Ухвала

від 18.11.2013 по справі 2а-14896/09/7/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К-34684/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010

у справі № 2а-14896/09/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс»

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим від 17.07.2009 № 000117911502/0 у частині зменшення ДПТ (договір простого товариства № 1-29/06 ПСД про спільну діяльність» між ТОВ «Діо-Крим-Плюс» та ВАТ «Інвестбудсервіс» від 29.06.2006) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3584663,2 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Діо-Крим-Плюс» 3,40 грн. судового збору.

ДПІ в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: п. 7.7.3, п.п. «а» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ТОВ «Діо-Крим-Плюс» та ВАТ «Інвестбудсервіс» 29.06.2006 укладено договір простого товариства № 1-29/06 про спільну діяльність з будівництва житлового комплексу (будівель типу «таунхауз») з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення, п. 5.1, п. 5.4 якого сторони передбачили, що ведення всіх спільних справ за цим договором від імені останніх, бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності за цим договором здійснює ТОВ «Діо-Крим-Плюс» у порядку, передбаченому законодавством України.

ТОВ «Діо-Крим-Плюс» взято на податковий облік в ДПІ у м.Сімферополі АР Крим, зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.07.2006 № 00890544).

Підставою для зменшення ТОВ «Діо-Крим-Плюс» за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Сімферополі АР Крим від 17.07.2009 № 00011791502/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року в оспорюваній позивачем частині в сумі 3584663,2 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 15.07.2009№ 6548/15-2/106999120, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що пов'язано з такими обставинами.

15.05.2009 до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року з показниками рядка 25 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» - 3746427 грн. та рядка 25.1 «на рахунок платника банку» - 3746427 грн.

Сума бюджетного відшкодування за травень 2009 року є залишком від'ємного значення попереднього періоду, що складається із сум з податку на додану вартість, що виникли у серпні, жовтні-грудні 2006 року, січні, березні, травні, червні 2007 року.

Податковим орган зроблено висновки про завищення позивачем бюджетного відшкодування в сумі 161763,8 грн. внаслідок безпідставного формування позивачем податкового кредиту за деякими господарськими операціями. В цій частині позивач висновки податкового органу не оспорює.

Щодо зменшення позивачеві бюджетного відшкодування в сумі 3584663,2 грн. податковий орган виходить з того, що залишок від'ємного значення попереднього періоду в сумі 3584663,2 грн., що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, неправильно задекларовано у декларації за травень 2009 року в рядках 25, 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку». Правильним буде відображення такого від'ємного значення у рядку 26 декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду». При цьому порушень щодо формування податкового кредиту, за рахунок якого утворилося бюджетне відшкодування, податковим органом не виявлено.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права при вирішення справи та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закону) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п.п 7.7 ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

З наведеного випливає, що Закон встановлює два способи відшкодування податку на додану вартість шляхом прийняття платником податку самостійного рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, яке відображається у податковій декларації, та шляхом прийняття платником самостійного рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, про що подається відповідному податковому органу податкова декларація та заява про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Посилання податкового органу на п.п. «а» п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону є безпідставним, оскільки така норма поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з виявленням податковим органом за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, тоді як в даній справі такі правовідносини відсутні.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність порушення позивачем вимог Закону, якими передбачено порядок визначення податкового кредиту та суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок судів про протиправність зменшення позивачеві податковим органом бюджетного відшкодування на рахунок у банку за березень 2009 року.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун