Постанова

від 26.11.2013 по справі 2а-3394/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 2а-3394/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одеса, апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року, у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Племзавод ім.Шмідта" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання неправомірної перевірки та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року позов ВАТ "Племзавод ім.Шмідта"- задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000292300 від 11.01.2012 року, в задоволенні вимог про визнання неправомірної позапланової виїзної перевірки - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині задоволених вимог, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ «Племзавод ім. Шмідта» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ, встановлено порушення: п. 81. 1, п. 81.2, п. 81.6 ст. 81 ЗУ «Про податок на додану вартість», ст.18 ЗУ «Про оренду землі»; п. 209.2, п. 209.6, п.п. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України; ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст. 655, ст.656 ЦК України; п.п. 7.2.4. п 7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Факт порушення ґрунтується на тому, що позивач здійснював господарську діяльність з використанням земельних ділянок, загальною площею 4680,73 га., на території Рівненської сільської ради відповідно до договорів оренди. При цьому, позивачем в травні 2010 року допущено обсяг постачання несільськогосподарських товарів (послуг), у розмірі 26,22 відсотки, протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно від вартості всіх поставлених товарів (послуг), чим порушено вимоги ст.81 ЗУ «Про податок на додану вартість», оскільки договори оренди земельних ділянок, укладені ВАТ «Племзавод ім. Шмідта» з громадянами не належним чином зареєстровані в Держкомземі, а тому ВАТ «Племзавод ім. Шмідта» не мало права на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ на протязі 2010 року та в січні-вересні 2011 року, так як фактично питома вага вартості поставлених сільськогосподарських товарів, вироблених (наданих) ним на власних або орендованих виробничих потужностях, складала менше 75%. Крім того, підприємство у складі податкового кредиту відобразило операції з придбання дизельного пального, за грудень 2010 року, по ПП «Єксим Трейд» по нікчемним договорам поставок з вказаним підприємством.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (свідоцтво №100193891 НБ №071618 від 18.07.1997 року).

В періоді 2010р.- жовтень 2011р. в користуванні позивача на підставі 331 договору оренди земельних ділянок громадян - власників землі перебувало 4680.73га землі сільськогосподарського призначення, на якій відповідно до свідоцтва №100193891 НБ №071618 здійснювалась діяльність: вирощування зернових та технічних культур (КВЕД01.11.0); вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв, прянощів (КВЕД 01.13.0); розведення великої рогатої худоби (КВЕД 01.21.0); розведення овець, кіз, коней (КВЕД 01.22.0); розведення свиней (КВЕД 01.23.0). Крім того, в сільгоспвиробництві підприємством використовувалась земля не сільськогосподарського призначення під будівлями та спорудами (ферми, кошари, майстерні, адмінбудівлі та ін.). Питома вага сільськогосподарських товарів і послуг протягом дванадцяти послідовних звітних періодів (у тому числі і в періоді що перевірявся), складала 95-99%, що підтверджується щомісячними та щорічними звітами і деклараціями, які надавались відповідачу при перевірці.

Податковим органом, в період з 21.11.2011 по 09.12.2011року, на підставі наказу №803 від 16.11.2011 року та направлень №721/23-006 та №722/23-006 від 18.11.2011 року, проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Племзавод ім. Шмідта» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ, що підтверджується актом перевірки №572/23/00854908 від 16.12.2011 року, в ході якої встановлено порушення: п. 81. 1, п. 81.2, п. 81.6 ст. 81 ЗУ«Про податок на додану вартість», ст.18 ЗУ «Про оренду землі»; п. 209.2, п. 209.6, п.п. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України; ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст. 655, ст.656 ЦК України; п.п. 7.2.4. п 7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Факт порушення ґрунтується на тому, що у періоді з 01.01.10 по 30.09.11 роки основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових та технічних культур, розведення великої рогатої худоби, свиней, овець оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. ВАТ «Племзавод ім. Шмідта» здійснювало господарську діяльність з використанням земельних ділянок, загальною площею 4680,73 га. на території Рівненської сільської ради, відповідно до договорів оренди. При цьому, контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем в травні 2010 року допущено обсяг постачання несільськогосподарських товарів (послуг), у розмірі 26,22 відсотки, протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно від вартості всіх поставлених товарів (послуг), чим порушено вимоги ст.81 ЗУ №168/97-ВР, оскільки договори оренди земельних ділянок, укладені ВАТ «Племзавод ім. Шмідта» з громадянами не були належним чином зареєстровані в Держкомземі, а тому ВАТ «Племзавод ім. Шмідта» не мало права на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ на протязі 2010 року та в січні-вересні 2011 року, так як фактично питома вага вартості поставлених сільськогосподарських товарів, вироблених (наданих) ним на власних або орендованих виробничих потужностях, складала менше 75%. Крім того, підприємство у складі податкового кредиту відобразило операції з придбання дизельного пального за грудень 2010 року по ПП «Єксим Трейд»(код ЄДРПОУ 30738020) на суму ПДВ 8333,33грн., по нікчемним договорам поставок з вказаним підприємством.

В результаті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292300 від 11.01.2012 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 2391722,00 грн., у тому числі 1913378,00грн. - основного платежу і 478344,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо правомірності дій позивача щодо обрання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а господарські операції носять реальний характер, з наступних підстав.

Згідно ст.8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість», передбачена можливість сільськогосподарським підприємствам, що займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції бути платником податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування.

Пунктом 209.6 ст.209 ПК України, яка дублюється у п.8.6 ст. 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість», визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПКУ, яка дублюється у п.8.2 ст.8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість», згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Так, статтями 1, 2 ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок», особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Статтею 3 даного Закону передбачено, об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського підприємства є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Пунктом 5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.04.2009 №658, платники податку (сільськогосподарські підприємства) самостійно обчислюють суму такого податку і подають загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на всю площу земельної ділянки органу Державної податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого поточного року.

Положенням ст.1 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами ст.209 ПКУ визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно ст.187.1. ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Визначення сільськогосподарських товарів наведено в п.209.7 ст.209 ПКУ, а саме сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 -24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку -суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку -їх виробником.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п.302.1. ст.302 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 306.1. ст. 306 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Роз'ясненням Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.06.2011 року № 37-14-2-15/8770 зазначено, що сільськогосподарська продукція -це товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).

Судовою колегією встановлено, що предметом оскарження є право позивача на застосування спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість та формування податку на додану вартість, так як такі дії випливають з факту здійснення позивачем господарської діяльності на орендованих земельних ділянках, на підставі договорів з фізичними особами не зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Так, в періоді 2010р.- жовтень 2011р. в користуванні позивача на підставі 331 договору оренди земельних ділянок громадян - власників землі перебувало 4680.73 га. землі сільськогосподарського призначення, на якій відповідно до свідоцтва №100193891 НБ №071618 здійснювалась господарська діяльність.

В ході перевірки податкового органу та розгляду справи судом жодних порушень з боку ведення первинних документів за наслідком господарської діяльності та відображення у податковій звітності з боку позивача не встановлено.

За перевіряємий період сума, одержана підприємством від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за період перевірки та в попередні періоди, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. Фактів використання сільгосппродукції іншого виробництва в ході перевірки не встановлено.

В даному випадку вся бухгалтерська та податкова звітність формувалась на підставі господарських операцій, а саме вирощування сільгосппродукції на орендованих, у відповідності до договорів, землях, що є фактичною і реальною діяльністю товариства, за наслідком якої сформовано податок на додану вартість.

Посилання апелянта на підставу порушення, а саме факту здійснення позивачем господарської діяльності на орендованих земельних ділянках, на підставі договорів з фізичними особами не зареєстрованими у відповідності до вимог законодавства є безпідставним, так як вищезазначеними нормами встановлено загальний порядок щодо формування податку на додану вартість, яким передбачено здійснення підприємством діяльності на орендованих виробничих потужностях.

Невчасна реалізація приписів законодавства щодо державної реєстрації договорів оренди землі не може вважатися підставою для не віднесення виробленої (вирощеної) підприємством сільгосппродукції до продукції власного виробництва, так як така діяльність фактично проведена і підприємством належним чином складено первинні документи.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Відсутність порушення щодо формування податку на додану вартість вказує на правомірність використання права на застосування спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, так як загальний обсяг сільськогосподарської продукції власного виробництва перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу, що вказує на дотримання позивачем визначених законодавством критеріїв.

Також, відповідачем не надано фактичних даних на підтвердження правильності встановлення процентного відношення сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовувались підприємством на умовах договорів, які не зареєстровані у відповідних органах на момент проведення перевірки, та всієї вартості реалізованої продукції. Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях не підтверджених достатніми та допустимими доказами.

По факту формування податку на додану вартість у взаємовідносинах позивача з ПП «Єксим Трейд» колегія зазначає.

У відповідності до вищезазначених норм та п.4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», які діяли в період формування податку на додану вартість, базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є

підставою для нарахування податкового кредиту.

Також, пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на

податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією встановлено, що на формування податку на додану вартість вплинула господарська операція позивача з ПП «Ексім Трейд», у відповідності до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №34 від 15.01.2010 року.

На підтвердження товарності господарських операцій з ПП «Єксім Трейд» судом зібрано первинні документи, а саме договір купівлі-продажу нафтопродуктів, подорожні листи, договір оренди складського приміщення, податкові накладні, видаткові накладні, та ін.

За даною угодою продавцем здійснено поставку паливно-мастильних матеріалів у грудні 2010 року, за товарними накладними від 27.12.2010 року №№ЕТ-0001651 та ЕТ-0001652 відповідно, на 4240 та 2531 л. дизпального пального. Товар доставлено покупцю транспортом ПП ОСОБА_1. Про транспортування дизпального свідчить ТТН №3266 від 27.12.2010 року, згідно з якою придбаний товар доставлено покупцю автоцистерною МАЗ -5355 (н.з. НОМЕР_1), з причепом -цистерною (н.з.НОМЕР_2). Рух придбаного товару (дизпального) відображений в звіті руху матеріальних цінностей за грудень 2010 року, подорожніх листах та лімітно-забірних картах на отримання ПММ.

Таким чином, факт придбання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції та передачу товару (надання послуг), яка узгоджується з метою діяльності товариства .

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло