Постанова

від 17.12.2013 по справі 905/6464/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №905/6464/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:Скок В.С. за довіреністю №3 від 05.12.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргусільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с. Рубці Донецької області на рішення господарського судуДонецької області Від 06.11.2013р. по справі№905/6464/13 (суддя Мирошниченко Я.С.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс», с. Суворовське Автономної Республіки Крим до сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с. Рубці Донецької області простягнення заборгованості в сумі 16400,00грн. та 3% річних у розмірі 55,27грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс», с. Суворовське Автономної Республіки Крим звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с. Рубці Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 16400,00грн. та 3% річних у розмірі 55,27грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2013р. позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норми матеріального права. Вважає, що видаткова накладна №РН-0001604 від 31.05.2012р. не є належним доказом отримання товару. На думку скаржника, зразок підпису особи, що одержала довіреність відрізняється від того підпису, що поставлений у зазначеній видатковій накладній. Зазначає, що факт отримання товару повинен підтверджуватись також товарно-транспортною накладною, проте її не було представлено позивачу. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував, яке відношення має договір, зазначений у податковій накладній до господарської операції, на яку посилається позивач. Вважає, що акт звіряння взаємних розрахунків не відповідає вимогам законодавства.

Представник позивача у судове засідання не прибув, направив заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив оскаржуване рішення залишити без змін та розглянути справу у відсутності представника за наявними у справі документами.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, проти розгляду справи без представника позивача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження від 06.11.2013р. сторони було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважного представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Планета обладнання", "Біонасервіс", с.Суворовське, Сакського району Автономної Республіки Крим здійснило поставку Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Рубці, Краснолиманського району Донецької області препарату "Бактофіт" за видатковою накладною №РН-0001604 від 31.05.2012р. на суму 24 600,00грн.

Як визначає позивач, отриманий відповідачем товар частково оплачено та просить стягнути суму боргу в залишковій частині.

Отже, предметом позовних вимог є стягнення боргу за поставлений товар.

Дослідивши правовідносини сторін, колегія суддів дійшла наступного.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2012р. позивачем було пред'явлено до сплати відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001723 від 29.05.2012р., в якому визначено предмет поставки, кількість, ціну та загальну суму поставки. За правовою природою - це є пропозицією укласти договір, яка в установлені строки не відкликана оферантом.

За приписами статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Виходячи з наведеного між сторонами відбулись господарські правовідносини з поставки, які регулюються норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарський суд в сукупності наявних доказів, надав вірну оцінку тому, що видаткова накладна №РН-0001604 від 31.05.2012р. на відпуск відповідачу препарату «Бактофіт» в кількості 600 л. на суму 24 600,00грн. є належним доказом в розумінні статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача отримав даний товар за довіреністю №38 від 31.05.2012р. та не надав доказів наявності заперечень щодо кількості та якості поставленого товару, а також порядку поставки чи інших зауважень.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996р. №99 визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до пункту 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Довіреність №38 від 31.05.2012р. відповідача, що видана на отримання товару від товариства з обмеженою відповідальністю "Біонасервіс", містить підпис відповідача, зразок підпису особи, що отримала вищезгадану довіреність та проставлена печатка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с. Рубці Донецької області.

Пунктом 10 Інструкції №99 визначено, що невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. При цьому, відповідач не надав доказів повернення довіреності №38 від 31.05.2012р.

Зауваження апелянта, викладені у скарзі щодо невідповідності доданих до матеріалів справи документів, вимогам статті 36 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявні оригінали первинних документів та довіреностей на представників позивача, з повноваженнями засвідчувати своїм підписом копії документів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів, додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на дефект видаткової накладної №РН-0001604 від 31.05.2012р., оскільки зазначена накладна відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить відповідні дані про конкретну господарську операцію та не спростовує факту отримання товару.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, що відповідачем було здійснено часткову сплату за отриманий товар у розмірі 8200грн. Як вбачається з матеріалів справи, підставою оплати позивачу грошових коштів за препарат "Бактофіт" у розмірі 8 200,00грн. визначено саме рахунок фактура №СФ-0001723 від 29.05.2012р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Всупереч приписам статей 688, 690 Цивільного кодексу України покупець не повідомив продавця про порушення умов договору, як він про те наголошує, не відмовився від прийняття товару та не забезпечив його схоронність, повідомивши про це позивача.

Оцінюючи у сукупності докази: рахунок-фактуру №СФ-0001723 від 29.05.2012р., видаткову накладну №РН-0001604 від 31.05.2012р., довіреність №38 від 31.05.2012р., податкову накладну сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с. Рубці Донецької області від 31.05.2012р. №452, в яких відображена сума поставки товару відповідачу на суму 24600,00грн., господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності договірних відносин між сторонами.

Факт поставки товару також підтверджується здійсненням відповідачем часткової оплати рахунку-фактури №СФ-0001723 від 29.05.2012р.

При таких обставинах вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24600,00грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується вищевказаною видатковою накладною і будь-яких доказів, що товар не отримувався, суду не надано не надано.

Всупереч доводам апеляційної скарги щодо невірної оцінки господарським судом податкової накладної щодо спірної господарської операції колегія визначає наступне. В матеріалах справи міститься проект договору поставки №889/3-2012 від 29.05.2012р., який пропонувався позивачем відповідачу для укладання, але його так і не підписано. Таким чином, зазначений договір в установленому порядку не укладено. Враховуючи, що проект договору стосується спірної поставки, господарський суд визначив податкову накладну №452 від 31.05.2012р. у сукупності з іншими доказами, як доказ поставки продукції.

Враховуючи, що відповідач грошове зобов'язання перед позивачем в частині розрахунку за прийнятий товар, виконав частково у розмірі 8200,00грн., у нього утворилась заборгованість в розмірі 16400,00грн.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач доказів погашення заборгованості у розмірі 16400,00грн. не надав, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 16400,00грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, за неналежне виконання відповідачем по своєчасній оплаті отриманого товару пред'явлена до стягнення сума 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 55,27грн. суми 3 % річних обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2013р. по справі №905/6464/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с. Рубці Донецької області - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с. Рубці Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2013р. по справі №905/6464/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2013р. по справі №905/6464/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО