Постанова

від 10.12.2013 по справі 822/3780/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3780/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

апелянт (апелянт) : Бобров В'ячеслав Віталій

відповідач (апелянт) : Коваль Інна Ігорівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Подільські товтри" та Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Подільські товтри" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Подільські товтри" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000802201; №0000812201; №0000822201; №0005601702 від 19 червня 2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Подільські товтри" задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення №0005601702 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників в розмірі 2974,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення №0000822201 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: платежі за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 3204814,75 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, в частині задоволення адміністративного позову, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її. В той же час заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити її без задоволення. В свою чергу підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - Публічне акціонерне товариство "Подільські товтри" зареєстроване 09.10.1995, код ЄДРПОУ 03771123, що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №714772, та перебуває на податковому обліку в Кам'янець-Подільській ОДПІ.

До основних видів діяльності товариства згідно Довідки з ЄДРПОУ відносяться: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинястого сланцю; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; виробництво вапна та гіпсових сумішей.

Кам'янець-Подільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Подільські товтри" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт №899/221/03771123 від 04.06.2013 та винесено податкові повідомлення-рішення №0000802201 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 382435,50 грн., у тому числі 254957,00 грн. - за основним платежем та 127478,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000812201 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 323158,50 грн., у тому числі 215439,00 - за основним платежем та 107719,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000822201 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: платежі за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 3204814,75 грн., у тому числі 2563851,80 грн. - за основним платежем та 640962,95 грн. - за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами); №0005601702 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників в розмірі 2974,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, однак скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ - без змін.

Задовольняючи вищевказаний адміністративний позов частково суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову частково довів, що діяв у межах Закону, а тому дії відповідача щодо скасованих рішень є протиправними. Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком.

Відмовляючи в задоволенні позову з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, суд першої інстанції, в своєму рішенні зазначив, що послуги по навантаженню товару та його доставки на ст. Нігин Південно-Західної залізниці не підтверджені документально, а саме відсутні акти прийому-передачі товару по кількості та якості, довіреності на отримання ТМЦ, а також будь-які перевізні документи, які б підтверджували перевезення товару від ПАТ "Подільські товтри" до TOВ «Аквадонінвест». Із-за відсутності зазначених документів, суд дійшов висновку, що послуги по навантаженню та доставки товару для TOB "Аквадонінвест" не надавались, а фактично надавалися TOB ВК «Гірничодобувна промисловість» на безоплатній основі. Позивачем також не надано документів, які б свідчили про компенсацію TOB "Аквадонінвест" вартості поставленої продукції.

Внаслідок цього, ПАТ "Подільські товтри" занижено дохід від операційної діяльності в результаті не включення до його складу вартості послуг з навантаження та доставки вапняку, наданих для TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" на безоплатній основі, чим порушені вимоги пп. 14.1.1З, пп. "в" пп. 14.1.185 п.14.1 ст. 14, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України.

Також, за вищевикладених обставин, в порушення п.п.14.1.13, п.п. "в", п.п. 14.1.185, ст. 14.1 ст. 14, п.п. "б" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 212 439,00 грн. (1062197,00 х 20%).

Проте, висновки суду, не відповідають дійсним обставинам справи, а судом невірно застосовані норми матеріального права, з огляду на наступне.

В матеріалах справи є в наявності акти приймання - передачі на весь об'єм товару, реалізованої позивачем для TOB "Аквадонінвест", підписані з боку керівників підприємств (перший заступник голови правління ПАТ "Подільські товтри" Марин Б.С. та директор TOB "Аквадонінвест" Дорофеева О.В.). Із-за підписання цих документів безпосередньо керівниками підприємств, пояснюється і відсутність довіреностей на отримання товару.

В підтвердження факту відвантаження позивачем товару та отримання його TOB "Аквадонінвест", в матеріалах справи, окрім актів приймання - передачі, маються копії первинних документів, а саме: договір № 1/01-12, видаткові накладні, податкові накладні, паспорта якості.

Для з'ясування дійсних обставин справи, слід зазначити, що між ПАТ "Подільські товтри" (Постачальник) та TOB "Аквадонінвест" (Покупець) 01.01.2012р. був укладений договір поставки № 1/01-12. Згідно з п.3.3 Договору в вартість товару включені витрати на його доставку та навантаження в транспортний засіб. На виконання умов Договору, ПАТ "Подільські товтри" поставило, а Покупець прийняв вапняк, підтвердженням чому є вищезазначені первинні документи. В усіх цих документах є посилання на господарську операцію, на виконання якої вони складалися, а саме - договір від 01.10.12. № 1/01-12 (поставка вапняку, враховуючи навантаження та доставку).

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Умовами договору від 01.10.12. № 1/01-12 не передбачено, що підтвердженням факту продажу товару є певні первинні документи, а фактом надання, наприклад, послуг по перевезенню товару, повинен слугувати окремий (індивідуальний) документ - ТТН тощо. Договір від 01.10.12. № 1/01-12 є договором купівлі - продажу, а не договором перевезення чи надання транспортних послуг.

В подальшому, придбаний у відповідача вапняк, TOB "Аквадонінвест" (власник товару), реалізовувався (продавався) TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" на підставі договору № 701ГДП від 01.01.2012р. Згідно з п.4.4. даного Договору, товар поставляється на склад та навантажується в транспортний засіб (авто/залізничний) за рахунок TOB "Аквадонінвест", але силами третіх осіб.

Таким чином, TOB "Аквадонінвест" оплачуючи ПАТ "Подільські товтри" вартість кожної партії товару, в яку включені витрати по навантаженню і доставки на склад кар'єру і ст. Нігин Південно-Західної залізниці згідно договору № 1/01-12 та оформляючи відповідні документи, в подальшому, одночасно, продавало відповідну ж партію товару TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" згідно договору № 701 ГДП. На виконання умов п. 4.4. договору № 701 ГДП, TOB "Аквадонінвест" (власник товару, Продавець) здійснювало навантаження і доставку кожної партії товару для TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" (Покупець) за допомогою третіх осіб (в даному випадку ПАТ "Подільські товтри").

Даючи правову оцінку умовам обох договорів (№ 701 ГДП, 1/01-12), TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" не може і не повинно вдруге компенсувати витрати, понесені ПАТ "Подільські товтри" з надання послуг по навантаженню вапняку та його доставки, оскільки це призведе до подвійного компенсування одних і тих же витрат, які позивачу вже компенсував TOB "Аквадонінвест".

Частиною 1. ст. 626 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1. ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, дії (робоча сила, транспорт) по навантаженню та доставки товару для TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" здійснювалося ПАТ "Подільські товтри", а компенсування витрат, які поніс позивач для виконання цих робіт (послуг) здійснило TOB "Аквадонінвест", відповідно до узгоджених сторонами (ПАТ "Подільські товтри", TOB "Аквадонінвест", TOB ВК "Гірничодобувна промисловість") умов договорів.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що вартість послуг по навантаженню товару та його доставки на склад кар'єру і ст. Нігин Південно-Західної залізниці були надані ПАТ "Подільські товтри" для TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" на безоплатній основі є помилковими, з огляду на вищевикладене.

ПАТ "Подільські товтри", реалізовуючи вапняк за ціною, що включає в себе також вартість послуг по навантаженню та його доставки на підставі Договору № 1/01-12 включив як вартість товару, так і вартість обумовлених послуг до доходу на виконання вимог пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, та сплатив податок на прибуток приватних підприємств, виходячи з її договірної вартості, а відтак порушень податкового законодавства не допускало.

TOB "Аквадонінвест" розрахувалося повністю за фактично отриманий товар на умовах визначених Договором № 1/01-12, а відтак здійснило позивачу компенсацію витрат по навантаженню і доставці товару, підтвердженням чому є в матеріалах справи Додаток № 4 до довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання (додаток до Акту перевірки), згідно якого дебіторська заборгованість відсутня, що свідчить про факт реальності зміни майнового стану позивача. Відповідачем це не спростовано в суді.

Наявність в матеріалах справи всіх вищевказаних первинних документів, суд першої інстанції сам підтверджує, зазначаючи в рішенні, однак безпідставно не бере їх до уваги, та робить висновок про їх відсутність.

Також, суд першої інстанції, безпідставно погодився з відповідачем щодо завищення ПАТ "Подільські товтри" витрат, в липні-серпні 2012 року, на суму 95 000,00 грн., по господарський операціям з TOB "Аморгос" (80 000,00 грн.) та TOB "НВП"Промкомплект" (15 000,00 грн.)

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Подільські товтри" не мало права відносити на витрати вартість придбаних запасних частин у обумовлених контрагентах, оскільки ці витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а саме, відсутні сертифікати якості (відповідності), перевізні документи (ТТН, залізн. накладних тощо), документів службового характеру. Також суд взяв до уваги акти зустрічних звірок податкових інспекцій.

В обґрунтування правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартість придбаних запасних частин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з абз.1 п. 138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.139.1.9 ст.139 Кодексу, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які понесло ПАТ "Подільські товтри" внаслідок придбання запчастин (двигун ЯМЗ та зуб'я ковша ЕКГ) на виконання правочинів з TOB "Аморгос", TOB "НВП "Промкомплект" підтверджуються платіжними дорученнями та іншими первинними документами: договір купівлі-продажу від 04.07.12, рахунок - фактура від 04.07.12, видаткова накладна від 09.07.12., подорожній лист від 09.07.12., витяг з книги доручень за 09.07.12, акт списання від 31.07.12. (TOB "Аморгос"); договір (змішаний) купівлі- продажу (поставки) та на виконання робіт № 102 від 10.01.12., видаткова накладна від 30.08.12. № 522, податкові накладні від 27.08.12. № 595, та від 28.08.12 № 597, подорожній лист від 30.08.12., витяг з книги доручень за 30.08.12, акт списання від 31.08.12. (TOB "НВП "Промкомплект").

Вищезазначені первинні та розрахункові документи не мають будь-яких недоліків (неправильне оформлення, невідповідність даних цих документів діючим нормативам), а відтак вони є чинними і підтверджують здійснення господарських операцій. Однак, Хмельницьким окружним адміністративним судом не надано їм належної оцінки. Наявність розрахункових документів підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, виписаних відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме те, що вищезазначені первинні документи мають всі обов'язкові реквізити. Саме ці документи і свідчать про фактичне виконання правочинів.

Двигун ЯМЗ та зуб'я ковша ЕКГ, які були придбані у вищезазначених контрагентів були використанні в господарській діяльності ПАТ "Подільські товтри". Всі ці запчастини доставлялися власними силами Покупця зі складу Продавця та приймалися за участю представників ПАТ "Подільські товтри", підтвердженням чому є подорожні листи. Попередній двигун ЯМЗ та зуб'я ковша, що вийшли з ладу, були списанні за відповідними актами, які також маються в матеріалах справи

Щодо відсутності сертифікатів якості (відповідності), слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 268 Господарського кодексу України, передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам).

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності", постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов'язкове.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається що власники товарів повинні обов'язково мати в наявності документацію (технічний паспорт, сертифікат якості (відповідності) тощо), якщо це передбачено нормативними актами.

Двигун ЯМЗ та зуб'я ковша ЕКГ, згідно технічного регламенту, не підлягають обов'язковій сертифікації і відповідачем це не спростовано в суді.

Щодо відсутності документів службового характеру (службові записки, інші документи відповідальними працівниками), які, на думку суду першої інстанції , свідчать про нереальність господарських операцій по придбанню запчастин, колегія суддів зазначає, що їх необхідність у складанні передбачена Наказом Мінфіну України 30.09.03р. № 561 та Наказом Мінстату України від 29.12.1995р. № 352, які не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а відтак складання документів службового характеру не є обов'язковими для підтвердження реальності господарської операції. Будь-якими іншими нормативними актами, на платника податку не покладається обов'язок складання цих документів, і це в суді також не було спростовано.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між позивачем та вищеназваними контрагентами.

Відтак, витрати ПАТ "Подільські товтри" (придбання двигуну ЯМЗ та зуб'я ковша ЕКГ) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 3000,00 грн. по господарській операції з TOB "НВП "Промкомплект" в серпні 2012 року (придбання зуб 'я ковша ЕКГ).

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Укладений ПАТ "Подільські товтри" правочин з TOB "НВП "Промкомплект" є дійсним, виконаний сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнаний не дійсним. Факт отримання товару та виконання договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, до складення яких зауважень під час проведення перевірки податкова інспекція не мала. Факт здійснення оплати за товар за даною угодою підтверджується платіжними дорученнями. Товар, який був придбаний ПАТ "Подільські товтри" у TOB "НВП "Промкомплект" безпосередньо був використаний в господарській діяльності ПАТ "Подільські товтри".

Стосовно посилань відповідача на акти перевірки ДПІ (відносини між "Аморгос", "Промкомплект" та їх контрагентами), то відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Відповідно до ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки постачальників (продавців) товарів дотримання ними вимог податкового законодавства. Станом на момент виникнення даних правовідносин з TOB "НВП "Промкомплект" перебував на обліку у органах державної податкової служби та був зареєстрованим платником ПДВ.

Перевіркою також встановлено заниження задекларованих ПАТ «Подільські товтри» показників у рядку 03 тарації „інші доходи" всього на суму 56882 грн.. в тому числі за І квартал 2012р. па суму 50 грн., за півріччя 2012р. на суму 28498 грн.. за 3 квартали 2012р. на суму 42690 гри., за 2р. на суму 56882 грн.

Відповідно до пп.14.1.257 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. 5-VI (із змінами та доповненнями) до безповоротної фінансової допомоги відноситься, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки пального банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена па рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із даними бухгалтерського обліку підприємства станом на 01.01.2012р. рахується кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 682/1 «Фінансова допомога» в сумі 750748,98 грн., отримана відповідно до договору від 01.09.2010 № 2/09. укладеного із ТОВ ВФ «Будівельні матеріали» (м. Новомосковськ, код ЄДР1ІОУ 36933090). За період, що перевіряється, по даному договору позика не отримувалася та не поверталась, станом на 31.12.2012р. сума неповернутої фінансової допомоги складає 750748,90 грн. (кредитове сальдо по бухгалтерському рахунку № 68/2-1 «Фінансова допомога»).

На порушення пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу ПАТ «Подільські товтри» занижено суму інших доходів всього в розмірі 56882 грн., в наслідок не відображення по бухгалтерському та податковому обліку умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду.

Позивачем не надано доказів спростування висновків відповідача, щодо заниження сум інших доходів всього в розмірі 56882 грн. В судовому засіданні представник відповідача також не зміг нічого пояснити з даного приводу, а тому вимога про скасування рішення в цій частині є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що підлягає скасуванню податкове повідомлення рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми Р № 0000812201 від 19 червня 2013 року та скасуванню податкове повідомлення рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № 0000802201 від 19 червня 2013 року в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 198075 грн. та штрафних санкцій в сумі 99037,50 грн.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0000822201 від 19.06.2013 (платежі за користування надрами загальнодержавного значення) на загальну суму 3 204 814,75 гри, з яких 2 563 851,80 грн. - основного платежу та 640 962,95 гри - штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Кам'янець-Подільська ОДПІ вважає, що в 2012 році ПАТ "Подільські товтри" занижено плату за користування надрами, що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 2 563 851,80 грн., внаслідок невірного визначення виду корисної копалини та, відповідно, застосування невідповідної ставки плати за користування надрами. В обґрунтування своєї позиції податкова інспекція вказує на те, що ПАТ "Подільські товтри" фактично в 2012 році здійснювало добування та реалізацію вапняку - сировини для бутового (будівельного) каменю та флюсового вапняку (для металургійної промисловості), а плату за користування надрами здійснювало лише до місцевого бюджету (за вапняк будівельний).

В акті перевірки, податкова інспекція посилається на те, що реалізована вапнякова продукція від ПАТ "Подільські товтри" на TOB "Аквадонінвест" фактично не відвантажувалася, а приймалася на зберігання від іншої юридичної особи - TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" на підставі договору на відповідальне зберігання. Із актів передачі товарів, складених до даного договору вбачається, що зберігалася наступна продукція: вапняк С-1 (ТУ У 14.1-31261769-002:2011), вапняк флюсовий (СОУ МПП 73.080-177:2007); відповідно до копій перевізних документів наданих ДТГО "Південно-Західна залізниця" листом від 15.05.2013р. № НЗЕ-5/1065, транспортування продукції, реалізованої ПАТ "Подільські товтри" здійснювалось в адресу металургійних заводів в якості вапняків для флюсування.

В скарзі апелянт вказує на те, що відсутність у Спеціальному дозволі зазначення мети видобутку вапняку - "для використання в металургійній промисловості" не може спростувати факти відвантаження такої сировини, встановленої на підставі первинних документів, якими підтверджена реалізація позивачем вапняку флюсового в 2012 році.

ПАТ "Подільські товтри" в період, що підлягав перевірці, мав господарські відносини з TOB "Аквадонінвест", згідно договору від 01.01.2012 № 1/01-12.

Згідно з п.2.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.01.2012 року, якість товару повинна відповідати Технічним умовам "Вапняки" ТУ У 14.1-31261769-002:2011 та /або ДСТУ Б В. 2.7.-75-98 (Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів , виробів, конструкцій та робіт).

Частиною 1. ст. 626 Цивільного кодексу України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1. ст. 627 ЦК України, передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.3. Договору, передбачено, що продавець, окрім первинних документів, зобов'язаний надати разом з товаром паспорт, яким підтверджується гарантія якості товару та дотримання ДСТУ, ТУ (п.2.2. Договору).

В матеріалах справи маються копії паспортів якості, які надавалися позивачем для TOB "Аквадонінвест" на кожну партію товару. Згідно паспортів якості, за договором від 01.01.2012 № 1/01-12, позивач реалізовував вапняк, що використовується в будівельній галузі, тобто товарною продукцією, виступав виключно даний вид вапняку (в паспортах є посилання на пункти ТУ та ДСТУ), а не вапняк, що використовується у металургійній промисловості.

Слід звернути увагу, що сторони Договору домовилися підтверджувати якість товару саме паспортами, а не сертифікатами відповідності.

Крім того, на виконання умов Договору, сторонами складалися та підписувалися первинні бухгалтерські документи, а саме акти приймання - передачі, видаткові накладні, податкові накладні, зі змісту яких також не вбачається реалізація позивачем вапняку, що використовується в металургійній промисловості.

Розділом 5 Договору сторони передбачили, що у разі виявлення Покупцем, під час приймання товару, невідповідності його вимогам якості, передбачені стандартами та технічними умовами, складається відповідний акт у відповідності до вимог Інструкції П - 7.

Відсутність по Договору розбіжностей з приводу якості товару, додатково підтверджує факт, що позивач продавав, а TOB "Аквадонінвест" купував вапняк, якість якого згідно паспортів якостей відповідала умовам Договору (вапняк, що використовується у будівельній галузі).

Відповідач в обґрунтування своєї позиції, також посилається на наявність в матеріалах справи договорів, укладених металургійними заводами з TOB ВК "Гірничодобувна промисловість", наявність актів приймання - передачі на відповідальне зберігання та перевізних документів, складених на ст. Нігин Південно-Західної залізниці.

В усіх вищезгаданих документах, ПАТ "Подільські товтри", який є платником плати за користування надрами (ст.263 ПКУ) не є стороною у вказаних правочинах. Зазначені документи є неналежними доказами, оскільки позивач в 2012 році не здійснював господарську діяльність з металургійними заводами щодо реалізації їм вапняку (флюс). В перевізних документах (залізничні квитанції) не має жодного посилання, що власником вапняку для флюсування є ПАТ "Подільські товтри". А в актах приймання на відповідальне зберігання, позивач виступав зберігачем товару, власником якого є TOB ВК "Гірничодобувна промисловість".

Відповідно до норм ст. ст.316 - 320, 328 Цивільного кодексу України, лише власник товару (майна) мас право відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, в тому числі для здійснення підприємницької діяльності. Право власності виникає у набувача майна за договором з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач не наділений правом, і не повинен зобов'язувати суб'єктів господарювання, які придбали у нього вапняк будівельний (в нашому випадку TOB "Аквадопіпвест", TOB ВК "Гірничодобувна промисловість") реалізовувати його далі по ланцюгу, виключно в якості вапняку будівельного, а не вапняку, наприклад, який використовується в цукровій, металургійній та інших галузях, оскільки цей товар вже не є його власністю.

Відтак твердження відповідача, що первинними документами підтверджується видобування та реалізація позивачем вапняку (флюс), що використовується у металургійній промисловості, не відповідає дійсності та спростовується вище наведеним.

Статтею 263 Податкового кодексу України, передбачено, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, які отримали спеціальний дозвіл на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Метою провадження господарської діяльності ПАТ "Подільські товтри" згідно статутних документів є добування вапняку, гіпсу та крейди (код КВЕД 14.2.0), добування декоративного та будівельного каменю (код КВЕД 14.11.0), оптова торгівля будівельними матеріалами (код КВЕД 51.53.2). Тобто статутними документами ПАТ "Подільські товтри" передбачено здійснення господарської діяльності по видобуванню вапняку, будівельного каменю та оптовою торгівлею будівельними матеріалами.

Відповідно до п.п. 263.2.1. п 263.1. ст. 263 ПК України, об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Відповідач, в апеляційній скарзі стверджує про видобування та реалізацію ПАТ "Подільські товтри" в 2012 році вапняку (флюсу), який використовується в металургійній промисловості, та зазначає, що ставка плати за користування надрами з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. для вапняку флюсового визначалася з обсягів погашених запасів, а з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. від вартості видобутих корисних копалин.

Пунктом 263.4 ст. 263 ПК України передбачено, що види погашених запасів корисних копалин визначаються платником на підставі висновків державної експертизи запасів корисних копалин відповідної ділянки надр, що виконана не раніше ніж за десять років до дати списання запасів корисних копалин з балансу гірничодобувного підприємства. А обсяг погашених запасів корисних копалин визначається платником самостійно з дотриманням вимог актів законодавства з питань гірничого нагляду за раціональним використанням надр (пп.263.8.2.).

В матеріалах справи мається витяг з Протоколу державної комісії по запасам корисних копалин від 14.09.1966 № 4971, яким на Нігинсько-Вербецькому родовищі затверджений такий вид корисної копалини, як вапняк, придатний у виробництві цукру, будівельного вапняку та вапнякової муки. Корисна копалина в якості вапняку флюсового, даним Протоколом ДКЗ не затверджена.

В 2012 році на Державному балансі корисних копалин гірничодобувного підприємства ПАТ "Подільські товтри" рахувалася корисна копалина - вапняк, придатний для використання в цукровій промисловості, виробництва будівельного щебеню та каменю карбонатного. В передбачений законодавством строк, позивач списав з балансу саме цей вид (тип) вапняку, підтвердженням чому є в матеріалах справи Звітний баланс запасів корисних копалин на 2012 рік (Форма 5-гр), який направлявся до відома державного інформаційного геологічного фонду згідно чинного законодавства. Жодних заперечень з боку Геоінформу чи Мінприроди, щодо неправильного визначення та списання виду (типу) корисної копалини на адресу позивача не надходило, що свідчить про правомірність списання з балансу корисних копалин саме вапняку, що використовується в будівельній галузі. ПАТ "Подільські товтри" не могло проводити списання корисної копалини - вапняку (флюс), який не включений (не затверджений) Державною комісією по запасам корисних копалин до Державного балансу корисних копалин, та суперечить меті користування надрами даного родовища.

Пунктом 263.3. ст. 263 ПК України передбачено, що види видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

За роз'ясненнями підпункту 14.1.128. п. 14.1. ст. 14 ПКУ обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, щo виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим

Позивач в 2012 році здійснював видобуток корисних копалин та реалізацію кінцевого товару-вапняк будівельний для TOB "Аквадонінвест" (01.01.2012.-31.10.2012) та TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" (01.11.2012 - 31.12.2012), який призначався для продажу цим підприємствам та відповідав технічним і якісним характеристикам, передбаченим укладеними з позивачем Договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України про надра, державний контроль за раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до ст.62 Кодексу України про надра, орган державного геологічного контролю перевіряє дотримання нормативів, стандартів та інших вимог щодо використання надр, умов спеціальних дозволів; своєчасність і правильність використання надр; повноту і вірогідність вихідних даних про кількість та якість запасів основних та спільнозалягаючих корисних копалин, компонентів, що містяться в них, а також надання підприємствами та організаціями звітних балансів запасів корисних копалин тощо.

Суд першої інстанції правомірно погодився з позивачем, що Актом перевірки Державної служби геології та надр України від 12.07.2013 підтверджено правильність використання надр, і відповідно факт видобування позивачем в 2012 році лише вапняку, який використовується в будівельній галузі.

Частиною 2 ст. 61 Кодексу України про надра передбачено, що державний нагляд за використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Статтею 63 Кодексу України про надра, передбачено, що орган державного гірничого нагляду перевіряє:

повноту видобування оцінених запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, обґрунтованість і своєчасність їх списання;

додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини з метою забезпечення більш повного вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції.

В жовтні місяці поточного року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Хмельницькій області була проведена Планова перевірка дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промисловості безпеки, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини і ПАТ "Подільські товтри", про що складений відповідний Акт № 80 від 16.10.2013. Вказаною перевіркою підтверджено наступне: облік стану і руху запасів, списання запасів корисних копалин забезпечується; при переробці мінеральної сировини правила та технології переробки мінеральної сировини з метою забезпечення повнішого вилучення корисних копалин та поліпшення якості кінцевої продукції додержуються; раціональне, комплексне використання надр забезпечуються.

Відтак перевірками контролюючих органів (Державна служба геології та надр України та Держгірпромнагляд) встановлено, що в 2012 році позивачем правильно використовувалися надра, додержувався порядок обліку, обґрунтованість списання корисних копалин, додержувалися правила та технології переробки мінеральної сировини для кінцевої продукції відповідно до умов Спеціального дозволу.

Щодо наявності сертифікатів відповідності, з яких вбачається, що вапняк виробництва ПАТ "Подільські товтри" відповідає якісним характеристикам вапняку флюсового, колегія суддів зазначає наступне.

На початку 2011 року TOB ВК "Гірничодобувна промисловість" звернулося до позивача з проханням провести сертифікацію вапняку, з метою виявлення можливості використовувати його не лише в будівельній й цукровій промисловості, але й в інших, в тому числі металургійній (копія листа мається в матеріалах справи). Відтак сертифікація вапняку будівельного, який видобувався ПАТ "Подільські товтри" в межах ділянки, визначеної Спеціальним дозволом на користування надрами, за якісними показниками міг використовуватися в різних галузях промисловості, в тому числі металургійній. Однак такий вид корисних копалин (вапняк флюсовий) в якості кінцевої продукції позивачем не реалізовувався, підтвердженням чому є відсутність в матеріалах справи первинних документів, які б вказане спростовували, відсутність затвердженого Протоколу ДКЗ такого виду корисної копалини на даному родовищі і невідповідність меті користування надрами, визначеної Спеціальним дозволом.

Щорічно, позивач звертався до ВЛ "Тернопільсепробуд" з проханням провести сертифікацію вапняку Південної ділянки Нігинсько-Вербецького родовища, затвердженого Протоколом ДКЗ, в якості корисної копалини, придатної у виробництві цукру, будівельного вапняку та вапнякової муки, з метою виявлення хімічно - фізичних якісних показників даного вапняку на предмет використання його в різних напрямках галузей господарства і відповідність його ДСТУ, ТУ. В подальшому, отримував від "Тернопільсепробуд" на один й той же обсяг вапняку сертифікати відповідності, згідно яких даний вапняк, за якісними властивостями міг використовуватися в різних напрямках, в тому числі в будівельній, металургійній, цукровій тощо (копії сертифікатів додані до матеріалів справи).

Таким чином, сертифікати відповідності (для металургійної промисловості), на які посилається відповідач в своїх запереченнях не можуть розцінюватися як безперечний доказ того, що ПАТ "Подільські товтри" в 2012 році здійснювало видобування та реалізацію вапняку флюсового, оскільки на цей же вапняк могли надаватися і інші сертифікати відповідності, з можливістю реалізації вапняку в різних галузях.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Кам'янець-Подільськї ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області, щодо неправомірного скасування, судом першої інстанції, податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0005601702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників в розмірі 2974,80 грн.

Судом першої інстанції здійснено помилкове тлумачення норми п. 127.1 ст. 127 ПК України та зроблено висновок, що за встановлене порушення строків сплати податку Позивач мав нести відповідальність, передбачену п. 126.1 ст.126 ПК України, а не п. 127.1 ст.127 Кодексу. Проте, вважаємо, що судом не враховано, що застосована Відповідачем норма є спеціальною по відношенню до норми, закріпленої п. 126.1 ст.126 ПК України, оскільки встановлює виключну відповідальність податкового агента за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на користь іншого платника податків у джерела виплати.

Стаття 127 ПК України додатково встановлює, що відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

А на підставі п.126.1 ст.126 ПК України до відповідальності у вигляді штрафу може бути притягнутий виключно платник податків у разі, якщо він не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

Разом з тим суд першої інстанції погодився із фактом несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, встановленого актом перевірки. Таким чином, при доведеності факту порушення податкового законодавства Позивачем, судом фактично звільнено останнього від фінансової відповідальності з формальних підстав.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.092013 року по адміністративній справі №822/3006/13-а, з аналогічним предметом спору за ідентичних обставин, суд апеляційної інстанції визнав правомірним застосування до спірних відносин саме п. 127.1 ст.127 ПК України та скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову (ухвалою ВАСУ від 22.10.2013 року № К/800/49020/13 у справі № 822/3006/13-а платнику податків відмолено у відкритті касаційного провадження).

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Подільські товтри" та Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Подільські товтри" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Подільські товтри" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми Р № 0000812201 від 19 червня 2013 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "Р" № 0000822201 від 19 червня 2013 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "Р" № 0000802201 від 19 червня 2013 року в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 198075 грн. та штрафних санкцій в сумі 99037,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "16" грудня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.