Ухвала

від 11.12.2013 по справі 826/6913/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6913/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Харвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Харвест» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Річ Харвест» (надалі - Товариство, позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 року № 0011282240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Харвест» (код ЄДРПОУ:37354979) щодо документального підтвердження господарських відносин при відображенні податкового кредиту на додану вартість із платником податку: ТОВ «Рейтар» (код ЄДРПОУ:33011171), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011 p., за результатами якої складено акт від 12.12.2012 року за №2133/22-40/37354979.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушено п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст198, п.198.3 п.198.6 ст. 198 , п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 410 227,00 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Рейтар», який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 року № 0011282240, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 410 227,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Рейтар» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 05/04 від 05.04.2011р., відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати товар (регулятори росту рослин), а покупець зобов'язаний купити товар та оплатити його вартість згідно специфікаціям до цього договору. Доставка товару Покупцю та його розвантаження на складі здійснюється силами і засобами Покупця.

На підтвердження виконання цього Договору представником позивача надано до суду специфікації до Договору, копії банківських виписок, видаткових накладних, податкових накладних, а також документи, які вказують на подальший продаж купленого позивачем товару третім особам.

На підставі документально оформлених господарських операцій та податкових накладних, отриманих від ТОВ «Рейтар» позивачем в квітні 2011 року віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму в розмірі 410 227,00 грн.

Разом з тим, зібраними у справі доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рейтар», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Матеріалами перевірки ТОВ «Рейтар», результати якої зафіксовані в акті від 08.08.11 №646/23/33011171 Іванківської МДПІ в Київській обл., встановлено, що основним постачальником ТОВ «Рейтар» у квітні 2011 року було ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», яке відсутнє за місцезнаходженням.

В свою чергу, матеріалами перевірки ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», результати якої зафіксовані в акті перевірки від 13.07.2011р. №1648/2308/35081125 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» гр. ОСОБА_5 у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року виконаний не гр. ОСОБА_5, а іншою не встановленою особою, у зв'язку з чим складено висновок №160 від 30.05.11 спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній Залізниці. Також, встановлена відсутність адміністративно-господарських можливостей та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про фіктивний характер угод. Згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення встановлено розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту ТОВ «Рейтар» та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» на загальну суму ПДВ 579 5306 грн.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, враховуючи вище викладене та зокрема те, що ОСОБА_5 не підписував документи щодо здійснення господарських операцій між ТОВ «Рейтар» та ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», і також, відсутність у останнього технічних можливостей, транспортних засобів, обов'язкової інформації, що зазначається у договорі, факту реалізації придбаних товарів і послуг, дає можливість зробити висновок про відсутність у даного суб'єкта господарювання намірів настання правових наслідків.

Частиною першою ст. 69 цього КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Даючи оцінку вищезазначеному висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 30.05.2011 №160 та іншим матеріалам як неналежним доказам, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У суді першої інстанції ДПІ повідомлені фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів, які є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, первинні документи по господарським взаємовідносинам між ТОВ «Рейтар» та ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

За вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За наведених правових норм у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Кодексу, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів у ТОВ «Рейтар».

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Водночас, суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати правочин нікчемним. Між тим, помилкові твердження відповідача щодо нікчемності правочину, у даному випадку, не спростовують відсутність належно оформлених первинних документів по вищевказаним взаємовідносинам, тому за цих обставин лише помилковість посилань відповідача на нікчемність правочинів не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з вищевикладеним задекларований ТОВ «Рейтар» податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Фароза Інтер Інвест Ком» за квітень 2011 року було зменшено на суму ПДВ 579 530 грн., а також задекларовані податкові зобов'язання, сформовані за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Рейтар» підприємствам - покупцям у квітні 2011 року були зменшені на суму ПДВ 410 226,63 грн. за квітень 2011р.

Таким чином, фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Рейтар» та Позивачем мають ознаки фіктивності.

Наведені обставини колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів між позивачем та контрагентом ТОВ «Рейтар» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби є законними і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Харвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.