Ухвала

від 05.12.2013 по справі 2а-4205/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р. Справа № 9104/4197/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОСТ, ЛТД» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И Л А:

29 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОСТ, ЛТД» звернулося до суду з позовом до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товарів №206000006/2010/001378/1 від 27 серпня 2010 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України за №206000006/2010/001378/1 від 27 серпня 2010 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржила Івано-Франківська митниця. Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, а саме те, що при визначенні митної вартості товарів не може бути використаний метод, який призводить до визначення ціни товару, яка є значно нижчою, ніж ціна світового ринку на такі товари. А також зазначив, що декларантом не вповному обсязі надано документи, зазначені в графі «Для відміток митного органу» для підтвердження митної вартості, про що здійснено запис на звороті декларації митної вартості.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 26.01.2004 року позивачем укладено Угоду (Контракт) за №PLS/004/04 з юридичною особою нерезидентом PSH «Stanchem» sp.j.D.Krawczyk, Z.Maczka (Республіка Польща), згідно з яким сторони взяли на себе зобов'язання по продажу та купівлі товарів (пункт 1.1. Угоди), асортимент, кількість, ціна та інші вимоги, які пред'являються до Товару, вказані в Специфікаціях Продавця, які є невід'ємною частиною даної Угоди (пункт 1.2.), пунктом 1.3. Угоди визначено строк поставки товарів, який згідно з Додатком №4 до Контракту продовжено до 31.12.2010 року (а.с.14-17).

24.08.2010 року позивачем, за вказаним контрактом, придбано у PSH «Stanchem» sp.j.D.Krawczyk, Z.Maczka товар, згідно із специфікацією до контракту без номера від 18.08.2010 року та рахунками-фактурами за №10100138 та №10100139 від 24.08.2010 року на загальну суму 35081,83 доларів США (а.с.18-20).

Відповідно до ст.264 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів покладено на митні органи.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2010 року позивач подав Івано-Франківській митниці вантажно-митну декларацію №206000009/2010/004505, а також необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечення можливості її перевірки відповідачем.

Зокрема, на підтвердження заявленої вартості до вантажно-митної декларації за №206000009/2010/004505 від 26.08.2010р. відповідачу подано: Угоду (Контракт) №PLS/004/04 від 26.01.2004 р., та Додатки до Контракту № 3 та 4 з підприємством PSH «Stanchem» (Республіка Польща) на поставку товарів; специфікацію (без номера) від 18.08.2010 р. до Угоди №PLS/004/04 від 26.01.2004 р.; рахунок-фактуру № 10100138 від 24.08.2010 року; рахунок-фактуру № 10100139 від 24.08.2010 року; договір №Л-04 від 28.04.2009р. з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 на організацію виконання перевезення вантажів; довідку про транспортні витрати за №1300/08 від 25.08.2010р., фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.11-22).

У відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1766 від 20.12.2006 року для підтвердження митної вартості товарів та у зв'язку із наявністю відомостей в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України про вищу вартість подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене, митним органом витребувано у митного декларанта позивача додаткові документи, а саме: експортні ВМД країн відправлення, прайс-листи фірм виробників, цінову інформацію зовнішньо-торгівельних чи біржових організацій (а.с.11).

Згідно з супровідним листом від 26.08.2010 року вих. №65, щодо вищезазначеної вимоги, подано копії експортних ВМД країн відправлення за №10PL302010Е0080903 та за №10PL302010Е0080911, дані Лондонської біржі металів по динаміці цін на цинк в період з 06.08.2010р. по 21.08.2010р., прайс-лист фірми постачальника - PSH «Stanchem» та лист пояснення від цієї ж фірми про неможливість надати прайс-лист виробника, оскільки остання не є виробником як таким, а тому не може володіти даними виробника щодо собівартості поставленої продукції в силу вимог міжнародного торгового права (а.с.37-46).

Із матеріалів справи вбачається, що 27.08.2010 року відповідач, на підставі наявних у нього відомостей, здійснив коригування митної вартості чотирьох позицій товарів, а саме: оксиду цинку, щавлевої кислоти, стеарину (стеаринової кислоти), пластин цинку, що переміщувались позивачем через митний кордон України та виніс оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів за № 206000006/2010/001378/1.

Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Частина 2 вказаної статті Митного кодексу України визначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Стаття 262 Митного кодексу України визначає порядок декларування митної вартості товарів. Згідно з положеннями якої, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Зі змісту частин 1-5 ст.266 МК України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається із матеріалів справи, при визначенні митної вартості товарів, що імпортувались позивачем та прийнятті оскаржуваного рішення 27.08.2010 року відповідачем відхилено застосування другого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; третій метод за ціною договору щодо подібних товарів відхилено у зв'язку із відсутністю інформації про подібні товари; четвертий та п'ятий методи (на основі віднімання, додавання вартості) відхилені у зв'язку із відсутністю основи для віднімання чи додавання.

Положення частини 2 статті 267 Митного кодексу України передбачають, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Статті 268 та 269 Митного кодексу України передбачають визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Частина 5 статті 266 Митного кодексу України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Пункт 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України за №74 від 31.01.2007 року передбачає, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.

Частина 2 статті 268 Митного кодексу України встановлює, що під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Згідно положень частин 3 та 4 вказаної статті Митного кодексу України незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У відповідності до статті 269 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не здійснювалась процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України, як того вимагають положення статті 267 вказаного кодексу, відповідачем не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості. Також митницею не застосовано рекомендації пункту 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України за №74 від 31.01.2007 року та не зобов'язано декларанта позивача визначити митну вартість товару іншим методом, ніж він використав.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про протиправність рішення митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено ч.5 ст.266 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Отже, рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів за № 206000006/2010/001378/1 від 27.08.2010 року є протиправним та необґрунтованим.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи.

Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року по справі №2а-4205/10 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.Я. Качмар

Суддя О.І. Мікула