Ухвала

від 25.03.2014 по справі 820/6578/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2014 р. м. Київ К/800/3732/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року

у справі №820/6578/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія» (надалі - ТОВ «Гармонія»)

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області )

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №0000812201 та №0000802201 від 27 травня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №0000812201 та №0000802201 від 27 травня 2013 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гармонія» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за вересень - грудень 2010 року та податку на прибуток за III - IV квартал 2010 року по операціях з ФОП ОСОБА_1

За підсумками перевірки складено акт №757/220/33092554 від 10 квітня 2013 року, в якому вказано, що перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Гармонія» з ФОП ОСОБА_1 за вересень - грудень 2010 року та за ІІІ - ІV квартал 2010 року. Також у висновках акта зазначені порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого товариством занижена сума податку на додану вартість та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1 п.5.3, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено суми податку на прибуток.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.

В силу приписів п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого/нарахованого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів/робіт/послуг, які придбаваються/виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених/нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, включаючи реактивну, з урахуванням встановлених обмежень.

У відповідності до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб. Так, положеннями п.5.3. - 5.7. даного Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Положення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначають, що не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, платник податку повинен включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

До того ж відсутність однієї з зазначених умов, пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження, не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Поряд з цим, п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/робіт/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/робіт/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт/послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт/послуг платником податку.

В силу приписів пп.7.4.1, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих/сплачених платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту. Також не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого/нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/робіт/послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів/робіт/послуг. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Дані положення врегульовані пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Разом з тим, відповідно до пп.7.2.4 та пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Наведені норми свідчать про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

В свою чергу п.9.4, п.9.5, п.9.6, п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно п.9.2 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Положення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) 05 січня 2010 року було укладено договір поставки №01/10-2, згідно умов якого продавець зобов'язується здійснювати постачання покупцю сировину за цінами, що вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Також продавець зобов'язується надати покупцеві усі супровідні документи. Відповідно до специфікацій, які є додатками до договору і містяться у матеріалах справи, продавець прийняв зобов'язання щодо постачання такого товару: масла гарбузового, масла льону та риб'ячого жиру.

У відповідності до наданих видаткових накладних за вказаним договором з 01 вересня 2010 року по 20 грудня 2010 року позивачем отримано 1625,00 кг риб'ячого жиру та олії насіння гарбузового на визначені суми.

На підтвердження отримання від постачальника ФОП ОСОБА_1 сировини (риб'ячого жиру та олії насіння гарбуза) позивачем було надано податкові накладні, оборотно-сальдові відомості щодо наявності сировини на складі, інвентаризаційні акти та інвентаризаційні описи із зазначенням найменування цінностей, які контрольно перевірені, у числі яких вказано - "риб'ячий жир".

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснення умов зберігання сировини та виробленої продукції добавки дієтичної «риб'ячий жир у капсулах» можливо без використання будь-якого технічного обладнання - холодильника, оскільки жоден з промислових холодильників не має можливості підтримувати температуру у діапазоні від 8 до 20 градусів С для належного зберігання, особливо в період вересень - грудень, коли здійснювались закупівлі сировини, та вистачає сухого, захищеного від прямих сонячних струменів та опалюваного складу.

Наявність у ТОВ "Гармонія" приміщення площею 393,1 кв.м. за адресою: смт.Песочин, вул.Крупської, б.15-а, для розміщення виробництва добавки дієтичної «риб'ячий жир у капсулах» підтверджується договором оренди даного приміщення №4/а від 01 березня 2010 року, який був об'єктом перевірки відповідачем, про що прямо вказано в акті перевірки.

Документи, якими позивач підтверджує отримання сировини від постачальника ФОП ОСОБА_1 не містять будь-яких характеристик щодо походження та якості сировини (риб'ячого жиру), оскільки ані Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ані Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ані будь-який інший нормативний документи не містить обов'язку сторін правочину вказувати в первинних бухгалтерських документах данні щодо походження або якості, в даному випадку сировини - риб'ячого жиру.

Крім цього, отримання сертифікатів якості регулюється ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» , згідно якої сертифікація в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Обов'язкова сертифікація регламентується Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, згідно якої товар отриманий від ФОП ОСОБА_1 не підпадає під обов'язкову сертифікацію.

До того ж, ані Цивільним, ані Господарським Кодексом України до обов'язкових умов договору, який був підписаний між підприємством та ФОП ОСОБА_1, не висуваються умови обов'язкової наявності сертифіката якості та походження товару, тому такий сертифікат у ФОП ОСОБА_1 не отримувався.

Крім договорів та первинної бухгалтерської документації на реалізацію виготовленої продукції в підтвердження факту виготовлення добавки, ТОВ "Гармонія" було надано копії актів та його інвентарізаціонних описів, які зроблено постійно діючою інвентаризаційною комісією.

Так, позивачем отримано риб'ячий жир, а реалізовано іншім третім особам добавку дієтичну «Риб'ячий жир у капсулах» (ТУ У 15.4-330922554-004:2008 добавка дієтична «Риб'ячий жир у капсулах»), тобто позивач здійснив переробку та виготовлення іншої речі. Згідно інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей та актів станом на 01 вересня 2010 року, 01 жовтня 2010 року 01 листопада 2010 року 01 грудня 2010 року, 01 січня 2011 року на підприємстві позивача були оприбутковані товарно-матеріальні цінності, які були отримані від ФОП ОСОБА_1

В свою чергу ФОП ОСОБА_1 на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість .

Поряд з цим, колегією суддів апеляційної інстанції вірно зазначено, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі у разі ухилення від сплати, при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Разом з тим, оскільки ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ "Гармонія" виконало всі необхідні умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» , які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту. В його діях не має порушень вимог вказаних Законів, отже позивачем правомірно віднесено вказані суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без змін.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов