 112366 грн. 96 коп. на рахунки контрагента (копії банківських виписок (т. 1 а.с. 36-42).

На момент проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача за отримані від Приватного підприємства «Прилукихімснаб» матеріальні активи складала 143781 грн. 08 коп.

Як зазначив представник позивача під час судового розгляду справи, вказані вище товарно - матеріальні цінності замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» з метою їх використання в процесі виробництва та подальшого постачання.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем цих товарів із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії накладних на передачу матеріалів у виробництво, накладних на передачу готової продукції, калькуляцій вартості виробництва, а також видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують подальшу реалізацію позивачем продукції наступним контрагентам - одержувачам.

В якості доказу транспортування придбаного у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товару та на підтвердження забезпечення підприємством його зберігання на території орендованої ним промислової бази представником позивача надано суду копії товарно-транспортних накладних, актів надання перевізником транспортних послуг, прибуткових накладних, договору суборенди частини нежитлового приміщення (бази) від 20.09.2011 № 20/09 та акту приймання-передачі об'єкта оренди від 20.09.2011.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання Приватним підприємством «Прилукихімснаб» на користь позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання Приватним підприємством «Прилукихімснаб» господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини свідчать про можливість здійснення Приватним підприємством «Прилукихімснаб» господарських операцій, пов`язаних з постачанням товарів, та складання за їх результатами податкових накладних.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (виробництво керамічних плиток і плит, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування та інші спеціалізовані будівельні роботи, не введені в інші угруповання, неспеціалізована оптова торгівля), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від Приватного підприємства «Прилукихімснаб» матеріальних активів у процесі виробництва та постачання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності Приватного підприємства «Прилукихімснаб», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарно-матеріальних цінностей позивачу його контрагентом були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, задекларовану позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 26.06.2013 № 0000182200 та 26.06.2013 № 0000192200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 531 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 26.06.2013 № 0000182200 та 26.06.2013 № 0000192200, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 531 (п'ятсот тридцять одна) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 16 жовтня 2013 року.