Рішення

від 10.12.2013 по справі 919/998/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 919/998/13 10.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домино»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Интарсия»

про стягнення 225000,66 грн.

Суддя Полякова К.В.

.

Представники:

від позивача: Ярмак О.В. (дов. б/н від 25.10.13)

від відповідача: Музичук Ю.А. (дов. № 117 від 30.12.12),

від третьої особи: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Домино" звернулось до Господарського суду міста Севастополя із позовом до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Фінансова ініціатива" в особі Севастопольського відділення № 3 Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Фінансова ініціатива" про стягнення 225 000,66 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 30.05.13 з рахунку позивача відповідачем перераховано грошові кошти у сумі 225000,66 грн., а саме: з р/р 2600900218470 - в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива». Проте, як зазначено позивачем, платіжне доручення про перерахування грошових коштів № 113 ним не сформовано, правовідносини з TOB "Интарсия", на користь якого зазначені кошти перераховані, у позивача відсутні. Посилаючись на неправомірне виконання відповідачем платіжного доручення № 113 від 30.05.13 та перерахування грошових коштів у розмірі 225000,66 грн., позивач стверджує, що йому спричинено збитків у сумі 225000,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 30.08.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено розгляд справи на 19.09.13 року.

У судове засідання 19.09.13 відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, проте надіслав клопотання (вх. № 10628/13 від 17.09.2013) про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 19.09.13 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 919/998/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Домино" до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Фінансова ініціатива" в особі Севастопольського відділення № 3 Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Фінансова ініціатива" про стягнення 225 000,66 грн.

30.09.2013 ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 919/998/13 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 31.10.2013 року.

За наслідками судового засідання 31.10.2013 у задоволення клопотань представників сторін, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Интарсия», у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 26.11.2013 року.

22.11.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надішли додаткові документи у справі, а також клопотання про витребування доказів. Надалі, 25.11.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані додаткові документи.

За наслідками судового засідання 26.11.13 судом винесено ухвалу, якою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.12.13 року.

У судовому засіданні 10.12.13 представник позивача наголосив на додаткових документах, поданих ним через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 10.12.13, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, під час судового засідання надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Третя особа повторно не з'явилась на виклик суду, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, шляхом надіслання процесуальних документів поштовим зв'язком за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа не з'явилась на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.11 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домино» (клієнт) укладено Договір банківського рахунку № 2600000118470. За умовами якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок (рахунки) № 2600000118470 UAH та здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативно-правових актів Національного банку України в національній та іноземній валюті.

На виконання умов договору банківського рахунку, а саме пункту 2.1.4., яким передбачено, що банк бере на себе зобов'язання у разі потреби за вимогою клієнта надавати клієнтові можливість здійснення платежів зі своїх рахунків у Банку, а також отримання інших послуг, за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», між сторонами укладено Договір банківського рахунку № 18470 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

З метою оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміном технологічною та іншою інформацією сторони дійшли згоди, що клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання здійснювати дистанційне обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» (п. 1.1 Договору № 18470).

У подальшому, 14.12.12 між сторонами укладено Договір банківського рахунку № 18470 з суб'єктами господарювання. За умовами укладеного договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок (рахунки) № 2600000218470 UAH та здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативно-правових актів Національного банку України в валюті Гривня та умов цього договору, й отримує плату за обслуговування клієнта згідно з «Тарифними пакетами на банківські послуги в національній та іноземних валютах для суб'єктів господарювання» (з усіма змінами та доповненнями, внесеними банком в майбутньому та доведеними до відома клієнта відповідно до умов цього договору).

Звертаючись із позовом до суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домино» вказує, що 30.05.13 з його рахунку № 2600900218470 здійснено списання грошових коштів у розмірі 225000,66 грн. Таке списання здійснено відповідачем на підставі платіжного доручення № 113 від 30.05.13, отриманого банком за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк». Так, у графі «Отримувач» платіжного доручення № 113 від 30.05.13 значиться ТОВ «Интарсия», а графа «Призначення платежу» містить інформацію що платіж здійснено як за транспортні послуги відповідно договору № 131367 від 01.03.13 року. Наразі позивач, у межах розгляду спору, неодноразово наполягає на тому, що у нього відсутні будь-які правовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Интарсия». Посилаючись на факт самовільного списання банком грошових коштів з рахунку клієнта, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домино» стверджує, що йому завдано збитків Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива».

Позивач зауважує, що відправка платіжного доручення № 113 о 11:24 30.05.13 технічно неможлива, оскільки комп'ютер клієнта, на якому встановлено програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк» перебував у непрацездатному стані. На підтвердження чого, ТОВ «Домино» надало до суду письмові пояснення.

Разом з тим, позивачем надано до суду лист Ленінського районного відділу УМВС України у місті Севастополі, в якому зазначено, що за заявою громадянки Похилової Тетяни Сергіївни про несанкціоноване втручання у роботу системи "Клієнт-Банк", внаслідок чого викрадено грошові кошти з розрахункового рахунку ТОВ «Домино» та завдано збитків на суму 225000,66 грн. внесений запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань та наданий час здійснюється досудове слідство.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домино», стверджує, що банком, як особою, яка відповідальна за схоронність коштів клієнта (п. 2.17. Договору банківського рахунку № 18470 від 14.12.12), завдано збитків позивачу у розмірі 225000,66 грн.

10.06.13 позивачем направлено відповідачу претензію № 11/06, у якій вимагає від банка повернути грошові кошти у розмірі 225000,66 грн.

Відповідач, на вимогу позивача, грошові кошти у розмірі 225000,66 грн. позивачу не повернув, у зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домино» звернулося до суду із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення збитків у розмірі 225000,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на те, що на момент здійснення формування платіжного доручення № 113 від 30.05.13 програмно-технічна система «Клієнт-Банк» перебувала у нього у непрацездатному стані, до того ж будь-які правовідносин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Домино» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Интарсия» відсутні, з огляду на що списання грошових коштів відбулось внаслідок порушення банком договірних зобов'язань щодо забезпечення схоронності грошових коштів клієнта, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі 225000,66 грн. Однією з підстав позовних вимог про стягнення суми збитків позивач зазначає, що взагалі ним не погоджено використання системи «Клієнт-Банк» для оперативного обслуговування розрахункового рахунку № 2600900218470.

Відповідач, позовні вимоги заперечив та не визнав їх у повному обсязі, посилаючись на те, що факт безпідставності списання грошових коштів відповідачем у розмірі 225000,66 грн. та вина відповідача, належним чином не доведені.

Так, у своєму відзиві та додаткових письмових поясненнях відповідач зауважує, що 30.05.13 о 10:59 з ІР-адреси комп'ютера ТОВ «Домино» надійшло на електронну адресу ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» по системі IFOBS платіжне доручення № 113, відповідно до якого банку доручалось перерахувати кошти у сумі 225000,66 грн. на користь ТОВ «Интарсия». Вказана операція проведена банком 30.05.13 о 14:41 та кошти перераховані на рахунок № 26007023670001 ТОВ «Интарсия» у ПАТ «КБ «Південкомбанк». Відповідач, зауважує, що повідомлення від ТОВ «Домино» про наявність проблем у роботі з програмно-технічним комплексом «Клієнт-Банк» та про необхідність змінити електронний ключ надійшло до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» лише о 15:14 год. 30.05.13, після чого позивач звернувся до банку у телефонному режимі з вимогою зупинити перерахування грошових коштів у сумі 225000,66 грн. Оскільки, банком, на момент звернення позивача, грошові кошти перераховані, тому ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» позбавлено технічної можливості здійснити дії щодо зупинення перерахування грошових коштів у сумі 225000,66 грн. на користь ТОВ «Интарсия» з розрахункового рахунку позивача. Разом з тим, відповідач вважає безпідставними доводи позивача про відсутність згоди ТОВ «Домино» на оперативне використання системи «Клієнт-Банк» для обслуговування рахунку № 2600900218470 та наголошує на тому, що з витягу з електронного Журналу активності користувачів, ТОВ «Домино» регулярно і систематично користувалось програмно-технічним комплексом «Клієнт-Банк» по рахунку № 2600900218470 починаючи з 24 грудня 2012 до 05 серпня 2013 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні у судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначено судом вище, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Домино» та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» укладено Договір банківського рахунку № 2600000118470 від 31.10.11 та Договір банківського рахунку № 18470 від 14.12.12 року.

До того ж, 04.11.11 між сторонами укладено Договір банківського рахунку № 18470 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» відповідно до якого позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання надати та встановити позивачу електронну систему дистанційного ведення рахунків і обміну технологічною банківською інформацією, а також проводити розрахунки за дорученням позивача з використанням цієї системи для обслуговування рахунку № 2600000118470.

На виконання умов вказаного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Домино» подано банку заяву на встановлення програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», яка містить інформацію про наявність права відправки документів об'єднаного із підписом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України, банк, зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

У межах розгляду даного господарського спору, позивачем неодноразово заперечувався факт надання ним заяви на обслуговування рахунку № 2600900218470 за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

Одночасно, судом встановлено, що починаючи з 24.12.12 Товариством з обмеженою відповідальністю «Домино» для оперативного управління рахунком № 2600900218470 використовувався програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк». Так, наявними у матеріалах справи роздруківками із системи Б2 підтверджується, що позивач систематично використовував програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк» та його ІР-адреса (178.136.252.189/192.168.2.10) не змінювалась. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домино» тривалий строк користувалось програмним комплексом «Клієнт-Банк» для оперативного управління спірним рахунком, що вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по особовим рахункам позивача , згідно яких позивач здійснював плату грошових коштів за «оброблення документів за платежі, які надійшли до банку», згідно тарифів банку, регламентованих умовами договору банківського рахунку № 18470 про банківське обслуговування з використання програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» від 04.11.11 року. Таким чином, з огляду на наведені факти, що ґрунтуються на належних доказах, суд встановив, що позивач свідомо та з власної ініціативи використовував оперативне управління розрахунковим рахунком № 2600900218470 за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», керуючись умовами Договору банківського рахунку № 18470 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

Під час судового розгляду даної господарської справи, позивачем не надано належних доказів на спростування встановлених фактів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із роздруківки системи Б2, наявної у матеріалах справи, вбачається, що платіжне доручення № 113, відповідно до якого здійснено перерахування грошових коштів у розмір 225000,66 грн. сформовано з ІР-адреси 178.136.252.189/192.168.2.10 ТОВ «Доміно» 30.05.13 з 10:59 до 11:46 год.

Пунктом 3.2.1. Договору банківського рахунку про банківське обслуговування з використання програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», встановлено, клієнт зобов'язується під час створення електронного розрахункового документу накладати підписи відповідальними особами, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем.

Згідно п. 25.2. ст. 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001, ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ, як то визначено п. 18.1. ст. 18 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001 року.

З матеріалів справи вбачається, що надання до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціативи» платіжного доручення №113 від 30.05.13 до виконання здійснено електронним зв'язком через систему "Клієнт-Банк" з ІР-адреси ТОВ «Домино».

Відповідно до п. 18.4. ст. 18 Закону України, "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Згідно процедури, встановленої банком, відповідно до «Інструкції користувача IFOBS», позивач після первинного підключення до системи повинен її ініціалізувати, тобто отримати постійний сертифікати для роботи з системою, а також здійснити первинну сертифікацію, тобто завантажити до локальної БД системи данні з сервера банку.

Із матеріалів справи вбачається, що клієнт - ТОВ «Домино» отримав ключі електронного підпису та пароль підпису електронних банківських документів, які передаються засобами програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», для шифрування інформації, що передається в Банк та для розшифровки отриманої інформації, про що зазначено у підписаному та скріпленому печатками обох сторін Акті виконаних робіт по встановленню програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

У свою чергу, з наявної у матеріалах справи вибірки протоколу підключення користувачів позивача до системи "Клієнт-Банк", вбачається, що вхід до системи "Клієнт-Банк" здійснено за допомогою ІР-адреси ТОВ «Домино».

З аналізу вищевикладених законодавчих норм вбачається, що саме позивач несе відповідальність за достовірність оформлення платіжних доручень наданих відповідачу, з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», до виконання.

У підтвердження завдання відповідачем збитків, позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 225000,66 грн. перераховані у термін, коли система «Клієнт-Банк» у ТОВ «Домино» перебувала у непрацездатному стані.

У випадку доступу сторонніх осіб до секретних ключів для електронного підпису або підозри, що такий доступ мав місце, клієнт зобов'язаний без зволікання повідомити про це Банк в усній та письмовій формі (п. 3.2.12 Договору).

Повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Домино» про наявність проблем у роботі програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» надійшло до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» 30.05.13 о 15:14 год. Надалі, як зазначив відповідач, ТОВ «Домино» за допомогою телефонного зв'язку звернулось до банку із вимогою змінити електронний ключ та зупинити перерахування грошових коштів у розмірі 225000,66 грн.

Наведені факти під час розгляду справи сторонами не заперечувались та належних доказів на їх спростування до суду сторонами не надано.

Операція, щодо виконання платіжного доручення № 113 та перерахування банком грошових коштів у розмірі 225000,66 грн., проведена ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» 30.05.13 о 14:41 год.

Пунктом 30.1. ст. 30 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001 передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

У розумінні вищевказаної правової норми, переказ грошових коштів відповідно до платіжного доручення № 113 у сумі 225000,66 грн., на момент звернення ТОВ «Домино» до банку із вимогою зупинити відповідний переказ коштів у сумі 225000,66 грн., є завершеним.

Положеннями п. 6.5. Договору банківського рахунку про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» унормовано, що банк не несе відповідальність за збої в обміні інформацією, які виникли через несправності ліній зв'язку, відключення або перебої у лініях електропостачання, несправності апаратних засобів клієнта; за несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку клієнта у випадку, якщо передані телекомунікаційними лініями зв'язку електронні розрахункові документи були складені правильно та завірені електронними підписами клієнта та за навмисну або необережну передачу клієнтом паролів, ключів та системи захисту третій стороні.

Наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями, скріпленими підписом директора та системного адміністратора ТОВ «Домино», підтверджується факт перебування у непрацездатному стані операційної системи саме у позивача.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010 у справі №06/113-38, від 04.07.2011 у справі №51/250.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, що полягають, як вбачається із позовної заяви із втрат, яких зазнала особа у зв'язку із несанкціонованим списанням грошових коштів з рахунків позивача та порушень відповідачем своїх зобов'язань щодо належного зберігання коштів позивача, покладає на позивача обов'язок довести наявність складових, визначених вищенаведеними нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, із наданого до суду позивачем листа Ленінського районного відділу УМВС України у місті Севастополі, в якому зазначено, що за заявою громадянки Похилової Тетяни Сергіївни про несанкціоноване втручання у роботу системи «Клієнт-Банк» на даний час здійснюється досудове слідство, не вбачається наявність встановленого факту несанкціонованого списання грошових коштів позивача у розмірі 225000,66 грн. саме ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом раніше, оскільки платіжне доручення № 113 від 30.05.13 надійшло до установи Банку за допомогою системи «Клієнт-Банк», позивачем не дотримано порядку письмового звернення до Банку у разі виявлення непрацездатності системи, вказане платіжне доручення складене із дотриманням вимог чинного законодавства, тому у банку відсутні підстави відмови у виконанні вказаного платіжного доручення.

Враховуючи вищенаведене та ті обставини, що позивачем належними та допустити доказами не наведені підстави застосовування положень ст. 22 ЦК України, ст. 224, ст. 225 ГК України, суд визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домино» недоведеними, необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-3, 27, 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Домино» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Интарсия» про стягнення 225000,66 грн. - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 10.12.13 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.12.13 року

Суддя К.В. Полякова