Постанова

від 09.12.2013 по справі 801/1695/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/1695/13-а

09.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт"- Якубов Ігор Сергійович, довіреність № б/н від 18.10.13,

представник відповідача, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Товариство з обмеженою відповідальністю Проектне бюро "Женева"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

за участю Прокуратури АР Крим, інтереси Прокуратури АР Крим представляє Скворцова Ганна Михайлівна, посвідчення № 016121 від 10.04.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим(суддя Трещова О.Р. ) від 14.10.13 у справі № 801/1695/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" (вул. Пушкіна, 1,Морське,Судак, місто, Автономна Республіка Крим,98033)

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (вул. Крейзера, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95021)

третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектне бюро "Женева" (вул. Л. Чайкіної, буд.1 оф.422,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

за участю:

Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 14.10.2013 у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектне бюро «Женева», за участю прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" (позивач у справі), посилаючись, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановлення судом обставин, які не входили до предмету доказування, що призвело до прийняття помилкового рішення, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 14.10.2013 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, вважає рішення суду першої інстанції незаконним, про що свідчать численні порушення норм матеріального і процесуального права, та необґрунтованим - ухваленим на підставі неповного і не всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, на підставі доказів, що не є належними і допустимими в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та третя особа правом на участь в розгляді справи не скористалися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Проте, відповідно до положень статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Дочірнє підприємство «Пансіонат «Зеніт» звернулося до суду із позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим предметом якого виступає вимога про визнання протиправним та скасування наказу № 4-а від 22.01.2013 щодо скасування реєстрації декларації № КР 20212502996 від 13.12.2012 про готовність об'єкту до експлуатації.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю у відповідача підстав та повноважень для прийняття оскаржуваного наказу про скасування реєстрації декларації у зв'язку з чим, суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб та з порушенням вимог законодавства.

Відомості зазначені позивачем у надісланій та зареєстрованій Інспекцією ДАБК в АРК декларації № КР 20212502996 від 13.12.2012 про готовність об'єкту до експлуатації є повними та відповідають дійсності з огляду на що позивачем дотримані передбачені законодавством вимоги при введенні в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва шляхом прийняття декларації про готовність об'єктів до експлуатації, а відтак підстави для скасування реєстрації декларації були відсутні.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.10.2013 по справі № 801/1695/13-а у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Пансіонат «Зеніт» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки встановлено та підтверджено належними доказами обставини невідповідності зазначених позивачем даних про рік будівництва введених в експлуатацію об'єктів дійсності, що є підставою для скасування Інспекцією ДАБК в АРК декларації № КР 20212502996 від 13.12.2012 про готовність об'єкту до експлуатації.

На думку суду першої інстанції матеріали справи свідчать, що спірні об'єкти були збудовані до 1992 року, а відтак майно пансіонату «Зеніт» є майном підприємства заснованого на загальнодержавній власності та порядок визнання та підтвердження права власності на них визначається міжнародним законодавством із застосуванням процедури визнання права власності на об'єкти будівництва, які визначені Угодою між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15. 01.1993. За відсутності оформленого між органами Російської Федерації і України, уповноваженими розпоряджатись державним майном протоколів взаємного визнання прав, спірні об'єкти готовність до експлуатації яких зареєстрована відповідачем є власністю України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, та для скасування постанови суду першої інстанції, з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у 2012 році, ДП «Пансіонат «Зеніт» розпочало процес оформлення самовільно збудованих об'єктів, у зв'язку з чим, звернулося до ТОВ «Проектне бюро «Женева» для проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єктів, розташованих за адресою: АР Крим, м. Судак, с. Морське, вул. Пушкіна 1, що у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, є обов'язковою передумовою для подальшого прийняття до експлуатацію громадських будинків I та II категорій складності органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Надалі, 22.10.2012, ТОВ «Проектне бюро «Женева» було складено Звіти про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єктів, розташованих за адресою: АРК, м. Судак, с. Морське, вул. Пушкіна, 1, а саме: Прохідна літ. "Р", Будівля щитової літ. "2Е", Спальний корпус №2 літ. "Ж", мансарда літ. "н/Ж", Спальний корпус № 3 літ. "З", цокольний поверх літ. "п/З", Спальний корпус № 4 літ. "А-2", Спальний корпус № 5 літ. "К", Спальний корпус № 6 літ. "Е", цокольний поверх літ. "п/Е", Спальний корпус № 8 літ. "П", Корпус № 11 літ. "Г", прибудова літ. "г", Корпус № 12 літ. "Д", прибудова "д", прибудова "д1", Гараж літ. "Ш", прибудова літ. "Ш1", Гараж літ. "Ш", прибудова літ. "Ш1", Гараж літ. "Ш", прибудова літ. "Ш1", Склад літ. "М", склад літ. "М1", склад літ. "М2", навіс літ. "М3", Склад літ. "С", Склад літ. "Ц", склад літ. "Ч", склад літ. "Ю", Санітарний блок літ. "В", тамбур літ. "в", Котельня літ. "У", прибудова літ. "у2", прибудова літ. "у3", склад літ. "Ф", бойлерна літ. "у1", насосна літ. "Х", Будівля охорони літ. "Л", цокольний поверх літ. "п/Л", ремонтно-будівельні майстерні літ. "Л1", прибудова літ. "Л2".

В результаті проведення технічних обстежень встановлена їх відповідність вимогам надійності та можливість їх безпечної експлуатації, віднесено зазначені у декларації об'єкти до ІІ категорії складності згідно з ДБН до А.2.2.-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва".

В грудні 2012 року ДП "Пансіонат "Зеніт" надіслав до Інспекції ДАБК в АРК декларацію № КР 20212502996 від 13.12.2012 про готовність об'єкту до експлуатації.

Подана до реєстрації декларація містить зокрема наступні відомості:

- Об'єктом будівництва є спальний корпус №6, 2, 5, 4, 3, 8, корпус №11, 12, склади та навіси, гараж з прибудовою, будівля щитової, ремонтно-будівельні майстерні, прохідна, сан.блок, котельня за адресою: м. Судак, с. Морське, вул. Пушкіна 1;

- Початок будівництва - 1992 рік, закінчення будівництва - 2008 рік;

- Технічні паспорти складені Судацьким міським бюро реєстрації та технічної інвентаризації 03.08.2011;

- Технічний стан підтверджений висновком від 22.10.2012 року ТОВ "Проектне бюро "Женева";

- Документ, що посвідчує право на земельну ділянку є договір оренди від 27.02.2004 року.

Судом встановлено, що 13.12.2012 Інспекцією ДАБК в АР Крим було зареєстровано декларацію № КР 20212502996 від 13.12.2012 року про готовність об'єкту до експлуатації.

Надалі, ТОВ "Проектне бюро "Женева" було надіслано листа № 2 від 21.01.2013 року начальнику Інспекції ДАБК в якому зазначалося, що при складанні технічних звітів для підприємства "Пансіонат "Зеніт" по об'єктах, що знаходиться за адресою: АРК, м. Судак, с. Морське, вул. Пушкіна 1 допущені помилки при встановленні їх категорії складності.

В результаті було встановлено, що даний об'єкт відноситься до ІІІ категорії, у зв'язку з чим, ТОВ "Проектне бюро "Женева" просить вважати складені звіти технічних обстежень по введеним до експлуатації об'єктам недійсними.

22.01.2013 року, Інспекцією ДАБК в АР Крим було видано оскаржуваний наказ № 4-а, яким скасована реєстрація декларації № КР 20212502996 від 13.12.2012 про готовність об'єктів до експлуатації, у зв'язку із зазначенням позивачем у поданій декларації недостовірних відомостей щодо ІІ категорії складності цих об'єктів та їх віднесення до ІІІ категорії, обставини чого вбачаються із надісланого до інспекції листа ТОВ "Проектне бюро "Женева" № 2 від 21.01.2013 року.

Вважаючи, незаконним прийнятий відповідачем наказ про скасування декларації про готовність об'єкту до експлуатації з викладених в ньому підстав позивач й звернувся за судовим захистом.

З цього приводу судова колегія зауважує, що оцінюючи правомірність дій відповідача, суд повинен керуватися критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта та згідно яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так судом встановлено та це вбачається із матеріалів справи, що підставою для прийняття Інспекцією ДАБК в АР Крим оскаржуваного наказу від 22.01.2013 № 4-а була обставина невідповідності відомостей щодо ІІ категорії складності введених до експлуатації об'єктів та їх віднесення до ІІІ категорії складності.

Встановлення категорії складності проектованих до введення в експлуатацію об'єктів на думку суд має суттєве значення оскільки згідно п. 9 Прикінцевих положень Закону статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію органами державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж можливо відносно об'єктів: громадських будинків I та II категорій складності.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, з метою підтвердження належними та допустимими доказами категорії об'єктів, що вводяться в експлуатацію, судом було призначено будівельно-технічну експертизу на вирішення експертів були постановлені наступні запитання:

- чи відносяться об'єкти будівництва, вказані у декларації про готовність об'єктів до експлуатації № КР 20212502996 від 13.12.2012, до об'єктів третьої категорії складності?

- до якої категорії складності відносяться об'єкти будівництва, вказані у декларації про готовність об'єктів до експлуатації № КР 20212502996 від 13.12.2012.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 70 від 18.07.2013 року, об'єкти будівництва, вказані у декларації про готовність об'єктів до експлуатації № КР 20212502996 від 13.12.2012 року, не відносяться до об'єктів ІІІ категорії складності, відносяться до класу наслідків СС1 і мають ІІ категорію складності.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивач в декларації № КР 20212502996 від 13.12.2012 зазначив достовірні відомості про категорійність об'єкту, його віднесення до ІІ категорії складності, а звіти про технічне обстеження об'єктів є належними документами, що підтверджують стан та дотримання будівельних норм та правил при будівництві об'єкту.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що підстави з яких суб'єктом владних повноважень було скасовано декларацію № КР 20212502996 від 13.12.2012 року про готовність об'єкту до експлуатації не знайшли свого підтвердження, спростовуються висновком призначеної судом будівельно-технічної експертизи № 70 від 18.07.2013, яка на думку судової колегії є належним доказом у підтвердження цих обставин.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що органи державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду можливості прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів наділені повноваженнями звернутися до державних та інших органів з метою отримання відповідних висновків щодо можливості вирішення цього питання так само як і повертати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові та відмовити у реєстрації декларації, якщо реєстрація декларації суперечить положенням законодавства, зокрема у разі виявлення недостовірних відомостей у поданих документах, в тому числі щодо категорії складності об'єктів.

Зміст вищезазначеного безпосередньо вбачається із положень ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, пункту 3.5 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.

В той час як відповідач не перевірив достовірність отриманих даних, а керувався лише наданою третьою особою інформацією, яка спростована матеріалами справи та висновками судової експертизи, а це свідчить про те, що відповідач не діяв на підставі та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу Інспекції ДАБК в АР Крим від 22.01.2013 № 4-а з підстав його прийняття, що не було враховано місцевим судом.

Разом з тим, підстави та порядок скасування реєстрація декларації про готовність об'єктів до експлуатації визначені ст. 39 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI.

Відповідно до ч. 2 зазначено статті, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зміст наведеної норми матеріального права дає підставні для суду висновки, що зареєстрована декларація може бути скасована не у всіх випадках подання замовником недостовірних даних наведених у зареєстрованій декларації, а лише недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

З огляду на викладене, виявлення недостовірних даних замовника щодо року будівництва об'єктів не надає відповідачу права приймати наказ про скасовування вже зареєстрованої декларації, оскільки відомості щодо року будівництва об'єктів на характеризують об'єкт на предмет його самочинного будівництва.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що всі об'єкти, зазначені в декларації й так є самовільно збудованими, оскільки збудовані без проектної та дозвільної документації, а відтак положення ч. 2 ст. ст. 39 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, з огляду на те, що позивачем у самій декларації про готовність об'єктів до експлуатації було зазначено про самовільний характер об'єктів, не підлягали застосуванню.

Відтак, інформація зазначена замовником у технічному паспорті щодо року будівництва об'єктів якщо ця інформація виявиться недостовірною не є підставою для скасування Інспекцією ДАБК декларації оскільки вона не дає підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Більш того, зі змісту ст. 39 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI вбачається, що процедура скасування Інспекцією ДАБК декларації про готовність об'єктів до експлуатації у разі виявлення недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія приходить до висновку, що оскільки стаття 39 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, не встановлює механізм реалізації (спосіб, порядок, тощо) скасування Інспекцією ДАБК зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зазначене питання повинно бути врегульоване підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

В даному випадку, 11.03.2013 Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнятий наказ «Про затвердження Плану підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації закону» № 88, згідно п. 1 якого, з метою приведення нормативно-правових актів, які належать до компетенції Мінрегіону України, у відповідність до Закону України від 20.11.2012 № 5496-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» та на виконання Плану організації підготовки проектів, актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України від 20 листопада 2012 року № 5496-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності», затверджено План підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України від 20.11.2012 № 5496-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» (далі - План), що додається.

Колегія суддів зазначає, що саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20 листопада 2012 р. № 5496-VI, були внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та доповнено його ст. 39 1 , щодо надання Інспекції ДАБК повноважень скасовувати декларацію про готовність об'єкту до експлуатації.

Згідно п. 1.3. Плану підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України від 20.11.2012 № 5496-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності», вирішено вжити заходів з підготовки та подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект акта про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», строк виконання яких травень 2013 року.

Відтак, суд дійшов до висновку, що робота з підготовки порядку скасування Інспекцією ДАБК декларації про готовність об'єктів до експлуатації Кабінетом Міністрів України була розпочата 11.03.2013 (з дати прийняття наказу № 88) та повинна бути закінчена у строк до травня 2013 року, у зв'язку з чим, оскаржуваний наказ відповідача прийнятий 22.01.2013 не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки прийнятий за відсутності на це повноважень, що також залишено поза увагою суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що підтверджуючи легітимність оскаржуваного наказу відповідача судом першої інстанції застосована норма права без механізму її реалізації щодо передбаченої можливості Інспекції ДАБК скасувати видану раніш декларацію № КР 20212502996 від 13.12.2012 про готовність об'єктів до експлуатації так само як і відповідачем, з огляду на положення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено правомірність видання 22.01.2013 наказу за відсутності на той час затвердженого КМУ порядку.

Отже, відповідач, правомірність наказу якого є предметом судової оцінки в розрізі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, протиправно скасував реєстрацію декларації № КР 20212502996.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене та в контексті ст. 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо обґрунтованості вимог позову про визнання протиправним та скасування наказу Інспекції ДАБК в АР Крим від 22.01.2013 № 4-а.

Стосовно висновків суду першої інстанції що спірні об'єкти введені до експлуатації були збудовані до 1992 року, а відтак майно пансіонату «Зеніт» є майном підприємства заснованого на загальнодержавній власності та порядок визнання та підтвердження права власності на них визначається міжнародним законодавством із застосуванням процедури визнання права власності на об'єкти будівництва, які визначені Угодою між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993, колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

В межах даної справи предметом правової оцінки є обставини правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного наказу.

Відтак, суд зауважує, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства при здійсненні владних, управлінських функцій.

Колегія суддів зауважує, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення в контексті підстав його прийняття, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

В порядку поданого адміністративного позову вирішується не спір про право на нерухоме майно введене до експлуатації на підставі скасованої декларації, а правомірність видання суб'єктом владних повноважень оскаржуваного наказу за названими підставами його прийняття, а відтак, суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі предмету доказування та фактично встановив у рішенні обставини віднесення об'єктів нерухомості до власності того чи іншого суб'єкту, з огляду на що, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково визначився із характером спірних правовідносин в контексті предмету та підстав адміністративного позову.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що інформація щодо року будівництва, господарських будівель та споруд проектованих до введення в експлуатацію зазначається замовником, зміст даних про дату будівництва не є підставою для скасування зареєстрованої декларації, що підтверджується змістом розділу 10 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127.

При цьому, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України своїм наказом № 92 від 24.06.2011 затвердило Порядок, який визначає механізм ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - єдиний реєстр) як єдиної комп'ютерної бази даних.

Відповідно до пунктів 3, 4 вказаного Порядку, ведення єдиного реєстру, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього територіальних органів Держархбудінспекції України здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Формування даних для внесення до єдиного реєстру покладається на територіальні органи Держархбудінспекції України за місцем розташування об'єкта.

Згідно з п. 7 Порядку, підставою для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відомостей до єдиного реєстру є повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - документи).

Відповідно до п. 8 Порядку, у єдиний реєстр вносяться відомості про: а) назву, дату та номер документа; б) найменування та адресу об'єкта, щодо якого видано документ; в) замовника: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження та код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер, номер телефону; для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, серія і номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); г) Державну архітектурно-будівельну інспекцію України або її територіальний орган, яка видала документ; ґ) підрядну, проектну організацію (у разі наявності) (найменування, місцезнаходження, код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер, серія та номер ліцензії); д) авторський і технічний нагляд; е) документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (назва, дата реєстрації та видачі, орган, що видав документ).

Вказаний перелік відомостей, що вносяться до реєстру є вичерпним та не передбачає внесення до реєстру відомостей про дату початку та закінчення будівництва об'єктів введених в експлуатацію, момент чого пов'язується з датою реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, а відтак зміст зазначених даних не є підставою для відмови у реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації та скасування вже зареєстрованої декларації шляхом прийняття оскаржуваного наказу.

Колегія суддів виходить з того, що у разі беззаперечного встановлення обставин будівництва об'єктів введених до експлуатації на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації № КР 20212502996 від 13.12.2012 до 1992 року за кошти нерезидентів, порядок визнання та підтвердження права власності на які встановлюється Угодою між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993, то це є підставою оскарження дій Інспекції ДАБК в АР по реєстрації декларації № КР 20212502996 від 13.12.2012, а не у спосіб надання легітимності оскаржуваному наказу відповідача, який суперечить положенням чинного законодавства.

При цьому, судова колегія також не може погодитися із висновками суду першої інстанції, щодо можливого будівництва об'єктів введених до експлуатації до 1992 року, оскільки зазначена обставина не є підтвердженою та не презумує правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу з підстав в ньому зазначених.

Щодо року закінчення будівництва суд першої інстанції обмежився лише припущеннями, що є неприпустимим та не відповідає вказівкам Пленуму Вищого адміністративного суду України викладеним у постанові «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, як на єдиний доказ цієї обставини послався на план-схему території Дочірнього підприємства «Пансіонат «Зеніт» станом на 1984 рік.

Зазначена план-схема території Дочірнього підприємства «Пансіонат «Зеніт» жодним чином не підтверджує існування станом на 1984 рік саме тих об'єктів перелік яких містить декларація про готовність об'єктів до експлуатації № КР 20212502996 від 13.12.2012, а тому не може підтверджувати факт будівництва саме цих об'єктів до 1992 року.

При цьому, судова колегія критично оцінює зазначений документ, оскільки він не містить жодних реквізитів і інформації, яка б дозволяла віднести його до предмета доказування, а відтак він не є належним та допустимим доказом у справі та не повинен був прийматися до уваги судом першої інстанції в контексті вимог щодо належності та допустимості доказів закріплених ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Організаційно-правовий статус пансіонату «Зеніт» визначений як дочірнє підприємство ВАТ «РЛК «МІГ», відокремлений структурний підрозділ головного підприємства, повністю йому підпорядкований та заснований на федеральній власності Російської Федерації, що закріплена за ним на правах господарського ведення. Фактично управління майновим комплексом ДП «Пансіонат «Зеніт» здійснюється ВАТ «РЛК «МІГ».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» від 10.09.1991 та ст. 1 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993, майно підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташоване на території України, є власністю України.

Статтею 4 Угоди передбачена можливість визнання права власності сторін на об'єкти соціальної сфери, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів бюджету Російської Федерації, підприємств республіканського та колишнього союзного підпорядкування.

У відповідності зі ст. 11 Угоди право розпоряджатись майном на території України у суб'єктів господарювання Російської Федерації виникає тільки після оформлення протоколів між органами Російської Федерації і України, уповноваженими розпоряджатись державним майном.

Дослідженням наявних у справі доказів судом встановлено, що ВАТ «РЛК «МІГ» дочірнім підприємством якого є пансіонат «Зеніт» з 2008 року розпочав процедуру визнання права власності на підставі Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993, проте стосовно інших об'єктів Бази відпочинку «Зеніт», а саме: зали столової на 380 місць по плану літ. «А-3», площею 1 892,3 кв.м. та спального корпусу на 250 місць по плану літ. «Б-5», площею 3 291,6 кв.м., які не містяться у декларації про готовність об'єктів до експлуатації № КР 20212502996 реєстрація якої була скасована на підставі оскаржуваного наказу, що також спростовує висновки суду першої інстанції про будівництво введених до експлуатації об'єктів до 1992 року.

Інших доказів будівництва об'єктів, зазначених у декларації про готовність об'єктів до експлуатації № КР 20212502996 від 13.12.2012 року до 1992 року матеріали справи не містять, відповідачем в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України цих доказів також не надано, з огляду на що оскаржуваний наказ Інспекції ДАБК в АР Крим від 22.01.2013 року № 4-а є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повинні діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову повністю є помилковим.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.

За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.

Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтею 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 14.10.13 у справі № 801/1695/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим № 4-а від 22.01.2013 щодо скасування реєстрації декларації № КР 20212502996.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль