Ухвала

від 22.01.2014 по справі 805/15690/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року справа №805/15690/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Борисовій А.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 (довіреніст від 29.10.2013 р.),

представника відповідача Псарева О. В. (довіреність від 28.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 10.09.2013 р. № 0007171703 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в ході перевірки позивачем не доведено реальності придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус", оскільки товар фактично не надано, прибуткові і видаткові накладні є недійсними в силу закону, відповідно оплата за товар, яка здійснена позивачем є безповоротною фінансовою допомогою та не враховується до складу валових витрат підприємства. Апелянт вказує, що ним було отримано акти перевірок ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус", в яких зроблено висновок про те, що у підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між вказаними підприємствами та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не ідлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 25.05.2001 року, знаходиться на обліку у відповідача в якості платника податку на додану вартість.

В період з 27 лютого 2013 року по 03 березня 2013 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ПП "Інтенція" , ТОВ "Ферус" , ТОВ "Оріал" за грудень 2010 року, січень-липень2011р., про що складено акт № 538/17-1/НОМЕР_2 від 13.03.2013 року.

В акті перевірки зазначено про встановлення нереальності здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та ПП "Інтенція" з травня по липень 2011року включно, внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ПП "Інтенція" на загальну суму 153 072 грн., , також між позивачем та ТОВ "Феррус" з грудня 2010 року по березень 2011 року включно, внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Феррус" на загальну суму 132 811 грн., а також між позивачем та ТОВ "Оріал" з квітня 2011 року по травень 2011 року включно, внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Оріал" на загальну суму 89537,22 грн.

Податковий орган посилається на порушення позивачем ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус". Крім цього вказано про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум по господарським операціям, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 62571 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007171703 від 10.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість в сумі 70 957, 50 грн. (62571 грн. - за основним платежем та 8386,5 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями), яке є предметом даного позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем п.79.2 ст.79 ПК України, оскільки повідомлення про проведення перевірки шляхом направлення наказу та повідомлення електронною поштою не є належним повідомленням відповідно до вказаної норми ПК України, і , як наслідок, вірним є висновок суд про неправомірність проведеної перевірки.

Щодо реальності господарських операцій з контрагентами суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, між позивачем, ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" були укладені договори № 85 від 20.05.2011 року, № 118 від 06.04.2011 року та № 10 від 10.01.2011 року, відповідно, про поставку різноманітної продукції в асортименті, відповідно до рахунків та накладних.

Факт поставки та передачі товару за зазначеними договорами підтверджується відповідними видатковими накладними з довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, рахунками - фактурами, підписаними представниками сторін, згідно яких позивач отримав від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" різноманітну продукцію (товар) на загальну суму 375 420,42 грн., в тому числі 62 570,14 грн. ПДВ.

На зазначену суму позивачем від ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" отримано належним чином оформлені податкові накладні, суму ПДВ відповідно до яких позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ.

Факт здійснення оплати за отриманий від вказаних контрагентів товар підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2.ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарі в/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правомірність податкових накладних, що були видані ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" позивачу в грудні 2010 року, січні-липні 2011 року відповідачем не оспорюється.

Враховуючи підтвердження позивачем відповідних господарських операцій з контрагентами первинними документами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ПП "Інтенція", ТОВ "Оріал" та ТОВ "Ферус" у спірний період.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій, як передбачено частиною 2 статті 71 КАС України, і вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі № 805/15690/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 27 січня 2014 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко