Ухвала

від 26.11.2013 по справі 2а-1670/805/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/9991/45542/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі № 2а-1670/805/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД" до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Каміонет ЛТД" звернулось до суду з позовною заявою до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції, щодо повернення податкової звітності з податку на додану вартість (ПДВ) за період з березня по листопад 2010 року та зобов'язати податкову інспекцію прийняти вказану податкову звітність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02. 2011 року позовну заяву залишено без розгляду у частині позовних вимог про визнання протиправною дії ДПІ у м. Полтаві по поверненню ТОВ "Каміонет ЛТД" податкової звітності з ПДВ за липень 2010 року та зобов'язання прийняти вказану податкову звітність за липень 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві з повернення податкової звітності з ПДВ ТОВ "Каміонет ЛТД" за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та зобов'язано прийняти вказану податкову звітність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, Товариство як юридична особа подало до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за березень-червень 2010 року та серпень-листопад 2010 року. Податкова інспекція декларації за квітень-червень 2010 року повернула позивачеві у зв'язку з оформленням їх з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладанням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій» (відсутність на поштовому відправленні позначки «Звіт»), у прийняті декларації за вересень 2010 року відмовила з посиланням на розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів (через відсутність за місцезнаходженням юридичної особи), декларації за жовтень 2010 року присвоєно статус «не визнано як податкова декларація», оскільки вона складена всупереч Порядку заповнення декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, а саме, невірно вказано обов'язкові реквізити підприємства (місцезнаходження підприємства). Податкові декларації за березень 2010 року, серпень 2010 року та листопад 2010 року, за твердженням позивача, були повернуті йому податковою інспекцією без будь-яких пояснень.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181-III) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте Державною податковою інспекцією доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 обставин, які б дозволяли не визнавати подані позивачем податкові декларації за квітень - червень 2010 року та вересень - жовтень 2010 року, як податкову звітність, у встановленому порядку не надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо неприйняття податкових декларацій з ПДВ за березень 2010 року, серпень 2010 року, листопад 2010 року та зобов'язання прийняти ці декларації, оскільки позивачем, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України , не надано належних доказів, які б свідчили про повернення податковою інспекцією звітності позивача за вказані періоди.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі № 2а-1670/805/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.