Постанова

від 12.11.2013 по справі 2а-6263/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року 2а-6263/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Предметом позову є відносини з приводу винесення прийняття та підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0002731702, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 25 685, 62 грн., з яких - 20 548,50 грн. основного платежу та 5137,12 грн. - штрафних санкцій (далі - оскаржуване рішення).

Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оскаржуване рішення було прийнято відповідачем у зв'язку з висновками та на підставі висновків, викладених в Акті Броварської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.10.2012 №693/17-2/НОМЕР_1 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2940513 257, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.09.2011 по 30.09.2011р.» (далі - Акт перевірки).

З Акта перевірки слідують висновки відповідача про те, що позивачем було порушено норми статей 183, 185, 188, 198 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662, 664 та 902 Цивільного кодексу України. Підставою для таких висновків відповідач назвав зокрема ту обставину, що, відповідно до відомостей, які містяться в акті перевірки ДПІ у Скадовському районі від 11.04.2012 від 11.04.2012 №39/17/НОМЕР_3 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_3) за серпень-жовтень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Юніпал» (код за ЄДРПОУ 36644132) та ІП «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед» (код за ЄДРПОУ 21651322)», - у ФОП ОСОБА_3 відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Також з Акта перевірки слідує, що для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з платником податків ФОП ОСОБА_3, позивач на запити органу державної податкової служби пояснень та документальних підтверджень про взаєморозрахунки з ФОП ОСОБА_3 не надав. Ці обставини не були спростовані в судовому засіданні і представником позивача належними та допустимими доказами. Окрім того, позивачем не було спростовано, що позивачем не було надано ніяких підтверджуючих документів щодо взаємовідносин позивача і ФОП ОСОБА_3 за вересень 2011 року на суму 20 548, 50 грн., зокрема, - не було надано позивачем при перевірці подорожні листи вантажного автомобіля за формою №2.

Досліджуючи обставини, у зв'язку з якими було прийнято оскаржуване рішення, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу №01-07 від 01.07.2011, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та позивачем (далі Договір купівлі-продажу), його сторони домовились про купівлю позивачем нафтопродуктів в асортименті, по цінам, в кількості, що вказані в накладних, виписаних на кожну партію поставки товару.

Відповідно до пояснень позивача, - в порядку виконання Договору купівлі-продажу було здійснено поставку позивачу дизельного палива, що було опосередковано складанням сторонами:

- видаткової накладної №РН-0000007 від 10.09.2011 та податкової накладної №13 від 10.09.2011 на загальну суму 75 126 грн.,

- видаткової накладної №РН-0000008 від 18.09.2011 та податкової накладної №14 від 18.09.2011 на загальну суму 48 165 грн.

На підтвердження розрахунку за отриманий товар за Договором купівлі-продажу, представник позивача подав до суду копії виписок з банківських рахунків, згідно яких сума 75 126 грн. була перерахована позивачем для ФОП ОСОБА_3 04.11.2011, а сума 48 165 грн. - 02.11.2011, тобто - більше ніж через календарний місяць після оформлення видаткових та податкових накладних. Також представник позивача подав до суду подорожні листи за типовою формою №2, затвердженою Наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 №488/346, які, на його думку підтверджують роботу автомобілів з використання палива, придбаного у ФОП ОСОБА_3

При цьому суд звертає увагу, що вищезазначені податкові та видаткові накладні, договір, виписки з банку та подорожні листи не були подані позивачем відповідачу при перевірці, а тому дані документи не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази у справі щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки останнє було ухвалено без врахування зазначених документів. Причини неподання зазначених документів відповідачу позивач не пояснив. За умов відсутності спростування зі сторони позивача його належного повідомлення відповідачем про обставини перевірки, та фактичної добровільної відмови позивача підтвердити перед відповідачем дійсність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_3 з поставки паливно-мастильних матеріалів, дії відповідача по винесенню оскаржуваного рішення на підставі податкової інформації, визначеної в п.2.9 Акта перевірки, - є достатніми та правомірними.

Ніяких інших документів, з яких суд міг би встановити обставини господарської операції з поставки позивачу безпосередньо товару (дизельного палива) позивач чи його представник до суду не подали.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач оскаржував в судовому порядку дії відповідача по складенню Акта перевірки та його висновків. За наслідками цього оскарження Київський апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 14.02.2013 у справі № 2а-4956/12/1070, якою відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання скасування наказу на проведення перевірки та визнання дій відповідача по складання Акта перевірки протиправними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, а саме обставинам правового врегулювання визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем до перевірки відповідачу безпідставно не були надані такі документи, як податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, що могли б підтвердити транспортування товару, сертифікати походження товару, тощо - суд дійшов висновку, що господарська операція проведена між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_3 є безтоварною, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 38, 69, 70, 71, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.