Постанова

від 11.12.2013 по справі 805/15690/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р. Справа №805/15690/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Ковальського А.В.;

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - Псарева О.В., Осьмачко Н.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №0007171703,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №0007171703.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем порушений порядок призначення та проведення перевірки, оскільки позивача не було повідомлено про її проведення. Не відповідає дійсності той факт, що відповідачем під час перевірки досліджувались первинні документи, оскільки вони не не надавались відповідачу через те, що позивачу не було відомо про час проведення перевірки. Позивач вказує на те, що відповідачем вже проводилась перевірка за той же період і нею не було виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність, або договори, первинні чи інші документи, які визнано недійсними, або які містять ознаки фіктивності. Зустрічними перевірками з контрагентами позивача ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" не було встановлено порушень щодо взаємовідносин з позивачем. Позивач вказує на реальність господарських відносин з ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус", а також на те, що придбаний у вказаних контрагентів товар було в подальшому реалізовано третім особам, що підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що в ході перевірки позивачем не доведено реальності придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус", оскільки товар фактично не надано, прибуткові і видаткові накладні є недійсними в силу закону, відповідно оплата за товар, яка здійснена позивачем є безповоротною фінансовою допомогою та не враховується до складу валових витрат підприємства. Відповідач вказує,ю що ним було отримано акти перевірок ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус", в яких зроблено висновок про те, що у підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між вказаними підприємствами та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини даної справи та перевіривши їх доказами, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

ОСОБА_4 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 25.05.2001 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 57) та знаходиться на обліку у відповідача в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 2164 від 10.06.2008 року (т.1 а.с. 59).

В період з 27 лютого 2013 року по 03 березня 2013 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ПП "Інтенція" (код ЄДРПОУ 37156804), ТОВ "Ферус" (код ЄДРПОУ 36917497), ТОВ "Оріал" (код ЄДРПОУ 36917523) за грудень 2010 року, січень-липень2011р., про що складено акт № 538/17-1/НОМЕР_2 від 13.03.2013 року (далі - акт) (т.1 а.с. 19-30).

В акті вказано про те, що встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та ПП "Інтенція" з травня по липень 2011року включно, вказано про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та розрахунок сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ПП "Інтенція" на загальну суму 153 072 грн., у т.ч. ПДВ 25 512 грн.

Також в акті зазначено про нереальність здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "Феррус" з грудня 2010 року по березень 2011 року включно, вказано про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та розрахунок сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ "Феррус" на загальну суму 132 811 грн., у т.ч. ПДВ 22 135 грн.

В акті вказано про нереальність здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "Оріал" з квітня 2011 року по травень 2011 року включно та про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та розрахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Оріал" на загальну суму 89537,22 грн., у т.ч. ПДВ 14 922,87 грн.

У висновках акту зазначено про порушення позивачем ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус". Крім цього вказано про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 62571 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0007171703 від 10.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість в сумі 70 957, 50 грн. (62571 грн. за основним платежем та 8386,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо підстав та порядку проведення перевірки, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідачем у судовому засіданні, в якості доказу направлення позивачу повідомлення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та відповідного наказу про її призначення надано роздрукований аркуш (т.2 а.с. 23), на якому міститься повідомлення про направлення з електронної адреси: dpi0566@dc.ukrtel.net на електронну адресу: АДРЕСА_1 тексту, що містить посилання на направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та наказу про її проведення.

Суд критично ставиться до вказаного доказу, а також не вважає його належним доказом повідомлення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки чи належним доказом направлення на адресу платника податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, оскільки форма такого повідомлення прямо закріплена в п. 79.2 ст. 79 ПК України та не передбачає права відповідача направляти наказ та повідомлення про проведення перевірки електронною поштою.

В акті перевірки міститься запис про вручення копій наказу про проведення перевірки та направлення під розписку позивачу.

Відповідач не заперечує того факту, що не надсилав позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення та не вручав йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідач зазначає, що надіслав повідомлення та наказ електронною поштою.

Позивач заперечує факт отримання від відповідача наказу та повідомлення.

Таким чином, жодних належних доказів надіслання позивачу, в порядку, встановленому п. 79.2 ст. 79 ПК України, повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та наказу про її проведення відповідачем суду не надано.

Недотримання відповідачем вищевказаних вимог ПК України дає суду підстави для висновку про неправомірність проведеної перевірки, що оформлена актом № 538/17-1/НОМЕР_2 від 13.03.2013 року.

Щодо реальності господарських операцій з контрагентами суд зазначає про наступні обставини.

Між позивачем, ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" були укладені договори № 85 від 20.05.2011 року, № 118 від 06.04.2011 року та № 10 від 10.01.2011 року, відповідно, про поставку різноманітної продукції в асортименті, відповідно до рахунків та накладних.

Факт поставки та передачі товару за зазначеними договорами від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" до позивача підтверджується відповідними видатковими накладними з довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, рахунками - фактурами, підписаними представниками сторін, згідно яких позивач отримав від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" різноманітну продукцію (товар) на загальну суму 375 420,42 грн., в тому числі 62 570,14 грн. ПДВ.

На зазначену суму позивачем від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" отримано належним чином оформлені податкові накладні № 000743 від 23.12.2010р., № 000530 від 13.12.2010р., № 000481 від 06.12.2010р., № 000731 від 20.12.2010р., № 3 від 12.01.2011р., № 4 від 12.01.2011р., № 9 від 20.01.2011р., № 21 від 26.01.2011р., № 33 від 31.01.2011р., № 417 від 10.02.2011р., № 425 від 17.02.2011р., № 461 від 24.02.2011р., № 472 від 28.02.2011р., № 165 від 30.03.2011р., № 99 від 21.03.2011р., № 27 від 09.03.2011р., № 75 від 08.04.2011р., № 87 від 13.04.2011р., № 178 від 21.04.2011р., № 280 від 29.04.2011р., № 50 від 10.05.2011р., № 44 від 05.05.2011р., № 58 від 23.05.2011р., № 227 від 31.05.2011р., № 177 від 25.05.2011р., № 15 від 03.06.2011р., № 118 від 10.06.2011р., № 160 від 22.06.2011р., № 194 від 26.06.2011р., № 201 від 30.06.2011р., № 263 від 28.07.2011р., № 180 від 18.07.2011р., № 162 від 12.07.2011р., № 155 від 11.07.2011р., № 193 від 21.07.2011р., № 267 від 29.07.2011р., № 153 від 08.07.2011р.

Суму ПДВ відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що сторонами не заперечується.

Факт здійснення оплати за отриманий від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" товар підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи підтвердження позивачем відповідних господарських операцій з контрагентами первинними документами, є безпідставними твердження відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" у грудні 2010 року, січні-липні 2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарі в/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правомірність податкових накладних, що були видані ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" позивачу в грудні 2010 року, січні-липні 2011 року сторонами не оспорюється.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" в грудні 2010 року, січні-липні 2011 року та правомірність включення суми ПДВ в розмірі 62570,14 грн. до податкового кредиту за вказаний період.

Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення - рішення від 10.09.2013 року №0007171703 прийнято відповідачем необгрунтовано, протиправно та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 709,00 грн.

Керуючись ст. ст. 75, 77-79, 138-139, 193, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №0007171703 - задовольнити повністю

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 10.09.2013 року №0007171703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) 709 (сімсот дев'ять) гривень 00 копійок судового збору.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 11 грудня 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 16 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.