Рішення

від 05.12.2013 по справі 908/2622/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/90/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 Справа № 908/2622/13

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мойсеєнко Т.В., судді: Горохов І.С., Кагітіна Л.П.,

розглянувши матеріали справи № 908/2622/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

до відповідача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м.Запоріжжя,

третя особа 3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя,

про стягнення 228435,84 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Медвідь С.Д. (довіреність № 01/02-17/02512 від 19.08.2013р., головний спеціаліст-юрисконсульт сектору юридичного забезпечення Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради);

від третьої особи-1: Медвідь С.Д. (довіреність № 158/01-12 від 21.12.2012р.);

від третьої особи-2: Медвідь С.Д. (довіреність № 139/01-12 від 15.01.2013р.);

від третьої особи-3: Борзенко Г.В. (довіреність № 03-42/11-2131 від 08.08.2013 р., завідувач самостійного юридичного сектору Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом про стягнення з Запорізької міської ради 228435,84 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління у справах приватизації Запорізької міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.08.2005р. між позивачем та третьою особою по справі був укладений договір № 109 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності: нежитлового приміщення № ХХVІ підвалу (літ. А) загальною площею за внутрішніми замірами 175,5 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов вищезазначеного договору позивач здійснив оплату за нежитлове приміщення відповідно до платіжних доручень № 32 від 09.08.2005р. та № 33 від 26.08.2005р. всього на суму 97413,60 грн. Позивач вказує, що рішенням апеляційного суду Запорізької області по справі № 22-ц/778/89/13 від 15.01.2013р. договір № 109 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 03.08.2005р. визнано недійсним. Вважає, що оскільки договір визнано недійсним, то відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України відповідач повинен повернути позивачу безпідставно отриману суму коштів за нежитлове приміщення в розмірі 97413,60 грн. Просить стягнути з відповідача 97413,60 грн. безпідставно отриманих коштів, 22922,89 грн. суму 3% річних, 108099,35 грн. інфляційних витрат, що разом складають 228435,84 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 236, 355, 625, ч.1, п.3 ч.3 ст.1212, ст.1213 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" №2482-ХІІ від 19.06.1992р., ст. 26, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997р.

В додаткових письмових поясненнях від 26.09.2013р. позивач також зазначив підставою позову ст. 216 Цивільного кодексу України, яка, на його думку, підлягає одночасному застосуванню поряд із нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки норми цих статей регулюють правовідносини, що виникають в наслідок недійсності правочину і повернення отриманого за таким правочином.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/90/13 та призначено розгляд справи на 03.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2013р. відкладено розгляд справи на 26.09.2013 р. у зв'язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. суд за клопотанням позивача продовжив строк розгляду справи на 15 днів та відклав розгляд справи на 10.10.2013р. для направлення запиту до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області стосовно зарахування коштів, сплачених позивачем за приватизацію об'єкта.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 01-04/58/13 від 10.10.2013 р., на підставі ст. 4-6 ГПК України, справу № 908/2622/13, враховуючи її категорію та складність, передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Мойсеєнко Т.В., судді - Горохов І.С., Давиденко І.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. справа № 908/2622/13 прийнята колегією суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Мойсеєнко Т.В., судді - Горохов І.С., Давиденко І.В. до розгляду та призначено розгляд справи на 31.10.2013р. Також цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 01-04/67/13 від 29.10.2013р., на підставі ст. 4-6 ГПК України, враховуючи хворобу судді Давиденко І.В., змінено склад колегії суддів по справі № 908/2622/13, а саме: призначена колегія у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Мойсеєнко Т.В., судді - Горохов І.С., Кагітіна Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2013р. справа № 908/2622/13 прийнята колегією суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Мойсеєнко Т.В., судді - Горохов І.С., Кагітіна Л.П. до розгляду та призначено розгляд справи на 31.10.2013р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2013р. розгляд справи відкладено на 19.11.2013р. у зв'язку необхідністю витребування від сторін додаткових доказів по справі. Також цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.

В судовому засіданні 19.11.2013р. судом оголошено перерву до 05.12.2013р.

В судовому засіданні 05.12.2013р. були присутні представники відповідача та третіх осіб 1, 2, 3, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

До початку судового засідання 05.12.2013р. позивач надіслав суду письмові клопотання: про відкладення розгляду справи на інший строк у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання його представника, а також про залучення до участі у справі іншого відповідача - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Представник відповідача та третіх осіб-1, 2 заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, просив розглянути справу та відмовити позивачу в позові. Також подав письмове заперечення на клопотання позивача про залучення у якості іншого відповідача Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, оскільки останній не набував майно та не отримував коштів від приватизації майна.

Представник третьої особи-3 пояснив суду, що стягнення коштів необхідно проводити не з Запорізької міської ради, а з місцевого бюджету, до якого фактично надійшли кошти, і розпорядником якого є міська рада. Подав письмове клопотання з проханням в резолютивній частині рішення зазначити про стягнення коштів з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя через управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області.

Клопотання про залучення іншого відповідача суд залишив без задоволення. Відповідно до ст. 24 ГПК України залучення іншого відповідача є правом суду. Суд не вбачає необхідності в залученні до участі у справі у якості іншого відповідача Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, оскільки він не є ні стороною договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 109 від 03.08.2005р., ні фактичним набувачем коштів. Крім того, позивач у клопотанні не зазначив, які позовні вимоги він пред'являє до цього відповідача. Слід також відмітити, що у судовому засіданні 10.10.2013р. суд з'ясовував думку позивача про залучення у якості відповідача Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради і представник позивача заперечив проти його залучення у такому статусі та наполягав на розгляді позовних вимог саме до міської ради.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника позивача. У зв'язку з цим, суд залишив без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

03.08.2005 р. Управління у справах приватизації Запорізької міської ради (надалі - орган приватизації) та Фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 109, предметом якого є передача права власності на комунальне майно м.Запоріжжя, яке перебуває на балансі КП «ВРЕЖО № 13» шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 15.09.2004 р. № 31 та відповідно до наказу органу приватизації від 24.05.2005 р. № 390. Об'єктом приватизації є нежитлове приміщення ХХVІ підвалу (літера А-5), загальною площею за внутрішніми замірами 175,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Зазначений в договорі об'єкт продано з урахуванням ПДВ за 97413,60 грн. (п. 1.6 договору).

Згідно з п. 2 договору розрахунки за об'єкт приватизації здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку покупця НОМЕР_2 в ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (або з інших рахунків покупця, відкритих у банківських установах України) на рахунок органу приватизації № 371800040015151 в Управлінні Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код за ЄДРПОУ 25484223, наступним чином:

- суму ПДВ у розмірі 16235,60 грн. покупець перераховує протягом трьох робочих днів з дати нотаріального посвідчення цього договору;

- суму в розмірі 81178,00 грн., що є ціною продажу без урахування ПДВ, покупець перераховує протягом тридцяти календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації.

Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в державному реєстрі правочинів від 04.08.2005 р. № 1313284.

Об'єкт приватизації був переданий позивачу органом приватизації по акту прийому-передачі від 05.08.2005 р., а право власності на об'єкт зареєстровано за позивачем в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом з цього реєстру від 07.09.2005 р. № 8273650.

Позивач у повному обсязі вніс плату за об'єкт приватизації платіжними дорученнями від 09.08.2005 р. № 32 на суму 16235,60грн. та від 26.08.2005 р. № 33 суму 81178 грн. на вказаний у договорі рахунок органу приватизації.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 15.01.2013 р. у справі № 22-ц/778/89/13 за позовом першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 - власників квартир у будинку по АДРЕСА_1, в якому розташований об'єкт приватизації, до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 визнано незаконним рішення Запорізької міської ради № 31 від 15.09.2004 р. «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації» в частині п. 5.2 додатку рішення, яким було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, приміщення (літ. А-5) підвалу ХХVІ, загальною площею 171,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 109 від 03.08.2005 р., укладений між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та Фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Висновок суду мотивовано тим, що нежитлове приміщення підвалу № ХХVІ підвалу (літ. А-5) по АДРЕСА_1, є допоміжними та передаються безкоштовно у сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків і окремо приватизації не підлягають. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Виходячи з цього, нежитлове приміщення підвалу № ХХVІ підвалу (літ. А-5) по АДРЕСА_1, було незаконно включено до переліку об'єктів приватизації комунального майна і не могло бути відчужене в порядку приватизації способом викупу, оскільки дане майно не належало до комунальної власності, а належало власникам квартир будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, на яку також додатково посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Натомість частиною 3 ст. 216 ЦК України визначено, що вищенаведені правові наслідки застосовуються , якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, зі змісту вищевикладених норм слідує, що наслідки недійсності правочину застосовуються лише до сторін правочину , якими в договорі купівлі-продажу згідно цивільного законодавства виступають продавець і покупець, а також, що двостороння реституція застосовується, якщо законом не встановлено особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Спірна сума, яка заявлена до стягнення у даній справі, перераховувалась позивачем на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в процесі приватизації комунального майна.

Правовідносини з приватизації майна, зокрема і укладання договорів купівлі-продажу під час приватизації, наслідки їх розірвання та недійсності, повинні регулюватись спеціальним законодавством про приватизацію майна.

За приписами норм Закону України «Про приватизацію державного майна» (п.9 ст.27)та нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (ч.2 ст.1) у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку. Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 18.01.2001р. затверджено Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів (далі за текстом Порядок). Пунктом 3 цього порядку передбачено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації у разі визнання договору недійсним у судовому порядку проводиться згідно із діючим законодавством.

Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затверджений наказом Фонду державного майна України №1701 від 15.08.2000року, 13.05.2013р. втратив чинність.

Програмою приватизації об'єктів комунальної власності міста Запоріжжя, затвердженою рішенням міської ради № 26 від 26.06.1998р. в редакції змін, внесених рішенням міської ради № 60 від 28.01.04р.(що була чинною на момент укладання недійсного договору купівлі-продажу) та Програмою приватизації об'єктів комунальної власності міста Запоріжжя, затвердженою рішенням міської ради №83 від 05.10.2011р. (що є чинною на момент розгляду спору судом) не визначено порядку повернення коштів покупцям об'єктів у разі визнання недійсним договорів купівлі-продажу цих об'єктів, проте у пункті 8.9 і 9.5 вказаних Програм приватизації є посилання на Порядок повернення майна у комунальну власність.

Як стверджує представник відповідача та третіх осіб 1, 2, на момент розгляду спору судом є чинним Порядок повернення у комунальну власність об'єктів, договори купівлі-продажу яких розірвані у порядку, встановленому законом, який затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради № 559 від 29.10.98р.(а.с.67,т.1) Відповідно до п. 4 цього порядку у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єктів комунальної власності управління у справах приватизації Запорізької міської ради та управління комунальної власності визначають порядок відшкодування можливих збитків, понесених сторонами. Однак порядку відшкодування збитків сторонами суду не надано. При цьому, представник міської ради та третіх осіб пояснила, що такий порядок відшкодування збитків, затверджений у встановленому порядку, надати немає можливості у зв'язку з його відсутністю.

Оскільки ні законом, ні рішенням міської ради в даному випадку не встановлено особливих правових наслідків визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації комунальної власності, зокрема повернення коштів покупцю у випадку неможливості повернення проданого майна до комунальної власності, суд вважає, що застосуванню підлягають загальні норми цивільного законодавства.

Стосовно вимог позивача щодо одночасного застосування ч.1 ст. 216 ЦК України до відносин сторін у даній справі, то суд вважає, що з цих підстав вимоги до міської ради задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно змісту ст. 655 Цивільного кодексу України сторонами договору купівлі-продажу є продавець та покупець. Продавцем визначається особа, яка передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар.

При цьому, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч.1 ст. 658ЦК України).

За чинним законодавством в окремих випадках може встановлюватися особливий правовий статус продавців і покупців. Так, відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції, яка діяла на момент продажу майна позивачу і в редакції, яка діє на даний час, визначено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є відповідні органи приватизації, створені місцевими радами.

Власники майна відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» висловлюють свою згоду на відчуження об'єкту приватизації шляхом затвердження за поданням органів приватизації переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу.

Отже, за Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» саме органи приватизації, які є самостійними юридичними особами (а не власники майна), виступають продавцями майна, що приватизується.

В п. 1.8 Положення про Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, яке затверджено рішенням Запорізької міської ради від 27.05.1998 р. № 7, визначено, що управління має право від свого імені укладати угоди з юридичними та фізичними особами, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки.

Таким чином, позивач необґрунтовано посилається на те, що при продажу майна продавцем фактично була Запорізька міська рада, а Управління у справах приватизації Запорізької міської ради діяло як її повірений.

Управління у справах приватизації не був повіреним відповідача при укладанні договору купівлі-продажу комунального майна від 03.08.2005р № 109, оскільки між управлінням та міською радою відсутні відносини повіреного і довірителя, які відповідно до вимог ст. 100 ЦК України повинні бути засновані на договорі доручення. Недійсний договір, як слідує з преамбули договору укладений і підписаний від імені управління у справах приватизації, яке самостійно брало перед покупцем певні обов'язки.

Посилання позивача на витяг з реєстру правочинів (ас.19,т.1) у підтвердження того, що саме відповідач є стороною договору є хибним, оскільки згідно закону стороною правочину є та особа, яка уклала договір, а не та, яка зазначена в реєстрі правочинів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»: «реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним. У зв'язку з чим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлено тільки до сторони недійсного правочину». Запорізька міська рада не укладала та не підписувала договору з позивачем, а тому не є його стороною.

Крім того, у спірних правовідносинах не вбачається можливим застосувати двосторонню реституцію, оскільки нежитлове приміщення підвалу № ХХVІ підвалу (літ. А-5) по АДРЕСА_1, не належить до комунальної власності, а відповідно дане приміщення не може бути повернуто в комунальну власність.

З матеріалів справи слідує, що Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, що є стороною недійсного договору купівлі-продажу, наразі перебуває в процесі припинення відповідно до рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011 р. № 6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів» та від 18.05.2011 р. № 8 «Про продовження процедури ліквідації виконавчих органів Запорізької міської ради до проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб та внесення змін до складу ліквідаційних комісій, призначених рішенням міської ради від 18.02.2011 р. № 6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів». Однак, рахунок №37180004001515, на який позивач перераховував кошти за об'єкт приватизації, на теперішній час не закритий і на зазначеному рахунку відбувається обіг коштів постійно. Управління у справах приватизації є розпорядником коштів на цьому рахунку. Дані обставини підтверджуються письмовими поясненнями Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі від 28.11.2013р № 03-15/412-3351 та історією рахунку (а.с.36-40, т.2).

З 2011року функції управління щодо приватизації комунального майна покладені на новостворений орган - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, який не є правонаступником ліквідованого управління за зобов'язаннями по договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 03.08.2005р. № 109, та, як пояснив представник ради та третіх осіб 1,2, здійснює функції органу приватизації тільки стосовно договорів, що укладені вже самим Департаментом.

Стосовно вимог позивача до міської ради про стягнення заявлених в позові сум з підстав, визначених п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, колія суддів вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212 ЦК України).

Наведена норма визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за обов'язкової наявності, зокрема, такої умови як набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів , інші кошти, нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження .

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України (ч.ч.1-4 ст.63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно положень п. 8 ч.1 ст. 69 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент сплати позивачем коштів за об'єкт приватизації) до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать також кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності.

Стаття 78 Бюджетного кодексу України унормовує виконання місцевих бюджетів. Відповідно до ч.2 наведеної норми казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до п. 7.1 Програми приватизації об'єктів комунальної власності міста Запоріжжя, затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 26.06.1998 р. № 26, кошти від приватизації об'єктів комунальної власності повністю зараховуються до міського бюджету в порядку визначеному Бюджетним кодексом України та рішенням міської ради про міський бюджет на відповідний рік. Пунктом 7.5 цієї Програми також передбачено, що покупці об'єктів приватизації перераховують кошти за об'єкти приватизації, а також інші платежі, пов'язані з приватизацією безпосередньо на рахунки міського бюджету, що зазначається в договорах купівлі-продажу.

В даному випадку ціна за об'єкт приватизації в розмірі 81178,00 грн. без ПДВ була перерахована позивачем на рахунок органу приватизації № 371800040015151 в Управлінні Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код за ЄДРПОУ 25484223.

Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, яке обслуговує даний рахунок, у письмових поясненнях від 13.11.2013 р. зазначає, що відповідно до п. 2.4 Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. № 170/1007, на підставі платіжних доручень, підготовлених органами приватизації згідно з рішенням відповідних місцевих рад і наданих органам Державного казначейства України протягом трьох робочих днів після отримання виписки, кошти, одержані від приватизації об'єктів комунальної власності, за вирахуванням податку на додану вартість, перераховуються на рахунки з обліку доходів місцевих бюджетів , відкриті в органах Державного казначейства за балансовим рахунком 3151 «Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. № 119. Відповідно до п. 2.5 зазначеного Порядку податок на додану вартість зараховується до Державного бюджету України у законодавчо встановленому порядку.

Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, отримавши кошти за об'єкт приватизації, перерахувало їх на рахунок місцевого бюджету м. Запоріжжя №31512905500002, що підтверджується платіжним дорученням № 265/п від 30.08.2005 р. на суму 81178,00 грн. без ПДВ

Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, рахунки з кодом 3151 належать до коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки.

Таким чином, кошти, які сплачені позивачем за об'єкт приватизації в сумі 81178,00 грн. без ПДВ, надійшли на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, розпорядником якого є Запорізька міська рада.

Обов'язок повернути майно, яке набуте без достатньої правової підстави в силу вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України є особа, яка фактично збагатилась за рахунок цього майна. Як встановлено судом вище, кошти від продажу об'єкту приватизації за недійсним договором купівлі-продажу № від в сумі 81178,00 грн. надійшли до місцевого бюджету, отже саме територіальна громада в особі Запорізької міської ради збагатилась за рахунок коштів сплачених позивачем за об'єкт приватизації в сумі 81178грн.

У ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 03.08.2005р. № 109, підстава для набуття місцевим бюджетом коштів в сумі 81178,00 грн., отриманих від позивача за об'єкт приватизації, відпала.

Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області в своєму письмовому клопотанні до суду просить в резолютивній частині рішення зазначити про стягнення коштів з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м.Запоріжжя через управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом. При цьому, суд також керується положеннями ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р., відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що саме з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м.Запоріжжя (через управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Заопрізької області) підлягає стягненню на користь позивача 81178,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Доводи управління у справах приватизації, що саме воно є отримувачем коштів і повинно бути відповідачем у даній справі є помилковими, оскільки орган приватизації сам особисто не збагатився за рахунок коштів позивача в розумінні ст.1212 ЦК України, а здійснити реституцію відповідно до ч. 216 ЦК України в даному випадку неможливо, оскільки неможливим є повернення до комунальної власності переданого за недійсним договором нерухомого майна.

Стосовно стягнення суми ПДВ у розмірі 16235,60 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент сплати позивачем суми ПДВ, податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що суми податку на додану вартість, які підлягають зарахуванню до доходів Державного бюджету України, належать до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік.

У даній справі позивач, серед іншого, просить повернути як безпідставно набуту суму ПДВ, сплаченого позивачем та перерахованого управлінням у справах приватизації до Державного бюджету України. Порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, сума ПДВ не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою у себе за рахунок позивача, оскільки фактичним набувачем у цьому випадку є не місцевий, а державний бюджет.

Та обставина, що управління у справах приватизації розпорядилось спірною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер податкових правовідносин сторін, тому стаття 1212 Цивільного кодексу України не може застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача суми ПДВ у розмірі 16235,60 грн. з підстав, заявлених у позові.

Також суд відмовляє у стягненні з відповідача 3% річних в сумі 22922,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 108099,35 грн., нарахованих на суму безпідставно отриманих коштів, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства .

За змістом цієї статті проценти нараховуються як плата за користування чужими коштами.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, яка не визначає розмір плати за користування чужими коштами, а встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку порушення грошового зобов'язання з боку відповідача відсутнє, оскільки відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань на момент пред'явлення позову. Позивач не звертався до подання позову до відповідача з вимогою повернути безпідставно набуті кошти. Фактично вимога про повернення спірної суми заявлена позивачем шляхом подання позову. Відповідач не був ні стороною договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 109 від 03.08.2005 р., ні учасником справи № 22-ц/778/89/13 про визнання даного договору недійсним, тому положення цивільного законодавства про реституцію не можуть бути застосовані до нього. Позовні вимоги до відповідача випливають саме з безпідставного набуття майна, для якого законодавством не встановлений спеціальний розмір процентів за користування чужими коштами.

Отже, на момент пред'явлення позову відсутні підстави для нарахування на стягувану суму 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в частині стягнення з місцевого бюджету 81178,00 грн. безпідставно набутих коштів. У стягненні суми ПДВ у розмірі 16235,60 грн., 3% річних в сумі 22922,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 108099,35 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (через управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, пр.Леніна, 168, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 38025409) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) 81178,00 грн. (вісімдесят одна тисяча сто сімдесят вісім грн. 00 коп.) безпідставно набутих коштів.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Запорізької міської ради (пр. Леніна, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ - 04053915) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) 1623,56 грн. (одна тисяча шістсот двадцять три грн. 56 коп.) витрат зі сплати судового збору та 710,73 грн. (сімсот десять грн. 73 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Головуючий Т.В.Мойсеєнко

Судді І.С.Горохов

Л.П.Кагітіна

Рішення оформлено та підписано 17.12.2013р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.