Рішення

від 16.12.2013 по справі 904/7986/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.13р. Справа № 904/7986/13

За позовом Фізичної особи - підприємця Саркіц Дмитра Сергійовича, Донецька обл., м. Краматорськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтіма", м. Дніпропетровськ

про стягнення 21136,36 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Яхно В.В., дов. від 27.11.2013 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Саркіц Дмитро Сергійович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтіма" та з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви просить стягнути на свою користь заборгованість за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №952-01 від 17.07.2013 року у сумі 21136,36 грн., з яких: 21000,00 грн. - основний борг, 136,36 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Крім того позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача у банківських установах.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 952-01 від 17.07.2013 року у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з посиланням на заявку № 1489 від 17.07.2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну СMR №0600326, рахунок-фактуру № 171 від 23.07.2013 року, акт виконаних робіт № 171 від 31.07.2013 року.

Надані послуги відповідач сплатив частково у сумі 14000,00 грн. у зв'язку з чим заявлена до стягнення заборгованість позивачем розрахована у сумі залишку до сплати, що становить 21000,00 грн. та з урахуванням 3% річних у сумі 136,36 грн. за період з 23.07.2013 року по 10.10.2013 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

У письмовому відзиві представник відповідача проти позову заперечує, стверджуючи про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем оригіналів документів за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 952-01 від 17.07.2013 року, які є підставою для виникнення моменту оплати.

У судові засідання представник відповідача не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 186495 (а.с. 44).

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи призначався на 12.11.2013 року, 28.11.2013 року, 16.12.2013 року.

У судовому засіданні 16.12.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛТІМА" (далі - Експедитор, Відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Саркіц Дмитром Сергійовичем (далі - Перевізник, Позивач) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 952-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є надання послуг з перевезення експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажовласників за дорученням експедитора (а.с. 13 - 16).

За змістом п. 1.1.2. договору виконання послуг з перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявок.

Згідно з п. 2.1.6. договору експедитор зобов'язаний своєчасно і у розмірі, обумовленому в заявці оплачувати рахунки перевізника, за виконану належним чином відповідно договору перевезення.

Відповідно до п. 2.2.8 договору перевізник зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів після завершення перевезення надавати експедитору по факсу, а пізніше в оригіналі рекомендованим листом, наступний пакет документів: рахунок, податкову накладну (у випадку якщо перевізник платник ПДВ, акт виконаних робіт (з датою розвантаження авто, зазначеною в CMR, ТТН), копії свідоцтва про реєстрацію платника податку, оригінали ТТН, CMR.

За п. 5.1. договору вартість автоперевезення вантажу узгоджуються сторонами договору і зазначаються експедитором у заявці на перевезення.

Підставою для оплати є отримання експедитором оригіналів документів, зазначених у пункті 2.2.8. Оплата транспортних послуг перевізника здійснюється експедитором відповідно до умов, вказаних у заявці експедитора (п. 5.2. договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013 року, але у всякому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. договору).

Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то цей договір вважається подовженим на той же строк і на тих же умовах (п. 8.2. договору).

Сторони також дійшли згоди, що доповнення, зміни, заявки, рахунки, підписані з використанням факсимільного зв'язку, мають юридичну силу. Заявки і підтвердження, що вислані електронною поштою (e-mail), мають юридичну силу і не потребують підтвердження печаткою (п. 8.3. договору).

За узгодженою між сторонами заявкою №1489 від 17.07.2013 року до договору на перевезення вантажів (вагонні осі 48 шт.) автомобільним транспортом № 952-01 від 17.07.2013 року позивач як перевізник прийняв до виконання замовлення відповідача здійснити перевезення вантажу за маршрутом Луганськ (Україна) - Рудний (Казахстан) на наступних умовах.

ЗАВАНТАЖЕННЯ:

дата завантаження: 22.07.2013 р.;

адреса: вул. Фрунзе, 107, корп. 14, м. Луганськ, Україна;

митне оформлення: м. Луганськ, вул. Гастелло, 38;

митний перехід: Волошино - Красна Таловка.

РОЗВАНТАЖЕННЯ:

строки доставки: 29.07.2013 р. - 30.07.2013 р.;

адреса: Костанайська обл., м. Рудний, р-н ФЗО, склад АТ "ССГПО"

Ставка за 1 автомобіль: 35000,00 грн.

Умови оплати: б/н 40% за фактом завантаження автомобіля, 60 % протягом 3-5 банківських днів за фактом отримання оригінальних документів (рахунок, акт, договір, CMR) /а.с. 17/.

Зобов'язання за вказаною заявкою позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СMR № 0600326 з відміткою про доставку та отримання вантажу за призначенням, рахунком-фактурою № 171 від 23.07.2013 року, актом виконаних робіт № 171 від 31.07.2013 року, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні 28.11.2013 року.

З метою отримання оплати за виконані послуги позивач виставив для оплати рахунок-фактуру № 171 від 23.07.2013 року (а.с. 19), який разом із актом виконаних робіт № 171 від 31.07.2013 року, CMR №0600326, податковою накладною, заявкою та договором відправив 06.08.2013 року відповідачу кур'єрською службою "Нова Пошта" (товарно-транспортна накладна № 59000021312861) відповідно до умов п. 2.2.8. договору. Зазначена кореспонденція була отримана відповідачем 07.08.2013 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною кур'єрської служби "Нова Пошта" № 59000021312861 (а.с. 58).

За умовами заявки № 1489 від 17.07.2013 року оплата здійснюється протягом 3-5 банківських днів по факту отримання оригінальних документів (рахунок, акт, договір, CMR).

Листом від 30.08.2013 року № 042 відповідач гарантував оплату у сумі 21000,00 грн. строком до 30.10.2013 року включно (а.с. 12).

На час звернення з позовом до суду відповідач не надав доказів щодо оплати рахунку-фактури № 171 від 23.07.2013 року у сумі 21000,00 грн. за заявкою № 1489 від 17.07.2013 року.

Позивач просить стягнути 21000,00 грн. боргу із загальної суми 35000,00 грн. за заявкою № 1489 від 17.07.2013 року, враховуючи при цьому часткову оплату у сумі 14000,00 грн., здійснену відповідачем 25.07.2013 року, що підтверджується банківською випискою від 05.09.2013 року.

Відповідач доказів сплати 21000,00 грн. не надав, від оплати відмовляється, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за заявкою № 1489 від 17.07.2013 року у сумі 21000,00 грн.

З огляду на встановлені обставини справи строк оплати є таким, що настав, а вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 21000,00 грн. - такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 136,36 грн. за період з 23.07.2013 року по 10.10.2013 року за прострочення сплати ним боргу у сумі 21000,00 грн. за заявкою № 1489 від 17.07.2013 року, в той час як за обставинами справи початком прострочки слід вважати 15.08.2013 року, тобто зі спливом 5 банківських днів з моменту отримання відповідачем документів відповідно до умов п. 2.2.8. договору, а саме - 07.08.2013 року.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача має місце, підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних, але частково у сумі 98,38 грн. за період з 15.08.2013 року по 10.10.2013 року (21000,00 грн. х 3% :365 х 57 дн.:100% = 98,38 грн.)

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 21098,38 грн., з яких: 21000,00 грн. - основний борг, 98,38 грн. - 3% річних.

Щодо вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, то зазначена вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

За змістом пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпеченню позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи викладене, заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, обраний позивачем спосіб забезпечення не узгоджується зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої допускається ареши грошових коштів, а не банківських рахунків.

Таким чином, вимога про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1717,41 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 66, 67, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтіма" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, буд. 5, кв. 34, ідентифікаційний код 37007462) на користь Фізичної особи-підприємця Саркіц Дмитра Сергійовича (84331, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Краматорський, буд. 8, кв. 113, ідентифікаційний номер 2723608312) основний борг у сумі 21000,00 грн., 3% річних у сумі 98,38 грн., судовий збір у сумі 1717,41 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2013 року.

Суддя І.І. Колісник