Постанова

від 09.12.2013 по справі 820/6578/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р. Справа № 820/6578/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Гармонія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/6578/13-а

за позовом ТОВ "Гармонія"

до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Гармонія» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000812201 від 27.05.2013 р. та № 0000802201 від 27.05.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

ТОВ «Гармонія», не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р., прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Відповідачем до підприємства ТОВ «Гармонія» направлено запит від 01.02.2013р. № 1114\10\22-124., який позивачем отримано 06.02.2013р. щодо надання пояснень та документального підтвердження (копій первинних, бухгалтерських та інших документів) фінансово - господарських відносини, повноти відображення податкових результатів з ФОП ОСОБА_1 за вересень - грудень 2010р.

Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гармонія» (код за ЄДРПОУ 33092554), з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за вересень - грудень 2010 р. та податку на прибуток за III - IV квартал 2010р.по операціях з ФОП ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3), за результатами якої 10.04.2013 р. складено акт №757/220/33092554 .

В акті вказано, що перевіркою ТОВ «Гармонія» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ФО-П ОСОБА_1 за вересень - грудень 2010 р.; за ІІІ - ІV квартал 2010 р., та встановлено:

- порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями ТОВ «Гармонія» у періоді з вересня по грудень 2010р., яке полягає у заниженні суми ПДВ до сплати на загальну суму 85 084,00 грн., в тому числі :за вересень 2010р. - 22 684,00 грн.; жовтень 2010р. - 5 200,00 грн.; листопад 2010р. - 26 000,00 грн. ; грудень 2010р. - 31 200,00 грн.

- порушення п.5.1 , п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.1. п.5.3, п.п.5.3.9 п. ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 № 283/97-ВР, яка діяла на момент здійснення господарських операцій) із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суми податку на прибуток до сплати у загальній сумі 106 355,00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2010р. - 28355,00 грн. ; за ІV квартал 2010р. - 78 000,00 грн.

На підставі висновків, викладених у акті №757/220/33092554 від 10.04.2013 р., відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0000812201 від 27.05.2013 р., яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 127626,00 грн.;

- № 0000802201 від 27.05.2013 р., яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 159532,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи, надані позивачем у підтвердження подальшої реалізації ним виготовленої продукції - Добавки дієтичної "Риб'ячий жир у капсулах" - за агентським договором № 03/05/06 від 05.05.2006 р. не підтвердили даний факт, оскільки позивачем не доведено суду факт виготовлення добавки саме з тієї сировини, що була отримана позивачем від постачальника ФОП ОСОБА_1 за договором № 01/10-2 від 05.01.2010 р. Також, позивачем не доведено суду факт використання придбаної у ФОП ОСОБА_1 сировини - риб'ячого жиру у господарській діяльності для виготовлення у відповідності до Технічних умов дієтичної добавки - "Рибячий жир у капсулах", тому у позивача відсутні правові підстави, з якими діюче законодавство пов'язує виникнення у платника податків права формування сум валових витрат та податкового кредиту.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія" (ідентифікаційний код 33092554) зареєстроване як юридична особа 22.07.2004 р. Харківською районною державною адміністрацією Харківської області; узяте на облік в органах податкової служби 03.08.2004 р. за № 3189; одним з видів діяльності товариства за КВЕД-2010 є - виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів.; позивач є платником податку на додану вартість.

05.01.2010 р. між ТОВ "Гармонія" та ФО-П ОСОБА_1 укладено договір поставки №01/10-2 , за умовами якого Продавець ( ФО-П ОСОБА_1.) зобов'язується здійснювати постачання Покупцю ( ТОВ "Гармонія") сировину за цінами, що вказуються у Спеціфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Продавець зобов'язується надати Покупцеві усі супровідні документи.

Відповідно до Специфікацій, які є додатками до договору і містяться у матеріалах справи, продавець прийняв зобов'язання щодо постачання такого товару: масла гарбузового; масла льону; риб'ячого жиру.

Відповідно до наданих видаткових накладних за вказаним договором з 01.09.2010 р. по 20.12.2010 р. отримано 1625,00 кг риб'ячого жиру на загальну суму 507 000,00 грн. та олії насіння гарбузового у кількості 14,00 кг. на загальну суму 3500,00 грн.

На підтвердження отримання від постачальника ФО-П ОСОБА_1 сировини ( риб'ячого жиру та олії насіння гарбуза) позивачем надано до суду податкові накладні (а.с.127); оборотно-сальдові відомості щодо наявності сировини на складі (а.с.128-143), інвентаризаційні акти та інвентаризаційні описи із зазначенням найменування цінностей, які контрольно перевірені, у числі яких вказано - "риб'ячий жир" (а.с.145-154).

Як вбачається з матеріалів справи , здійснення умов зберігання сировини та виробленої продукції добавки дієтичної «Риб'ячий жир у капсулах» можливо без використання будь-якого технічного обладнання (холодильника) , оскільки жоден з промислових холодильників не має можливості підтримувати температуру у діапазоні від 8 до 20 градусів С для належного зберігання (особливо в період вересень- грудень, коли здійснювались закупівлі сировини) та вистачає сухого, захищеного від прямих сонячних струменів та опалюваного складу.

Наявність у позивача приміщення площею 393,1 кв.м. за адресою смт.Песочин, вул. Крупської, б. 15-а, для розміщення виробництва добавки дієтичної «Риб'ячий жир у капсулах» підтверджується договором оренди даного приміщення (додаткова угода №1 від 01.04.2010р. до Договору оренди №4/а від 01.03.2010р.), який був об'єктом перевірки відповідачем, про що прямо вказано в акті перевірки.

Документи, якими позивач підтверджує отримання сировини від постачальника ФОП ОСОБА_1 не містять будь-яких характеристик щодо походження та якості сировини (риб'ячого жиру), оскільки вони і не повинні містити таки характеристики.

Так, ані Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, ані будь-який інший нормативний документи не містить обов'язку сторін правочину вказувати в первинних бухгалтерських документах данні щодо походження або якості, в даному випадку сировини (риб'ячого жиру).

Окрім цього, отримання сертифікатів якості регламентується ст.13 Декрету КМ України від 10.05.1993, № 46-93 «Про стандартизацію та сертифікацію», згідно якої сертифікація в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Обов'язкова сертифікація регламентується Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, що затверджено Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28.

Згідно вищезазначеного Переліку, товар, який був отриманий від ФОП ОСОБА_1 не підпадає під обов'язкову сертифікацію.

Окрім цього, ані Цивільним, ані Господарським Кодексом України до обов'язкових умов договору, який був підписаний між підприємством та ФОП ОСОБА_1, не висуваються умови обов'язкової наявності сертифіката якості та походження товару, тому такий сертифікат у ФОП ОСОБА_1не отримувався.

Судом безпідставно не прийняті до уваги документи, надані позивачем в підтвердження подальшої реалізації ним виготовленої продукції добавки дієтичної «Риб'ячий жир у капсулах», оскільки позивачем не доведено суду факт виготовлення добавки саме з тієї сировини, що отримана позивачем від постачальника ФОП ОСОБА_1

Окрім договорів та первинної бухгалтерської документації на реалізацію виготовленої продукції, в підтвердження факту виготовлення добавки позивачем до матеріалів справи надано копії актів та інвентарізаціонних описів позивача, які зроблено постійно діючою інвентаризаційною комісією.

Позивачем отримано риб'ячий жир, а реалізовано іншім третім особам добавку дієтичну «Риб'ячий жир у капсулах» (ТУ У 15.4-330922554-004:2008 добавка дієтична «Риб'ячий жир у капсулах»), тобто позивач здійснив переробку та виготовлення іншої речі.

Згідно інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей та актів станом на 01.09.2010р., 01.10.2010р., 01.11.2010р., 01.12.2010р., 01.01.2011р. на підприємстві позивача були оприбутковані ТМЦ, які були отримані від ФОП ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку , що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 не мали реального характеру, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагента позивача - ФОП ОСОБА_1, якими встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000812201 від 27.05.2013 р. та № 0000802201 від 27.05.2013р. належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000812201 від 27.05.2013 р. та № 0000802201 від 27.05.2013р. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Гармонія" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/6578/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ "Гармонія" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000812201 від 27.05.2013 р. та № 0000802201 від 27.05.2013р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2013 р.