Ухвала

від 20.01.2015 по справі 2а-6263/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6263/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі ЛебедєвійЮ.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 12.11.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, щ о судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу №01-07 від 01.07.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та позивачем, його сторони домовились про купівлю позивачем нафтопродуктів в асортименті, по цінам, в кількості, що вказані в накладних, виписаних на кожну партію поставки товару.

В порядку виконання Договору купівлі -продажу було здійснено поставку позивачу дизельного палива, що було опосередковано складанням сторонами: - видаткової накладної №РН-0000007 від 10.09.2011 та податкової накладної №13 від 10.09.2011 на загальну суму 75 126 грн., - видаткової накладної №РН-0000008 від 18.09.2011 та податкової накладної №14 від 18.09.2011 на загальну суму 48 165 грн. На підтвердження розрахунку за отриманий товар за Договором купівлі-продажу, в матеріалах справи наявні копії виписок з банківських рахунків, згідно яких сума 75 126 грн. була перерахована позивачем для ФОП ОСОБА_3 04.11.2011 року, а сума 48 165 грн. - 02.11.2011 року, тобто - більше ніж через календарний місяць після оформлення видаткових та податкових накладних. Також, в матеріалах справи містяться подорожні листи за типовою формою № 2, затвердженою Наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346. При цьому, вищезазначені податкові та видаткові накладні, договір, виписки з банку та подорожні листи не були подані позивачем відповідачу при перевірці, а тому дані документи не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази у справі щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки останнє було ухвалено без врахування зазначених документів. Ніяких інших документів, з яких суд міг би встановити обставини господарської операції з поставки позивачу безпосередньо товару (дизельного палива) позивач чи його представник до суду не подали. Окрім того, позивач вже оскаржував в судовому порядку дії відповідача по складенню Акта перевірки та його висновків. За наслідками цього оскарження Київський апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 14.02.2013 у справі № 2а-4956/12/1070, якою відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання скасування наказу на проведення перевірки та визнання дій відповідача по складання Акта перевірки протиправними. Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів. Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити). Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 12.11.2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С