Ухвала

від 26.02.2014 по справі 810/4029/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4029/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: м. Київ

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Бабенка К.А.,

Петрика І.Й..

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансблокбуд" до державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 26.06.2013 № 0000182200 та 26.06.2013 № 0000192200.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що в свою чергу свідчить про необхідність їх скасування.

З таким висновком погоджується колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у травні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статей 79 та 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово - господарських операцій з Приватним підприємством «Прилукихімснаб» за період з 01.02.2012 по 30.04.2012.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2013 № 142/22/37361918 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з придбання у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товарно-матеріальних цінностей не дотримано вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за лютий-квітень 2012 року на загальну суму 42691 грн. 35 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0000182200 та 26.06.2013 № 0000192200, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 51569 грн. 19 коп. з яких: 41255 грн. 35 коп. - за основним платежем; 10313 грн. 84 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1436 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

З огляду на зміст зазначених правових норм вбачається, що лише відсутність податкової накладної або оформлення податкової накладної з порушенням вимог щодо її оформлення, позбавляє платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Водночас, пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у квітні 2012 року позивачем укладено з Приватним підприємством «Прилукихімснаб» договори поставки від 02.04.2012, 03.04.2012, 04.04.2012 та 09.04.2012, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, вказаними у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договорів, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаних вище договорів, Приватним підприємством «Прилукихімснаб» протягом квітня 2012 року поставлено позивачу товар (труби профільні, брус, дошки обрізні, вагонку, листи металеві, плінтуси) на загальну суму 129262 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ - 21543 грн. 70 коп. Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 02.04.2012 по 09.04.2012 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи .

Крім того, протягом лютого - березня 2012 року позивачем придбано у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товарно-матеріальні цінності (саморізи з шайбами, шурупи кровельні, труби профільні, брус, дошки обрізні, листи металеві) на загальну суму 126885 грн. 89 коп., у тому числі ПДВ - 21147 грн. 65 коп.

Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних Приватним підприємством «Прилукихімснаб» рахунків-фактур , а відвантаження наведених вище матеріальних цінностей контрагентом та їх прийняття позивачем оформлено сторонами правочинів шляхом підписання видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи.

За результатами виконання власних договірних зобов`язань перед позивачем Приватним підприємством «Прилукихімснаб» виписано податкові накладні.

Часткову оплату за придбані у Приватного підприємства «Прилукихімснаб» товарно-матеріальні цінності проведено позивачем у період з 05.03.2012 по 27.07.2012 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 112366 грн. 96 коп. на рахунки контрагента , що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

На момент проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача за отримані від Приватного підприємства «Прилукихімснаб» матеріальні активи складала 143781 грн. 08 коп.

Крім того, подальша реалізація поставленої позивачу продукції у власній господарській діяльності підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних на передачу матеріалів у виробництво, накладних на передачу готової продукції, калькуляцій вартості виробництва, а також видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, зокрема з акту перевірки, що відповідачем безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності Приватного підприємства «Прилукихімснаб», а саме акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20 серпня 2012 року № 3169/22-9/313601333 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» за березень 2012 року. У вказаному акті закріплено висновок про те, що операції ПП «Прилукихімснаб» не підтверджуються з врахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, економічно необхідного для здійснення поставки товару.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20 серпня 2012 року № 3169/22-9/313601333 , оскільки, на думку колегії суддів, самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ "Трансблокбуд". Крім того, зроблені у вказаному акті висновки про відсутність у ПП «Прилукихімснаб» можливості здійснювати поставки товарів позивачу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються приєднаними до матеріалів справи письмовими доказами.

Крім того, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо визнання недійсними договорів, укладених між позивачем та контрагентами, а відтак, укладення таких та фактичне їх виконання контрагентами для позивача і як наслідок - правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період - не спростовано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: К.А. Бабенко

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.