Постанова

від 18.01.2007 по справі 11/476/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" січня 2007 р.

Справа № 11/476/06

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого

Сидоренко М.В.         

суддів

Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання Кійко

О.В.

за участю представників сторін

від позивача:

Мироненко В.В., Ковальчук С.С.     

від відповідачів: ПП ОСОБА_1  не з'явився

                              ПП - не

з'явився

розглянула у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу 

ПП ОСОБА_1 

на постанову господарського суду  Миколаївської області

від 16.11.2006

р. 

у справі  № 11/476/06

за позовом ДПІ

у Новобузькому районі 

до  ПП ОСОБА_1,

ПП „Украгробудснаб”

про визнання

недійсними угод (сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

В с т а н о в и л а:

Постановою господарського суду

Миколаївської області від 16.11.2006 р. (суддя Василяка К.Л.) уточнені позовні

вимоги ДПІ у Новобузькому районі Миколаївської області про визнання недійсними

з моменту укладення по ст. 208 ГК України договорів  поставки між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та

ПП „Украгробудснаб” НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, та  стягнення з ПП „Украгробудснаб” на користь ПП

ОСОБА_1 вартості всього отриманого та належного йому на відшкодування

виконаного по даним договорам  в сумі

565331,52 грн., стягнення з ПП ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України

565331,52 грн. задоволені з посиланнями на ст. 67 Конституції України, п. 7 ст.

59, ст. ст. 207, 208 ГК України, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.9.8 ст.9  Закону України „Про ПДВ”, п.6 постанови

Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 „Про судову практику в

справах про визнання угод недійсними” (із подальшими змінами), рішення

Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.04.2003 р. про визнання

недійсними установчих документів ПП „Украгробудснаб”, котре набрало законної

сили, по ст. 35 ГПК України являється обов'язковим для господарського суду,

згідно довідки Головного управління статистики у Кіровоградській області

НОМЕР_5 станом на 14.09.2006 р. ПП „Украгробудснаб” значиться в ЄДРПОУ, у

зв'язку з анулюванням з 21.04.2003 р. актом Кіровоградської ОДПІ НОМЕР_6

свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_7 на момент

укладення спірного договору ПП „Украгробудснаб” не перебувало на податковому

обліку як платник ПДВ і не мало права на складання та видачу податкових

накладних, здійснення ПП „Украгробудснаб” діяльності поза межами правової

відповідальності без відображення операції з купівлі-продажу в податковому

обліку та без сплати до бюджету відповідних податків з приховуванням

оподаткованого доходу, укладення договорів 

НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 з боку ПП „Украгробудснаб” з

спрямованою на приховування отриманих за угодами грошових коштів від

оподаткування метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,

виконання в повному обсязі  ПП ОСОБА_1

зобов'язань за оспорюваними договорами, відсутність доказів непоставки товару

ПП „Украгробудснаб”, підтвердження матеріалами справи факту оплати з боку ПП

ОСОБА_1, тобто умисел на укладання угоди з метою, що завідомо суперечила

інтересам держави та суспільства, мав місце з боку однієї сторони -ПП

„Украгробудснаб”.

Не погоджуючись з вищезазначеною

постановою господарського суду ПП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в

якій просить судову постанову скасувати, посилаючись на порушення податковим

органом ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” і

перевищення ДПІ у Новобузькому районі Миколаївської області своїх повноважень

при подачі даного позову, ігнорування господарським судом усного клопотання

представника ПП ОСОБА_1 про зупинення провадження по ст. 150 КАС України  у даній справі і направлення окремої ухвали

щодо проведення відповідними правоохоронними органами перевірки в порядку ст.

97 КПК України, оскільки в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки злочину,

передбаченого ст. 212 КК України, згідно довідки Головного управління

статистики у Кіровоградській області НОМЕР_5 станом на 14.09.2006р. ПП

„Украгробудснаб” значиться в ЄДРПОУ, тобто на момент укладення оспорюваних

договорів поставки зазначене підприємство існувало як юридична особа згідно п.7

ст. 59 ГК України, реальне стягнення коштів з ПП „Украгробудснаб” на користь

скаржника неможливо внаслідок відсутності ПП „Украгробудснаб” за своєю

юридичною адресою та неподання останнім податкової звітності з 01.05.2003 р.

згідно акту Кіровоградської ОДПІ НОМЕР_8.

В запереченнях № 1625/10/10 від

29.12.2006 р. на апеляційну скаргу ДПІ у Новобузькому районі Миколаївської

області просить залишити постанову господарського суду Миколаївської області

від 16.11.2006р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на

безпідставність твердження скаржника про неповне дослідження господарським

судом доказів по даній справі, зазначення ПП „Украгробудснаб” в ЄДРПОУ

недостатньо для зарахування до податкового кредиту сум ПДВ з врахуванням

положень п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, на момент здійснення

господарських операцій свідоцтво платника ПДВ ПП „Украгробудснаб” анульовано,

подачу податковим органом даного позову згідно п.11 ст.10 Закону України „Про

державну податкову службу в Україні” без перевищення своїх повноважень,

непередбачення ст. 161 КАС України можливості з'ясування господарським судом

питання щодо проведення перевірки відповідними органами  шляхом винесення окремої ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача,  колегія суддів, приходить до наступного.

          Як вбачається із матеріалів справи

01.09.2004 р. ПП ОСОБА_1 (покупець) та ПП „Украгробудснаб” (постачальник)

уклали договір поставки НОМЕР_1 про поставку ячменю (далі -товар) врожаю 2004

р.  на загальну суму 135 тис. грн.

          27.09.2004 р. між ПП ОСОБА_1

(покупець) та ПП „Украгробудснаб” постачальник) укладено договір поставки

НОМЕР_2 про поставку соняшника (далі -товар) врожаю 2004 р.  на загальну суму 154271,51 грн.

          31.08.2004 р. між ПП ОСОБА_1

(покупець) та ПП „Украгробудснаб” постачальник) укладено договір поставки

НОМЕР_3 про поставку пшениці (далі -товар) врожаю 2004 р.  на загальну суму 74880 грн.

          28.07.2004 р. між ПП ОСОБА_1

(покупець) та ПП „Украгробудснаб” постачальник) укладено договір поставки

НОМЕР_4 про поставку соняшника та ячменю (далі -товар) врожаю 2004 р.  на загальну суму 273600 грн.

ДПІ у Новобузькому районі

Миколаївської області звернулась до господарського суду Миколаївської області з

уточненими позовними вимогами  про

визнання недійсними з моменту укладення зазначених вище договорів поставки,

та  стягнення з ПП „Украгробудснаб” на

користь ПП ОСОБА_1 вартості всього отриманого та належного йому на

відшкодування виконаного по даним договорам 

в сумі 565331,52 грн., стягнення з ПП ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету

України 565331,52 грн. по ст. 207, 208 ГК України.

Постановою господарського суду

Миколаївської області від 16.11.2006 р. вищезазначені уточнені позовні вимоги

задоволені  з мотивів, викладених в

описовій частині постанови. При цьому висновок господарського суду про

недійсність оспорюваних угод з моменту укладення не відповідає обставинам і

матеріалам справи, чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги тільки в

частині відсутності підстав для визнання договорів поставки недійсними

заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Так, позовні вимоги податкового

органу про недійсність названих договорів по ст. 207 ГК України обґрунтовані

вчиненням останнього з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, за наявності умислу лише однієї сторони ПП „Украгробудснаб”

(постачальник), установчі документи котрого визнано недійсними   рішенням Ленінського районного суду м.

Кіровограда від 21.04.2003 р. За твердженням представників податкового органу в

апеляційному засіданні 18.01.2007 р. єдиним доказом наявності такого умислу

(наміру) та мети являється укладання договорів сторонами після скасування

державної реєстрації юридичної особи ПП „Украгробудснаб” -постачальника.

Згідно ст. 208 ГК України якщо

господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою,

завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності наміру

лише у однієї з сторін все одержане нею повинно 

бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Наразі

проблеми щодо застосування ст. 208 ГК України криються, насамперед, в

застосуванні наслідків недійсності угоди, що встановлені зазначеною статтею,

які полягають за наявності умислу у однієї зі сторін у поверненні винною

стороною (котра, як правило, відсутня) всього одержаного за угодою другій

стороні та стягненні з останньої належного їй на відшкодування виконаного у

дохід держави без попереднього фактичного одержання такого відшкодування від

контрагента.

За загальним правилом до угод, що

підпадають  під ознаки ст. 207 ГК

України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування об'єктів

оподаткування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули

статусу суб'єкта підприємницької діяльності, тобто на причинення шкоди

інтересам держави і суспільства. Однак при прийнятті рішення по кожному спору

необхідно встановлювати в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам

держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і якою мірою

виконано господарське зобов'язання, а також вину сторін у формі умислу

(наміру). Причому умисел (намір) юридичної особи визначається як умисел тієї

посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної

особи, маючи на це належні повноваження. При цьому така ознака як завідомість

свідчить, що сторони виходячи з обставин справи усвідомлювали або повинні були

усвідомлювати протиправність угоди (господарського зобов'язання), суперечність

її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали

настання протиправних наслідків. Виходячи з вищенаведеного наявність умислу не

може підтверджуватись лише рішенням районного суду про визнання недійсними

установчих документів юридичної особи -однієї сторони договорів, оскільки

предметом дослідження у такій справі є, зокрема, існування підстав для

скасування держреєстрації, відповідність установчих документів вимогам чинного

законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала

місце під час підприємницької діяльності суб'єкта господарювання. Рішення суду

з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для

адміністративного суду згідно ст. 72 КАС України. З врахуванням викладеного

юридичним наслідком визнання недійсними установчих документів ПП

„Украгробудснаб”  рішенням Ленінського

районного суду м. Кіровограда від 21.04.2003 р. мало бути здійснення

ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог

кредиторів, в тому числі держави, а сам факт скасування державної реєстрації

підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його

держреєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Наразі у рішенні суду відсутні

обставини, встановлені в підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли

з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені

судом факти свідчать про те, що ПП ОСОБА_1 на виконання умов договорів

поставки  сплатив постачальнику податок

на додану вартість в ціні товару. До того ж, в даному випадку зареєстроване

21.09.2001 р. ПП „Украгробудснаб” згідно довідки Головного управління

статистики у Кіровоградській області НОМЕР_5 і станом на 13.09.2006р.

значиться в ЄДРПОУ, а відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, якщо відомості, які

підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були

внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В свою чергу виконання ПП ОСОБА_1 господарських зобов'язань в повному обсязі по

оплаті сільськогосподарської продукції, одержаної від постачальника по

накладним НОМЕР_10 підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера,

виписками банківської установи з поточного рахунку ПП ОСОБА_1 НОМЕР_9 про рух

грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене постанова

господарського суду Миколаївської області від 16.11.2005р. про визнання

вказаних договорів поставки недійсними з моменту укладання по ст. 207, 208 ГК

України не відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи,

підлягає скасуванню, т. я. правових підстав для задоволення уточнених позовних

вимог не вбачається.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч.4 ст. 167,

ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства

України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити.

2.          Постанову господарського суду

Миколаївської області від 16.11.2006р. по справі                      № 11/476/06 скасувати.

    3.         

В задоволенні уточнених позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 254 КАС України

постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту оголошення.

Статтями 13, 211, 212 КАС України

передбачено право на касаційне оскарження і визначено порядок і строк

останнього.

Виготовлення постанови в повному

обсязі буде здійснено протягом 2 днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя                                                                    

Сидоренко М.В.         

Суддя                                                                                    

Таценко Н.Б.           

            Суддя                                                                                            

Мишкіна М.А.