Постанова

від 05.01.2011 по справі 2а-4205/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2011 р. Справа № 2a-4205/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ТзОВ "Лост, ЛТД"

до відповідача: Івано-Франківської митницї Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів № 206000006/2010/001378/1 від 27.08.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лост, Лтд»(надалі -позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів за № 206000006/2010/001378/1 від 27.08.2010 року .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статті 266 Митного кодексу України не погодився з визначеною позивачем митною вартістю товарів (оксиду цинку, щавлевої кислоти, стеарину (стеаринової кислоти), пластин цинку), згідно із поданою ВМД № 206000009/2010/004505 від 26.08.2010р., відтак визначив їх митну вартість за резервним методом, а не за ціною договору, прийнявши Рішення про визначення митної вартості товарів за № 206000006/2010/001378/1 від 27.08.2010 року .

Вважає, що визначена відповідачем митна вартість товарів не відповідає вимогам Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р., а тому Рішення про визначення митної вартості товарів №206000006/2010/001378/1 від 27.08.2010 р., підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вказаних в позовній заяві підстав, вказавши, що відповідачем не надано жодних обґрунтувань неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), як наслідок, не застосування в подальшому наступних методів в порядку їх черговості, передбачених статтями 267-272 Митного кодексу України та не зазначено підстав для самостійного визначення митної вартості товарів за резервним шостим методом.

Відповідач проти позову заперечив, подавши письмові заперечення, мотивовані тим, що рішення про визначення митної вартості товару прийняте у зв'язку з наявністю на момент митного оформлення товару обґрунтованих сумнівів у правильності декларування митної вартості, оскільки задекларована позивачем вартість товару нижча за вартістю від подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене, і відомості про вартість яких містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України. З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару витребувано додаткові документи, які митний декларант позивача надав не в повному обсязі, а тому, митний орган на підставі наявних у нього відомостей здійснив визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем, за резервним методом.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів вказаних у письмовому запереченні, суду пояснив, що при визначенні митної вартості товарів, імпортованих позивачем, відповідач керувався приписами статей 264, 265, 267 Митного кодексу України та діяв у відповідності до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1766 від 20.12.2006 року та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №339 від 09.04.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 26.01.2004 року позивачем укладено Угоду (Контракт) за №PLS/004/04 з юридичною особою нерезидентом - PSH «Stanchem»sp.j.D.Krawczyk, Z.Maczka (ОСОБА_3), згідно з яким сторони взяли на себе зобов'язання по продажу та купівлі товарів (пункт 1.1. Угоди), асортимент, кількість, ціна та інші вимоги, які пред'являються до Товару, вказані в Специфікаціях Продавця, які є невід'ємною частиною даної Угоди (пункт 1.2.), пунктом 1.3. Угоди визначено строк поставки товарів, який згідно з Додатком №4 до Контракту продовжено до 31.12.2010 року (а.с.14-17).

24.08.2010 року позивачем, за вказаним контрактом, придбано у PSH «Stanchem»sp.j.D.Krawczyk, Z.Maczka товар, згідно із специфікацією до контракту без номера від 18.08.2010 року та рахунками-фактурами за №10100138 та №10100139 від 24.08.2010 року на загальну суму 35081,83 доларів США (а.с.18-20).

26.08.2010 року позивач подав Івано-Франківській митниці ВМД №206000009/2010/004505, а також необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечення можливості її перевірки відповідачем.

Так, на підтвердження заявленої вартості до вантажно-митної декларації за №206000009/2010/004505 від 26.08.2010р. відповідачу подано: Угоду (Контракт) №PLS/004/04 від 26.01.2004 р., та Додатки до Контракту №№ 3, 4 з підприємством PSH «Stanchem»(ОСОБА_3) на поставку товарів; специфікацію (без номера) від 18.08.2010 р. до Угоди №PLS/004/04 від 26.01.2004 р.; рахунок-фактуру № 10100138 від 24.08.2010 року; рахунок-фактуру № 10100139 від 24.08.2010 року; договір №Л-04 від 28.04.2009р. з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 на організацію виконання перевезення вантажів; довідку про транспортні витрати за №1300/08 від 25.08.2010р., фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а.с.11-22).

Тоді ж, митним органом, у відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1766 від 20.12.2006 року для підтвердження митної вартості товарів та у зв'язку із наявністю відомостей в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України про вищу вартість подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене, витребувано у митного декларанта позивача додаткові документи, а саме: експортні ВМД країн відправлення, прайс-листи фірм виробників, цінову інформацію зовнішньо-торгівельних чи біржових організацій (а.с.11).

На виконання вищевказаної вимоги позивачем, згідно з супровідним листом від 26.08.2010 року вих.№65, подано копії експортних ВМД країн відправлення за №10PL302010Е0080903 та за № 10PL302010Е0080911, дані Лондонської біржі металів по динаміці цін на цинк в період з 06.08.2010р. по 21.08.2010р., прайс-лист фірми постачальника - PSH «Stanchem»та лист пояснення від цієї ж фірми про неможливість надати прас-лист виробника, оскільки остання не є виробником як таким, а тому не може володіти даними виробника щодо собівартості поставленої продукції в силу вимог міжнародного торгового права (а.с.37-46).

27.08.2010 року відповідач, на підставі наявних у нього відомостей, здійснив коригування митної вартості чотирьох позицій товарів, а саме: оксиду цинку, щавлевої кислоти, стеарину (стеаринової кислоти), пластин цинку, що переміщувались позивачем через митний кордон України та виніс оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів за № 206000006/2010/001378/1.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Стаття 259 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 266 Митного кодексу України встановлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Частина 2 вказаної статті Митного кодексу України визначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Стаття 262 Митного кодексу України визначає порядок декларування митної вартості товарів. Згідно з положеннями якої, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.

Згідно з пунктом 3.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України за №74 від 31.01.2007 року, якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу, згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в пункті 11 постанови Кабінету Міністрів України за №1766 від 20.12.2006 року.

Частиною 4 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимоги митного органу щодо надання експортних ВМД країн відправлення, прайс-листів фірм виробників, цінову інформацію зовнішньо-торгівельних чи біржових організацій для підтвердження митної вартості імпортованого позивачем товару, що зроблена у графі «Для відміток митного органу»декларації митної вартості товару (а.с. 11).

Суд також вважає правомірними вимоги митного органу щодо надання вказаних додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товарів, митне оформлення яких проводилося позивачем оскільки, на думку суду, наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України відомостей про вищу вартість подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене є достатнім підтвердженням обґрунтованості сумнівів митного органу в правильності визначення позивачем митної вартості товарів, що імпортувались.

Як встановлено судом та зазначено сторонами, митним декларантом позивача на вимогу митного органу не було надано тільки прайс-листи фірм виробників для підтвердження заявленої митної вартості товарів, натомість надано прайс-листи фірми постачальника.

За таких обставин суд не погоджується з висновком відповідача про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) оскільки позивачем, в обґрунтування митної вартості товарів був наданий вичерпний перелік підтверджуючих та витребуваних документів, а обґрунтоване неподання декларантом позивача прайс-листів виробників, зумовлене специфікою торгівельних взаємовідносин та статусом сторін Угоди (Контракту) і не є виключною умовою не застосування методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) в розумінні статті 267 Митного кодексу України.

Відповідачем, при визначенні митної вартості товару, що імпортувався позивачем оскаржуваним рішенням застосовано шостий, резервний метод визначення митної вартості товарів, передбачений статтею 273 Митного кодексу України.

Як вже зазначалось судом, у відповідності до частини 5 статті 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частина 1 статті 273 Митного кодексу України передбачає застосування даного методу визначення митної вартості у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу.

Судом встановлено, що при визначенні митної вартості товарів, що імпортувались позивачем та прийнятті оскаржуваного рішення 27.08.2010 року відповідачем відхилено застосування другого методу визначення митної вартості -за ціною договору щодо ідентичних товарів через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; третій метод -за ціною договору щодо подібних товарів відхилено у зв'язку із відсутністю інформації про подібні товари; четвертий та п'ятий методи (на основі віднімання, додавання вартості) відхилені у зв'язку із відсутністю основи для віднімання чи додавання.

Однак, суд вважає, що відповідачем рішення про неможливість застосування другого та третього методів визначення митної вартості товарів, прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Положення частини 2 статті 267 Митного кодексу України передбачають, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Статті 268 та 269 Митного кодексу України передбачають визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Частина 5 статті 266 Митного кодексу України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Пункт 3.4. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України за №74 від 31.01.2007 року передбачає, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.

Частина 2 статті 268 Митного кодексу України встановлює, що під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Згідно положень частин 3 та 4 вказаної статті Митного кодексу України незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У відповідності до статті 269 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснювалась процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України, як того вимагають положення статті 267 вказаного кодексу, відповідачем не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості. Також митницею не застосовано рекомендації пункту 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України за №74 від 31.01.2007 року та не зобов'язано декларанта позивача визначити митну вартість товару іншим методом, ніж він використав.

В оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, а також представником відповідача в судовому засіданні не вказано обґрунтованих підстав, які б перешкоджали визначенню митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.

В оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008 року за №720/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)»зазначається, що нездійснення відповідачем (митним органом) належного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, незастосування ним належного методу обчислення вартості товарів, що імпортуються, є бездіяльністю з боку відповідача, а бездіяльність відповідача щодо належного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що імпортуються, відповідно до вимог Митного кодексу України, шляхом послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів є протиправною .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, в порушення статті 266, 267 Митного кодексу України, без належного обґрунтування недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів (за ціною договору) здійснено визначення митної вартості товарів із застосування резервного методу, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України та в порушення Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначеного Постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року, Методичних рекомендацій, наданих Державною митною службою України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів за № 206000006/2010/001378/1 від 27.08.2010 року є протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України за № 206000006/2010/001378/1 від 27.08.2010 року.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лост, ЛТД" (код ЄДРПОУ 22166741) сплачений судовий збір в розмірі 3,40 (Три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 10.01.2011 року.