Рішення

від 10.12.2013 по справі 18/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2013 Справа № 18/153

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Уханьової О.О., судді Захарченко Г.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача-1 Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк (ідентифікаційний код 31272550)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві», м.Донецьк (ідентифікаційний код 24321281)

про стягнення 116651,50грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився.

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк про стягнення 98973грн.00коп.

Ухвалою від 05.09.2008р. господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву розгляду та порушив провадження у справі №18/153 (суддя Овсяннікова О.В.).

Ухвалою від 20.11.2008р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Олві», м.Донецьк.

Рішенням від 27.01.2009р. господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 97413,84грн.

Постановою від 03.03.2009р. Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2009р. залишив без змін.

Постановою від 04.06.2009р. Вищий господарський суд України скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2009р. по справі №18/153 та направив вказану справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Вищий господарський суд України зауважив на те, що суди попередніх інстанцій не врахували приписи ст. 11 ЦК України, відповідно до яких цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, не звернули уваги, що акти виконаних робіт від 18.12.2006р. підписані позивачем та відповідачем-1 без будь-яких зауважень та застережень. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки частковій оплаті відповідачем-1 вартості робіт позивачу за платіжними дорученнями та прибутковим ордером, не звернули уваги на те, що позивачем в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України було виставлено відповідачу-1 вимогу про оплату решти в сумі 65822,00грн. вартості виконаних робіт.

За висновками Вищого господарського суду України при новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, уточнити підстави заявленого позову до відповідача-1, при необхідності призначити відповідні судові експертизи (товарознавчу, бухгалтерську) та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 31.08.2009р. справу №18/153 передано на розгляд судді Черноті Л.Ф.

Ухвалою від 31.08.2009р. господарський суд Донецької області прийняв до нового розгляду справу №18/153.

14.10.2009р. позивач надав заяву про збільшення суми позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою просить стягнути з відповідачів суму боргу у розмірі 65822грн.00коп., інфляційні втрати у розмірі 29093грн.32коп., 3% річних у розмірі 4933грн.94коп., штрафні санкції у розмірі 16802грн.24коп.

Ухвалою від 15.10.2009р. господарським судом продовжено строк вирішення спору до 27.11.2009р. на підстав ч.4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

02.11.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання б/н від 02.11.2009р. від Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк про призначення судової бухгалтерської експертизи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою від 02.11.2009р. господарський суд Донецької області призначив судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинив провадження у справі №18/153 на підставі ст. 41, п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

03.03.2010р. на адресу суду надійшов лист №5832/25/147 від 03.03.2010р. від експерта про повернення до суду матеріалів справи №18/153 без виконання, у зв'язку з несплатою рахунку за проведення судової бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 05.03.2010р. господарський суд поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

Ухвалою від 06.04.2010р. господарський суд продовжив строк розгляду спору на один місяць до 06.05.2010р. на підставі ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2010р. через канцелярію суду від Приватного підприємства „Каверін", м.Донецьк надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 06.04.2010р. господарський суд призначив судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинив провадження у справі №18/153 на підставі ст. 41, п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

01.09.2010р. на адресу суду надійшов лист №527 від 01.09.2010р. від експерта про повернення до суду матеріалів справи №18/153 без виконання, у зв'язку з несплатою рахунку за проведення судової бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 05.09.2010р. господарський суд поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.09.2010р. у зв'язку із обранням судді Черноти Л.Ф. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справу №18/153 передано на розгляд судді Марченко О.А.

20.09.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга №20/153 від 20.09.2010р. від Приватного підприємства „Каверін", м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.04.2010р. про зупинення провадження у справі №18/153.

Ухвалою від 20.09.2010р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №18/153 у зв'язку із надходженням вказаної апеляційної скарги та необхідністю надіслання матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду до повернення матеріалів справи №18/153 на адресу господарського суду Донецької області.

01.10.2010р. на адресу господарського суду Донецької області у зв'язку із закінченням апеляційного провадження повернулись матеріали справи №18/153.

Ухвалою від 04.10.2010р. господарський суд поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

05.10.2010р. на адресу господарського суду Донецької області від Донецького апеляційного господарського суду надійшов запит про направлення матеріалів справи №18/153 на адресу Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням касаційної скарги Приватного підприємства „Каверін", м.Донецьк на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2010р.

Ухвалою від 05.10.2010р. господарський суд зупинив провадження у справі №18/153 у зв'язку із необхідністю матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду для подальшого скерування до повернення матеріалів справи №18/153 на адресу господарського суду Донецької області.

У зв'язку із закінченням касаційного провадження у справі №18/153, матеріали вказаної справи повернулись на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 14.02.2011р. господарський суд поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. у зв'язку із находженням у відпустці судді Марченко О.А. справу №18/153 передано на розгляд судді Морщагіної Н.С.

09.03.2011р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга №9/153 від 09.03.2011р. від приватного підприємства „Каверін", м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. про зупинення провадження у справі №18/153.

Ухвалою від 10.03.2011р. господарський суд зупинив провадження у справі №18/153 у зв'язку із надходженням вказаної апеляційної скарги та необхідністю надіслання матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду до повернення матеріалів справи №18/153 на адресу господарського суду Донецької області.

У зв'язку із закінченням апеляційного провадження, на адресу господарського суду повернулись матеріали справи №18/153.

Розпорядження заступник голови господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. справу №18/153 передано на розгляд судді Марченко О.А. у зв'язку із її виходом з відпустки.

Ухвалою від 22.03.2011р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

05.04.2011р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи №18/153 на адресу останнього у зв'язку з надходженням касаційної скарги Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк №4/153 від 04.04.2011р. на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. по справі №18/153.

Ухвалою від 05.04.2011р. господарський суд зупинив провадження у справі №18/153 у зв'язку із необхідністю матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду для подальшого скерування до повернення матеріалів справи №18/153 на адресу господарського суду Донецької області.

У зв'язку із закінченням касаційного провадження, на адресу господарського суду повернулись матеріали справи №18/153.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.07.2011р. у зв'язку з обранням судді Марченко О.А. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справу №18/153 передано на автоматичний розподіл, за результатами якого головуючим суддею у справі №18/153 обрано суддю Мартюхіну Н.О.

Ухвалою від 18.07.2011р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

26.08.2011р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. по справі №18/153.

Ухвалою від 29.09.2011р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №18/153 у зв'язку із надходженням вказаної апеляційної скарги та необхідністю надіслання матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду до повернення матеріалів справи №18/153 на адресу господарського суду Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. у зв'язку з обранням судді Мартюхіної Н.О. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справу №18/153 передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого головуючим суддею у справі обрано суддю Сич Ю.В.

У зв'язку із закінченням апеляційного та касаційного провадження, на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №18/153.

Ухвалою від 16.01.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі та призначив останню до розгляду.

23.01.2012р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк на ухвалу господарського суду від 29.08.2011р. про зупинення провадження у справі №18/153.

Ухвалою від 25.01.2012р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №18/153 на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із необхідністю направлення апеляційної скарги та матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

У зв'язку із закінченням апеляційного та касаційного провадження на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №18/153.

Ухвалою від 20.04.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

24.04.2012р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов запит справи №18/153 Донецького апеляційного господарського суду, у зв'язку із надходження касаційної скарги Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк б/н від 23.04.2012р. на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012р. по справі №18/153.

Ухвалою від 25.01.2012р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №18/153 на підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із закінченням апеляційного та касаційного провадження на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №18/153.

Ухвалою від 01.10.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

12.10.2012р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.01.2012р. про зупинення провадження у справі №18/153.

Ухвалою від 12.10.2012р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №18/153 на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із необхідністю надіслання матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

У зв'язку із закінченням апеляційного та касаційного провадження на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №18/153.

Ухвалою від 21.02.2013р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

Ухвалою від 25.03.2013р. господарський суд Донецької області за клопотанням позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 09.04.2013р.

Розпорядженням в.о. господарського суду Донецької області від 08.04.2013р. справу №18/153 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Сич Ю.В., суддя Захарченко Г.В., суддя Уханьова О.О.

Ухвалою від 22.04.2013р. господарський суд Донецької області призначив у справі №18/153 судову товарознавчу експертизу на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 22.04.2013р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №18/153 на підставі п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з неможливістю проведення судової експертизи на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №18/153.

Ухвалою від 25.11.2013р. господарський суд поновив провадження у справі №18/153 та призначив останню до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору на виконання робіт №12 від 07.09.2006р., укладеним між позивачем та відповідачем-2, а згодом переукладеним з відповідачем-1, в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 65822,00грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 2796,98грн., інфляційних втрат у розмірі 22104,70грн., штрафних санкцій у розмірі 8249,32грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання робіт №12 від 07.09.2006р. акту виконаних робіт від 18.12.2006р., банківських виписок, плану (схеми) узгодження кількості стільців, столів та лавок, фото таблицю виготовлення та розташування столярних виробів, копії листів-пропозицій щодо цін на стільці, столи та лавок, євро бару та тумби під еркіпер, листа б/н від 05.01.2007р. та доказів його направлення, протоколу узгодження розбіжностей від 08.09.2006р. до договору №12 від 07.09.2006р., прибуткового касового ордеру б/н від 03.10.2006р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

07.10.2008р. відповідачем-1 надано заперечення на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що у ПП «Каверін» не існує зобов'язань по вказаному договору №12 від 07.09.2008р. та як наслідок ПП «Каверін» не є належним відповідачем по заявленому позову. Також просив суд замінити відповідача ПП «Каверін» по справі №18/153 на належного відповідача.

20.10.2008р. позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, за якою останній зменшив суму інфляційних втрат та просив стягнути вищевказане нарахування у розмірі 20536,46грн., та збільшив суму штрафних санкцій, яких просив стягнути у розмірі 8258,40грн.

В подальшому суд прийняв вищевказану заяву відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та здійснював розгляд справи з її урахуванням.

14.10.2009р. позивачем надано заяву про збільшення суми позову, за якою останній фактично збільшив розмір інфляційних втрат, 3% річних, штрафних санкцій, та просив стягнути з відповідача 29093,32грн. інфляційних втрат, 4933,94грн. 3% річних, 16802,24грн. штрафних санкцій.

В подальшому суд прийняв вищевказану заяву відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та здійснював розгляд справи з її урахуванням.

17.09.2012р. відповідачем-1 надано заяву, за якою останній просить суд розстрочити виконання рішення суду по справі №18/153 щомісячно рівними частками по 2750,00грн., в останній місяць - 2723,00грн.

11.03.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що отримання ПП «Каверін» товару від позивача та часткова його оплата, свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару. Також зазначив, що правовідносини між СПД ОСОБА_1 та первісним відповідачем ПП «Каверін» з поставки товару мають знаки, які характеризують цивільні відносини, що виникають із договору купівлі-продажу. Позивач послався на те, що між позивачем СПД ОСОБА_1 та первісним відповідачем ПП «Каверін», який отримав товар згідно договору від 07.09.2006р. без будь-яких зауважень та застережень. Крім того, зазначив, що ТОВ «Олві» від позивача ані столів, стулів, лавок, тумби та євро бару не отримувало, таким чином, у СПД ОСОБА_1 було відсутнє законне право вимагати сплати за неотриманий товар.

19.03.2013р. відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що жодних письмових договорів між ПП «Каверін» та позивачем не існує, ПП «Каверін» не укладало з позивачем договір, який є предметом спору, тому вимоги про неналежне виконання договору позивач має пред'являти саме до ТОВ «Олві», ПП «Каверін» є неналежним відповідачем по справі. Також відповідач-1 зазначив, що оплата яку провів відповідач-1 не відноситься до предмету спору саме до зобов'язань за договором на виконання робіт №12 від 07.09.2006р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Олві» та актом виконаних робіт від 18.12.2006р. Крім того, зазначено, що оплат грошових коштів у розмірі 18559,00грн. відповідно до платіжного доручення №790 від 15.11.2006р. була проведена на підставі рахунку б/н від 15.11.2003р., оплата у розмірі 90840,00грн. за прибутковим ордером б/н від 03.10.2006р. була проведена на виконання усних домовленостей укладених у листопаді 2006 року, які відношення до суті спору за справою №18/153 не мають. Відповідачем-1 зазначено, що між ПП «Каверін», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Олві» не існує будь-яких угод про заміну сторони в зобов'язанні чи заміни особи у відносинах. Крім того, відповідач-1 послався, що акти прийому-передачі, які були надані позивачем до суду, є недійсними, оскільки ОСОБА_3 не є посадовою особою чи уповноваженим представником ПП «Каверін».

Відповідач-2, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на юридичну адресу, зазначену відповідно до витягу з ЄДР, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

07.09.2006р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «Олві» (замовник) укладено договір на виконання робіт №12 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення меблів (столи 66шт+12шт; стільці 132шт; лава 24шт) в обсязі, узгодженому сторонами (п.1.1. Договору).

За п.1.2. Договору загальна сума договору 41378 євро - знижка 5% 2068 євро = 39310 євро.

Згідно з п.2.1. Договору замовник здійснює оплату готівковим коштами або перераховує на розрахунковий рахунок виконавця (за домовленістю) суму у розмірі70% загальної вартості робіт.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що після отримання оплати виконавець зобов'язується виконати роботи протягом 80 календарних днів з моменту передплати.

Товар відвантажується замовнику при здійсненні повного розрахунку (п.2.3. Договору).

Проаналізувавши всі матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано доказів виконання з боку останнього будь-яких робіт, відвантаження товару відповідачу-2 за Договором.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що спірна заборгованість виникла із вищенаведених правовідносин.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження доводу позивача щодо передачі відповідачем-2 відповідачу-1 своїх прав та обов'язків за Договором.

Однак, в матеріалах справи наявні копії актів виконаних робіт від 18.12.2006р., за якими замовник ПП «Каверін» (відповідач-1) прийняв від ПП «Мєзєнцева» (позивача) виконану роботу за наступною специфікацією: стіл: 700ммх700мм в кількості 66шт, стіл: 1800ммх700мм в кількості 12шт, стілець: в кількості 132шт, лавка: в кількості 24шт, євробар з установкою: в кількості 1 шт, тумбу під ер кіпер: в кількості 4шт.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач на підставі усної домовленості виконав підрядні роботи з виготовлення меблів, а відповідач-1 прийняв зазначені роботи, що підтверджується підписами представників позивача та відповідача-1 на зазначених актах в графі «Роботу здав від виконавця» та «Роботу прийняв від замовника», скріпленими відбитками печаток.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Дослідивши вищевказані акти, судом встановлено, що позивачем та відповідачем-1 не визначено у вищевказаних актах вартість виконаних робіт.

За ч.1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Доказів узгодження позивачем та відповідачем-1 вартості виконаних робіт сторонами суду не представлено.

Виставлені позивачем рахунки б/н від 15.11.2003р., б/н від 21.12.2006р. суд не приймає в якості доказу узгодження позивачем та відповідачем-1 ціни підрядних робіт, оскільки вищевказані рахунки не містить посилань на вищевказаний акт від 18.12.2006р. Крім того, відповідачем-1 зазначено, що оплата за вказаним рахунком була проведена на виконання усних домовленостей укладених у листопаді 2006 року, які відношення до суті спору за справою №18/153 не мають. Позивачем вищевказане ствердження відповідача-1 не спростовано.

Листи СПД ОСОБА_6, ТОВ «Донстройсервіс», СПД ОСОБА_5 із розрахунками вартості виготовлених меблів судом до уваги в якості доказу визначення вартості виконаних робіт не приймаються, оскільки не є належними доказами відповідно до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.4 ст. 632 Цивільного кодексу України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів узгодження сторонами ціни переданої відповідачу-1 продукції, з метою повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначив судову товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставив питання щодо встановлення вартості продукції, переданої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ОСОБА_2 підприємству «Каверін» за актами виконаних робіт від 18.12.2006р.: стіл: 700ммх700мм в кількості 66 шт., стіл: 1800ммх700мм в кількості 12 шт., стілець: в кількості 132 шт., лавка: в кількості 24 шт., євробар з установкою: в кількості 1 шт., тумба під еркіпер: в кількості 4 шт. за цінами, які були на момент його придбання - 18.12.2006р.

Однак, на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення дослідження, оскільки вартість майна, переліченого в поставленому перед експертом питанні, не представляється можливим, по наступним причинам: вироби виконані по індивідуальному замовленню, за домовленістю між покупцем і продавцем, вартість виду виробів договірна, та встановлена за узгодженням між покупцем і продавцем, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на момент придбання - на 18.12.2006р. наступних виробів: стіл: 700ммх700мм в кількості 66 шт., стіл: 1800ммх700мм в кількості 12 шт., стілець: в кількості 132 шт., лавка: в кількості 24 шт., євробар з установкою: в кількості 1 шт., тумба під еркіпер: в кількості 4 шт.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає розрахунок суми боргу необґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 65822,00грн. не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 16802,24грн., 3% річних в сумі 4933,94грн., інфляційних втрат в сумі 29093,32грн.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказані вище нарахування здійснюються за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і висновків суду встановлених вище, у відповідачів перед позивачем відсутнє прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для стягнення відповідних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 16802,24грн., 3% річних в сумі 4933,94грн., інфляційних втрат в сумі 29093,32грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до відповідача-1, Приватного підприємства «Каверін», м.Донецьк відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві», м.Донецьк про стягнення 116651,50грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (Управління державного казначейства у Київському районі м.Донецька, Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, ЄДРПОУ 34687001, рахунок 31212206700006, код ЄДРПОУ суду 03499901) за подання заяви про збільшення позовних вимог державне мито у розмірі 176,56грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2013р.

Головуючий суддя Ю.В. Сич

Суддя О.О. Уханьова

Суддя Г.В. Захарченко