Постанова

від 03.12.2013 по справі 808/7080/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року 15:33Справа № 808/7080/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю:

секретаря судового засідання Батигіна О.В.

представників:

від позивача: Хорошко С.В.

від відповідача: Сахно О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області

про: визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області, в якій позивач, з врахуванням уточнень просить визнати неправомірними дії відповідача щодо підстав, порядку та висновків проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки, за наслідками якої складено акт №36/22-11/36605418 від 18.07.2013; визнати неправомірними дії відповідача щодо складання акту №36/22-11/36605418 від 19.07.2013 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Індустріал-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д» за період січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012р.; визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Індустріал-Севіс» за період січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012р. в електроній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту №36/22-11/36605418 від 19.07.2013; зобов'язати відповідача відновити в електроній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності позивача за період січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012р. з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач діяв всупереч ст.19 Конституції України та нормами Податкового Кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, перевірка проведена з порушенням встановленої процедури та положень чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що перевірка була проведена на підставі ст.79 ПК України, якою визначено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Акт документальної позапланової невиїзної перевірки складений на підставі ст.86 вказаного Кодексу. Тобто відповідачем вказано, що при проведені перевірки, не було порушено вимог податкового законодавства. Крім того, оскаржуємий акт не породжує жодних прав та обов'язків для платника податків оскільки: по-перше, не винесено жодного повідомлення - рішення на його підставі, по-друге, акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, який би міг викликати певні юридичні факти для обох сторін публічних відносин. Таким чином, враховуючи зазначене, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 03.12.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс» (ЄДРПОУ 36605418), 13.08.2009 зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради за №11037770001025831. ТОВ «Індустріал-Сервіс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.08.2009 за №2009 та перебуває обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів.

На підставі наказу від 16.07.2013 №132 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, згідно із пп.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Індустріал-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д» за період січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012р.

В обгрунтування вимоги стосовно неправомірності дій відповідача щодо підстав проведення перевірки, позивач посилається на порушення відповідачем порядку, встановленого ст.78 ПК України, а саме невиконання відповідачем вимог пп.78.1.1 п.78.1, тобто перевірка була розпочата безпідставно: до позивача не було здійснено запиту щодо надання пояснення та їх документального підтвердження. В той час коли вказана норма права передбачає здійснення перевірки саме за цією обставиною. Також, позивач посилається, що наказ містить лише посилання на п.75.1 ст.75 ПК України, без зазначення підстав, що зокрема є додатковим порушенням і в сукупності зі змістом абз.2 п.79.2 ст.79 ПК України не надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, а здійснена перевірка є незаконною.

Суд знаходить посилання позивача безпідставними, оскільки як вбачається з доданого до матеріалів справи наказу №132 від 16.07.2013 (арк.спр.40 Іт.), перевірка була здійснена на підставі підпункту 78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, який передбачає, що документальна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Та відповідно застосування позивачем вимог, встановлених підпунктом 78.1.1 не можуть бути застосованні до правовідносин, які виникли за цим наказом.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем порядку, встановленого підпунктом 75.1.2, який передбачає проведення перевірки на підставі податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерского обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В судовому засіданні, представники сторін пояснили (та надали відповідні докази), що раніше - 24.01.2013 за №2006/10/22-21 відповідачем було направлено запит до позивача про надання пояснень, інформації та її документального підтвердження, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «Ферріт-Д» за період з 01.01.2010 по 31.12.12. Позивачем, на виконання вимог відповідача, було надано пакет запитуваємих документів, окрім товарно-транспортних накладних. Вказані документи, були застосовані відповідачем при перевірці, здійсненої у липні 2013 року. Позивач стверджує, що відповідачем було порушено норми податкового законодавства, при врахуванні документів, які було отримано останнім по запиту, якій було здійснено відповідачем більш ніж за півроку до начала перевірки. Проте, вказана норма передбачає проведення перевірки, зокрема на підставі первинних документів, отриманих в установленому законодавством порядку. Враховуючи те, що відповідачем було витребувано у позивача всі наявні у нього документи стосовно правовідносин з ТОВ «Фарріт-Д», в т.ч. за період, який перевірявся, суд вважає, що відповідачем було правомірно застосовані отримані раніше документи. Відповідно до зазначенної статті, податкові органи у своєї роботі вправі використовувати будь-яку інформацію, зібрану ними відповідно до ст.72 ПК України.

Щодо посилань позивача стосовно невчасного повідомлення останього про проведення перевірки, необхідно зазначити, що пунктом 79.2 ст.79 ПК України не встановлено конкретний період часу, дотримуючись якого податковий орган зобов'язаний надіслати платнику податків повідомлення про час, дату та місце проведення перевірки. Таким чином, суд вважає, що відповідачем не було порушено вказану норму, оскільки позивачу було направлено наказ від 16.07.2013 про проведення перевірки та письмове повідомлення 16.07.2013р., про що свідчить наданий відповідачем реєстр поштових відправлень та фіскальний чек (арк.спр. 108-109 ІІт.).

19.07.2013 за результатами перевірки працівниками ДПІ було складено акт №36/22-11/36605418.

З тексту зазначеного акту, вбачається порушення ТОВ «Індустріал-Сервіс»:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, п.8 розділу ІІІ, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.11 №41, в результаті чого завищено суму доходу, що враховується при визначені обєкту оподаткування на загальну суму 1 149 825,00грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1 149 825,00грн.;

- ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України. ТОВ «Індустріал-Сервіс» відповідно до п.185.1 ст.185 - відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, на підставі п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, підприємство не мало право на формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість (звітна) за січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012р., по контрагенту ТОВ «Ферріт-Д» та, як наслідок у ТОВ «Індустріал-Сервіс» на підставі п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187 - відсутній об'єкт оподаткування ПДВ та підстави для нарахування податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень, складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Також, згідно п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі за тестом наказ № 984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Відповідно до п.3, 5, 6 наказу № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту відповідач не приймав податкове повідомлення-рішення, оскільки це суперечить вимогам п.86.9 ПК України, яким передбачено, що у разі коли грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймаєтся до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Щодо вимоги позивача стосовно визнання неправомірними дій щодо висновків, зроблених відповідачем у акті перевірки, та визнання неправомірними дій щодо складання спірного акту, необхідно зазначити наступне: суд не може визнати предмета адміністративного оскарження. Це пояснюється тим, що зі змісту ст.17 КАС України та визначення понять «позивач» та «адміністративний позов», наведених у ст.3 Кодексу, випливає, що особа має право звернутися до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують права, свободи та законні інтереси позивача в публічно-правових відносинах за участю позивача. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Зазначене цілком узгоджується зі змістом ч.2 ст.124 Конституції («юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі», але не на будь-які суспільні відносини взагалі, зокрема ті, що не мають характеру правовідносин, тобто не створюють, не припиняють чи не змінюють прав та обов'язків учасників таких відносин).

Отже, судовому захисту підлягає тільки порушене право або інтерес особи, причому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені.

Оцінювати дії податкового органу необхідно з урахуванням його конкретного змісту та правових наслідків. Відповідні дії можуть бути як такими, що мают юридичний характер (наприклад вилучення оригіналів документів), так і такими, що не мають правового значення. Водночас формування актів перевірок не може розглядатись як таке, що створює правові наслідкі, оскілки є відображенням думки перевіряючих стосовно певних обставин, а правові наслідки у вигляді фіксації правопорушень виникають тільки в разі винесення податкового повідомлення-рішення.

Крім того, пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та данними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом пяти робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настают за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у звязку з необхідністю зясування обставин, що не були дослідженні під час перевірки та зазначені у зауваженнях). Необхідно зазначити, що позивач правом оскарження не скористався.

Також необхідно зазначити, що компетенція податкового органу щодо проведення перевірок платників податків та вчинення інших дій, які пов'язані з реалізацією наданих повноважень щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, визначена пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Компетенція податкового органу, як і будь-якого іншого органу - це обсяг прав та обов'язків, які визначено законодавством, на вчинення тих чи інших дій (прийняття рішень), направлених на виконання цим органом функцій та завдань, які на нього покладено.

Наявність будь-яких порушень, допущених податковим органом під час здійснення перевірки, оформлення та підписання акту перевірки, не можуть свідчити про відсутність компетенції ДПІ щодо вчинення таких дій, як на тому наполягав позивач.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України №21-25а10 від 24.12.2010 року.

Таким чином, позовні вимоги, в тому обсязі які заявлені позивачем, фактично ставлять під сумнів компетенцію податкового органу щодо проведення перевірок та оформлення їх результатів, що на думку суду є неприпустимим.

Так, відповідно до п.3 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, такий спосіб захисту прав, як визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.105 КАС України), може бути застосований у справах щодо спорів суб'єктів владних повноважень з приводу їх компетенції.

З огляду на викладені обставини справи, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити, з огляду на їх безпідставність.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо вимог позивача стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Індустріал-Сервіс» та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності ТОВ «Індустріал-Сервіс», необхідно зазначити наступне. В позовній заяві, наданих уточненнях до позовної заяви та в своїх поясненнях, позивачем не доведено факту здійснення коригування відповідачем податкової звітності ТОВ «Індустріал-Сервіс» та спричинення цим негативних наслідків, які призвели до порушення прав та інтересів позивача, тому суд вважає, що позивачем не доведено порушення його права з боку відповідача за цими вимогами.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З наведених обставин, суд вважає вищезазначені вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова