Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/6913/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №826/6913/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4657/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Річ Харвест на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 (головуючий суддя - Петрик І.Й., судді: Борисюк Л.П., Собків Я.М.) у справі №826/6913/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Річ Харвест до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Річ Харвест (далі - ТОВ Річ Харвест ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) від 21.12.2012 №0011282240, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 410227,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Річ Харвест оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ Річ Харвест зазначає, що правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Рейтар на підставі належно оформлених податкових накладних, а доводи податкового органу про безтоварність та фіктивність господарських операцій є непідтвердженими належними документальними доказами. Вирішуючи даний спір попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Річ Харвест щодо документального підтвердження господарських відносин при відображенні податкового кредиту по податку на додану вартість із платником податків: ТОВ Рейтар , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.12.2012 №2133/22-40/37354979, в якому відображено висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 410227,00 грн., з огляду на фіктивний характер господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Рейтар .

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0011282240, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 410227,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що встановлені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності дають підстави вважати, що господарські операції з придбання у спірного постачальника товарно-матеріальних цінностей фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.

У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання позивачем наведених вимог при відображенні у податковій звітності операцій позивача з придбання у ТОВ Рейтар (Продавець) товару (регулятори росту рослин) за договором поставки від 05.04.2011 № 05/04.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано до суду специфікації до договору, копії банківських виписок, видаткових накладних, податкових накладних, а також документи, які вказують на подальший продаж купленого позивачем товару третім особам.

На підставі документально оформлених господарських операцій та податкових накладних, отриманих від ТОВ Рейтар позивачем в квітні 2011 року віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 410227,00 грн.

В обґрунтування висновку про необґрунтованість податкової вигоди та неправомірність формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у названого постачальника, податковий орган послався на податкову інформацію щодо ТОВ Рейтар .

Так, матеріалами перевірки ТОВ Рейтар , результати якої зафіксовані в акті від 08.08.2011 №646/23/33011171 Іванківської МДПІ в Київській обл., встановлено, що основним постачальником ТОВ Рейтар у квітні 2011 року було ТОВ Фароза Інтер-Інвест Ком , яке відсутнє за місцезнаходженням.

В свою чергу, матеріалами перевірки ТОВ Фароза Інтер-Інвест Ком , результати якої зафіксовані в акті перевірки від 13.07.2011 №1648/2308/35081125 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, встановлено, що підпис від імені директора ТОВ Фароза Інтер-Інвест Ком гр. ОСОБА_1 у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою не встановленою особою, у зв`язку з чим складено висновок №160 від 30.05.2011 спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при Управлінні МВС України на Південно -Західній Залізниці. Також, встановлена відсутність адміністративно-господарських можливостей та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що свідчить про фіктивний характер угод. Згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення встановлено розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту ТОВ Рейтар та сумою податкових зобов`язань ТОВ Фароза Інтер-Інвест Ком на загальну суму ПДВ 5795306,00 грн.

У зв`язку з чим, задекларований ТОВ Рейтар податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ Фароза Інтер Інвест Ком за квітень 2011 року було зменшено на суму ПДВ 579 530 грн., а також задекларовані податкові зобов`язання, сформовані за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ Рейтар підприємствам - покупцям у квітні 2011 року були зменшені на суму ПДВ 410226,63 грн. за квітень 2011 року.

Зважаючи на встановлені обставини та правове регулювання у судів попередніх інстанцій правомірно не було підстав вважати надані позивачем первинні документи такими, які підтверджують фактичне придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ Рейтар . Суди вірно констатували, що встановлені обставини та зібрані у справі докази є достатніми для висновку про те, господарські операції з поставки товарів між позивачем та контрагентом ТОВ Рейтар фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З наведеного слідує, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Річ Харвест залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду