Постанова

від 16.04.2019 по справі 822/3780/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №822/3780/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4469/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року (суддя Ніколайчук М.Є.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді - Курко О.П., Матохнюк Д.Б.)

у справі № 822/3780/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства Подільські товтри

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство Подільські товтри (далі - ПАТ Подільські товтри , Товариство, позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ, податковий орган, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року: № 0000802201, № 0000812201, №0000822201 та № 0005601702.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 05 листопада 2013 року позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року: № 0005601702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 2974,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000822201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: платежі за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 3 204 814,75 грн. В решті позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2013 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення від 19 червня 2013 року № 0000812201, № 0000822201, № 0000802201 в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток у сумі 198 075 грн та штрафних санкцій у сумі 99 037,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 січня 2014 року відкрив касаційне провадження.

07 лютого 2014 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в яких він просив залишити її без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.

16 січня 2018 року касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ Подільські товтри зареєстроване 09 жовтня 1995 року, код ЄДРПОУ 03771123, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 714772, та перебуває на податковому обліку в Кам'янець-Подільській ОДПІ.

До основних видів діяльності Товариства згідно з довідкою з ЄДРПОУ відносяться: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинястого сланцю; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; виробництво вапна та гіпсових сумішей.

Кам'янець-Подільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 04 червня 2013 року № 899/221/03771123.

На підставі висновків акта перевірки відповідач 19 червня 2013 року прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000802201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 382 435,50 грн, у тому числі 254 957,00 грн - за основним платежем та 127 478,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000812201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 323 158,50 грн, у тому числі 215 439,00 грн - за основним платежем та 107 719,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000822201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами загальнодержавного значення у розмірі 3 204 814,75 грн, у тому числі 2 563 851,80 грн - за основним платежем та 640 962,95 грн - за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами);

- № 0005601702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 2974,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою, за результатами розгляду якої остання залишена без задоволення.

Правомірність прийняття Кам'янець-Подільською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року є предметом розгляду цієї справи.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року № 0000802201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 382 435,50 грн, та № 0000812201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 323 158,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (Постачальник) та TOB Аквадонінвест (Покупець) 01 січня 2012 року укладено договір поставки № 1/01-12. Згідно з пунктом 3.3 договору у вартість товару включені витрати на його доставку та навантаження в транспортний засіб. На виконання умов договору Товариство поставило, а Покупець прийняв вапняк, що підтверджується додатковою угодою від 04 січня 2012 року, актами приймання - передачі, видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, паспортами якості.

У подальшому придбаний у позивача вапняк TOB Аквадонінвест (власник товару), реалізувало (продало) TOB ВК Гірничодобувна промисловість на підставі договору від 01 січня 2012 року № 701ГДП. Згідно з пунктом 4.4 даного договору товар поставляється на склад та навантажується в транспортний засіб (авто/залізничний) за рахунок TOB Аквадонінвест , але силами третіх осіб.

Таким чином, TOB Аквадонінвест , оплачуючи позивачу згідно з договором № 1/01-12 вартість кожної партії товару, в яку включені витрати по навантаженню і доставці на склад кар'єру і ст. Нігин Південно-Західної залізниці, одночасно реалізовувало відповідну партію товару TOB ВК Гірничодобувна промисловість на підставі договору № 701 ГДП. При цьому, відповідно до умов пункту 4.4 договору № 701 ГДП, TOB Аквадонінвест здійснювало навантаження і доставку кожної партії товару для TOB ВК Гірничодобувна промисловість за допомогою третіх осіб (у даному випадку ПАТ Подільські товтри ).

TOB Аквадонінвест розрахувалося повністю з позивачем за фактично отриманий товар на умовах, визначених договором № 1/01-12, а відтак здійснило ПАТ Подільські товтри компенсацію витрат по навантаженню і доставці товару, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Додаток № 4 до довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання (додаток до акта перевірки), згідно з яким дебіторська заборгованість відсутня.

За таких обставин, враховуючи умови обох договорів (№ 701 ГДП та № 1/01-12), Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що TOB ВК Гірничодобувна промисловість не повинно вдруге компенсувати витрати, понесені позивачем з надання послуг по навантаженню вапняку та його доставки, оскільки це призведе до подвійного компенсування одних і тих самих витрат, які позивачу вже компенсував TOB Аквадонінвест .

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач, реалізувавши вапняк за ціною, яка включає в себе також вартість послуг по навантаженню та його доставки на підставі договору № 1/01-12, включив до доходу як вартість товару, так і вартість обумовлених послуг на виконання вимог підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правлвідносин), та сплатив податок на прибуток приватних підприємств, а відтак не допустив порушень податкового законодавства.

Доводи податкового органу, викладені в касаційній скарзі, з приводу того, що позивач фактично не надавав послуги ТОВ Аквадонінвест зводяться до переоцінки встановлених фактичних обставин та досліджених доказів, а тому до уваги судом не приймаються.

Щодо доводів відповідача про завищення ПАТ Подільські товтри витрат у липні-серпні 2012 року на суму 95 000,00 грн по господарським операціям з TOB Аморгос (80 000,00 грн) та TOB НВП Промкомплект (15 000,00 грн), а також завищення податкового кредиту, Суд зазначає наступне.

Відповідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що витрати, понесені позивачем внаслідок придбання запчастин (двигун ЯМЗ та зуб'я ковша ЕКГ) на виконання договорів з TOB Аморгос , TOB НВП Промкомплект підтверджуються належним чином складеними первинними документами, а саме видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, подорожніми листами, витягами з книги доручень, актами списання.

Щодо відсутності сертифікатів якості (відповідності), то суд апеляційної інстанції встановив, що двигун ЯМЗ та зуб'я ковша ЕКГ згідно з технічним регламентом не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до статті 13 Закону України Про підтвердження відповідності , відтак витрати позивача (понесені у зв'язку придбання двигуну ЯМЗ та зуб'я ковша ЕКГ) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що свідчить про реальне виконання господарських операцій.

Зазначене, у свою чергу, спростовує також доводи податкового органу щодо завищення Товариством податкового кредиту за результатами здіснення господарських операцій із вказаними контрагентами.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року № 0000822201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 3 204 814,75 грн.

Прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення Кам'янець-Подільська ОДПІ мотивує тим, що в 2012 році ПАТ Подільські товтри занижено плату за користування надрами, що підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 2 563 851,80 грн внаслідок невірного визначення виду корисної копалини та, відповідно, застосування невідповідної ставки плати за користування надрами. В обґрунтування своєї позиції податкова інспекція вказує на те, що Товариство фактично в 2012 році здійснювало добування та реалізацію вапняку - сировини для бутового (будівельного) каменю та флюсового вапняку (для металургійної промисловості), а плату за користування надрами здійснювало лише до місцевого бюджету (за вапняк будівельний).

В акті перевірки викладено висновки податкового органу про те, що реалізована вапнякова продукція від позивача на адресу TOB Аквадонінвест фактично не відвантажувалася, а приймалася на зберігання від іншої юридичної особи - TOB ВК Гірничодобувна промисловість на підставі договору на відповідальне зберігання. Із актів передачі товарів, складених до даного договору вбачається, що зберігалася наступна продукція: вапняк С-1 (ТУ У 14.1-31261769-002:2011), вапняк флюсовий (СОУ МПП 73.080-177:2007); відповідно до копій перевізних документів, наданих ДТГО Південно-Західна залізниця разом із листом від 15 травня 2013 року № НЗЕ-5/1065, транспортування продукції, реалізованої ПАТ Подільські товтри , здійснювалось на адресу металургійних заводів в якості вапняків для флюсування.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у періоді, що перевірявся Кам'янець-Подільською ОДПІ, мав господарські відносини з TOB Аквадонінвест згідно з договором від 01 січня 2012 року № 1/01-12.

Відповідно до умов пункту 2.2 договору, з урахуванням додаткової угоди від 04 січня 2012 року, якість товару повинна відповідати Технічним умовам Вапняки ТУ У 14.1-31261769-002:2011 та /або ДСТУ Б В. 2.7.-75-98 (Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів , виробів, конструкцій та робіт).

У пункті 4.3 договору передбачено, що продавець, окрім первинних документів, зобов'язаний надати разом з товаром паспорт, яким підтверджується гарантія якості товару та дотримання ДСТУ, ТУ (п. 2.2 договору).

У матеріалах справи наявні копії паспортів якості, які надавалися позивачем для TOB Аквадонінвест на кожну партію товару. Зі змісту паспортів якості вбачається, що за договором від 01 січня 2012 року № 1/01-12 позивач реалізовував вапняк, що використовується в будівельній галузі, тобто товарною продукцією виступав виключно даний вид вапняку (в паспортах є посилання на пункти ТУ та ДСТУ), а не вапняк, що використовується у металургійній промисловості.

Крім того, на виконання умов вказаного вище договору сторонами складалися та підписувалися первинні бухгалтерські документи, а саме акти приймання - передачі, видаткові накладні, податкові накладні, в яких також нічого не зазначено про реалізацію позивачем вапняку, що використовується в металургійній промисловості.

Посилання відповідача на наявність в матеріалах справи договорів, укладених металургійними заводами з TOB ВК Гірничодобувна промисловість , актів приймання - передачі на відповідальне зберігання та перевізних документів, складених на ст. Нігин Південно-Західної залізниці, колегія суддів не бере до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не є стороною вказаних правочинів. Зазначені документи є неналежними доказами, оскільки позивач в 2012 році не здійснював господарську діяльність з металургійними заводами щодо реалізації їм вапняку (флюс). У перевізних документах (залізничних квитанціях) не має жодного посилання, що власником вапняку для флюсування є ПАТ Подільські товтри .

Статтею 263 Податкового кодексу України передбачено, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, які отримали спеціальний дозвіл на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Як вбачається з матеріалів справи, метою провадження господарської діяльності ПАТ Подільські товтри згідно із статутними документами є добування вапняку, гіпсу та крейди (код КВЕД 14.2.0), добування декоративного та будівельного каменю (код КВЕД 14.11.0), оптова торгівля будівельними матеріалами (код КВЕД 51.53.2). Тобто статутними документами позивача передбачено здійснення господарської діяльності по видобуванню вапняку, будівельного каменю та оптовою торгівлею будівельними матеріалами.

Відповідно до підпункту 263.2.1 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

У матеріалах справи наявний витяг з Протоколу державної комісії по запасам корисних копалин від 14 вересня 1966 року № 4971, яким на Нігинсько-Вербецькому родовищі затверджений такий вид корисної копалини, як вапняк, придатний у виробництві цукру, будівельного вапняку та вапнякової муки. Корисна копалина в якості вапняку флюсового даним Протоколом не затверджена.

У 2012 році на Державному балансі корисних копалин гірничодобувного підприємства ПАТ Подільські товтри рахувалася корисна копалина - вапняк, придатний для використання в цукровій промисловості, виробництва будівельного щебеню та каменю карбонатного. У передбачений законодавством строк позивач списав з балансу саме цей вид (тип) вапняку, що підтверджується наявним у матеріалах справи Звітним балансом запасів корисних копалин на 2012 рік (Форма 5-гр), який направлявся до відома Державного інформаційного геологічного фонду згідно з чинним законодавством. Жодних заперечень з боку Державного інформаційного геологічного фонду чи Міністерства екології та природних ресурсів України щодо неправильного визначення та списання виду (типу) корисної копалини на адресу позивача не надходило, що свідчить про правомірність списання з балансу корисних копалин саме вапняку, що використовується в будівельній галузі.

ПАТ Подільські товтри не могло проводити списання корисної копалини - вапняку (флюс), який не включений (не затверджений) Державною комісією по запасам корисних копалин до Державного балансу корисних копалин та суперечить меті користування надрами даного родовища.

Суд враховує, що згідно з актом перевірки Державної служби геології та надр України від 12 липня 2013 року підтверджено правильність використання надр і, відповідно, факт видобування позивачем у 2012 році лише вапняку, який використовується в будівельній галузі.

Крім того, за результатами перевірок контролюючими органами (Державна служба геології та надр України та Держгірпромнагляд) встановлено, що в 2012 році позивачем правильно використовувалися надра, додержувався порядок обліку, обґрунтованість списання корисних копалин, додержувалися правила та технології переробки мінеральної сировини для кінцевої продукції відповідно до умов Спеціального дозволу.

Посилання відповідача на сертифікати відповідності, з яких вбачається, що вапняк виробництва ПАТ Подільські товтри відповідає якісним характеристикам вапняку флюсового, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не можуть розцінюватися як безперечний доказ того, що позивач у 2012 році здійснював видобування та реалізацію вапняку флюсового. До того ж на цей же вапняк могли надаватися й інші сертифікати відповідності з можливістю реалізації вапняку в різних галузях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факт видобування позивачем вапняку флюсового.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків, якими мотивоване рішення суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова