Постанова

від 05.02.2014 по справі 904/7986/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 року Справа № 904/7986/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пруднікова В.В. -доповідача

суддів:Орєшкіної Е.В., Чус О.В.

секретар судового засідання Євстигнеєва Т.О.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати І.Л. Кузнецової від 04.02.14р.

Представники сторін:

від позивача: Соха Є.О., представник, довіреність № 197 від 04.02.14;

від відповідача: Чернусь П.О., представник, довіреність № б/н від 04.01.14;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтіма" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2013р . у справі № 904/7986/ 13

за позовом Фізичної особи - підприємця Саркіц Дмитра Сергійовича, Донецька обл., м. Краматорськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтіма", м. Дніпропетровськ

про стягнення 21136,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.13р. (суддя - Колісник І.І.) позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Саркіц Дмитра Сергійовича задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтіма" на користь Фізичної особи - підприємця Саркіц Дмитра Сергійовича основний борг за договором перевезення автотранспортом у сумі 21000,00 грн., 3% річних у сумі 98,38 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі..

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛТІМА" (експедитор,) та ФОП Саркіц Д. С. (перевізник) укладений договір № 952-01 від 17.07.13року на перевезення вантажів автомобільним транспортом .

Відповідно до п. п. 1.1.1,1.1.2 договору, предметом цього договору є надання послуг з перевезення експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажовласників за дорученням експедитора. Умови кожного перевезення обговорюються в письмовій заявці, яка є невід»ємною частиною договору.

Відповідно до пп. 2.2.8 договору перевізник зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів після завершення перевезення надавати експедитору по факсу, а пізніше в оригіналі рекомендованим листом, наступний пакет документів: рахунок, податкову накладну (у випадку якщо перевізник платник ПДВ, акт виконаних робіт (з датою розвантаження авто, зазначеною в CMR, ТТН), копії свідоцтва про реєстрацію платника податку, оригінали ТТН, CMR.

Вартість перевезення вантажу узгоджуються сторонами договору і зазначаються експедитором у заявці на перевезення.. Підставою для оплати є отримання експедитором оригіналів документів, зазначених у пункті 2.2.8 договору. Оплата транспортних послуг перевізника здійснюється експедитором відповідно до умов, вказаних у заявці експедитора (п. п. 5.1, 5.2. договору).

Сторонами у встановленому порядку узгоджено заявку на перевезення вантажу №1489 від 17.07.2013 року за маршрутом Луганськ (Україна) - Рудний (Казахстан).

Вказаною заявкою визначено порядок та строки оплати вартості наданих послуг б/н 40% по факту навантаження автомобілю, 60% протягом 3-5 банківських днів за фактом отримання оригінальних документів (рахунок, акт, договір, СМR).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов укладеного договору та підписаної заявки №1489 від 17.07.2013 позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом: Луганськ (Україна) - Рудний (Казахстан), що підтверджується наданими доказами, зокрема СMR № 0600326 з відміткою про доставку та отримання вантажу за призначенням, рахунком-фактурою № 171 від 23.07.2013 року, актом виконаних робіт № 171 від 31.07.2013 року. Загальна вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажу по заявці №148 складає 35000,00 грн.

25.07.2013 року відповідачем перераховано позивачу - 14000,00 грн., що підтверджується випискою з банку 05.09.2013 року. (а.с. 32) Таким чином заборгованість відповідача за надані йому послуги складає- 21000,00 грн.

Листом від 30.08.2013 року № 042 відповідач гарантував оплату боргу в строк до 30.10.13р. включно.

Але станом на час звернення позивача до суду - 15.10.2013 року відповідач оплату не здійснив. Доказів перерахування позивачу зазначеної суми боргу не надав.

Посилання відповідача на неотримання ним від позивача документів, а саме: рахунку, договору, акту, CMR є безпідставними. Позивачем, на підтвердження факту надсилання зазначених документів, додано до матеріалів справи транспортну накладну № 59000021312861 (а.с. 66), де у розділі «додаткова інформація» зазначено про відправлення на адресу відповідача рахунку № 171 , акту № 171, податкової накладної, заявки, СMR., з відміткою про її доставку та отримання відповідачем 07.08.13р.

За даних обставин, вимоги позивача щодо стягнення боргу у сумі 21000, 00 грн. судом першої інстанції задоволено обґрунтовано.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 136, 36 грн. за період з 23.07.13р. по 10.10.13р. за прострочення сплати ним боргу.

Відповідно до положень ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочка оплати вартості наданих послуг мала місце, вимоги позивача про стягнення 3% річних, у сумі 98,38 грн. за період з 15.08.2013 року по 10.10.2013 року (21000,00 грн. х 3% :365 х 57 дн.:100% = 98,38 грн.) задоволені судом першої інстанції правомірно.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

За змістом пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпеченню позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За викладених обставин рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства. Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскарженого рішення суду.

керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтіма" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2013р . у справі № 904/7986/ 13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області 16.12.2013р . у справі № 904/7986/ 13 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

08.02.14