Ухвала

від 05.12.2013 по справі 2а-9318/10/17/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/34968/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА

Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Золотий пляж" (далі - ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Ялта) в якому просить визнати протиправними дії.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року позов ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Ялта задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року та прийнято нове рішення, яким провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року.

ДПІ у м. Ялта подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м. Ялта проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем у справі вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 23.06.2010 року №2852/23-1/02650593/151.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме зменшено податковий кредит за грудень 2009 року на суму податку на додану вартість у розмірі 10945,00 грн. і відповідно зменшена сума податку на додану вартість, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (стр.22.2) у розмірі 10945,00 грн. Підприємством у наступній декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року не відкоригована строчка 22.2 у розмірі 10945,00 грн.".

З 15.02.2010 року по 18.02.2010 року ДПІ у м. Ялта перевірено податкову декларацію з податку на додану вартість ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" за грудень 2009 року. За результатами перевірки складено акт №584/15-2/026550593 від 02.03.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 , п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме позивачем завищено податковий кредит у сумі 10945,00 грн. і відповідно підлягає зменшенню сума податку на додану вартість, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 10945,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення податковим органом за результатами акту від 02.03.2010 року про зменшення податкового кредиту позивача не приймалось.

Акт перевірки є первинним документом та доказом встановлених перевіркою фактів. Висновки перевіряючих осіб не носять обов'язкового характеру для платника податку та керівника податкового органу, який уповноважений приймати рішення щодо збільшення чи зменшення податкового кредиту.

В Акті перевірки міститься не дія відповідача чи його посадової особи, а думка, висновки перевіряючого, які не мають правових наслідків до прийняття відповідного рішення.

Отже, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а дії з його прийняття не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Судом апеляційної інстанції визначено, що оскільки предметом позову є визнання дій відповідача, не його посадових осіб, а дії з прийняття акта перевірки суб'єкта владних повноважень протиправними, то провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров