Ухвала

від 05.11.2013 по справі 11/476/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року м. Київ К/9991/16715/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року та постанову Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2008 року по справі № 11/476/06 за позовом Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Украгробудснаб» про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Новобузька міжрайонна державна податкова інспекція у Миколаївській області звернулась до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Украгробудснаб» про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період липня - вересня 2004 року між відповідачами було укладено договори поставки №20 від 28.07.2004 року, №31/08 від 31.08.2004 року, №1/09 від 01.09.2004 року, №27 від 27.09.2004 року, на виконання умов яких Приватне підприємство «Украгробудснаб» поставило Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_3 насіння пшениці, ячменю та соняшнику на загальну суму 565331,52 грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Дані обставини підтверджені видатковими та податковими накладними: №82 від 28.07.2004 року (податкова накладна №36 від 02.03.2004 року), №88 від 07.08.2004 року (податкова накладна №44 від 12.03.2004 року), №69 від 31.08.2004 року (податкова накладна №69 від 31.08.2004 року), №78/09 від 01.09.2004 року (податкова накладна №74 від 01.09.2004 року), №196 від 27.09.2004 року (податкова накладна №196 від 27.09.2004 року), які знаходяться в матеріалах справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами враховано, що згідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому правильними є висновки судів про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року та постанову Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2008 року по справі №11/476/06 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписПриходько І.В. підписРибченко А.О.