Постанова

від 16.12.2013 по справі 910/15760/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/15760/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Мальченко А.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Скачкова У.Р. - дов. б/н від 11.09.2013р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Полімерна група «Інтерпласт»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 30.09.2013р. (суддя Спичак О.М.)

у справі №910/15760/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Дніпрохим» (далі - ТОВ «Дніпрохим»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Полімерна група «Інтерпласт»

(далі - ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт»)

про стягнення 73 671,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2013р. у справі №910/15760/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» на користь ТОВ «Дніпрохим» 69 750,00 грн. основної заборгованості, 3 267,74 грн. пені, 653,55 грн. три проценти річних та 1 720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з огляду на невизначений строк виконання зобов'язання щодо оплати товару позивач повинен був звернутися до відповідача з письмовою вимогою про оплату товару в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. За відсутності такої вимоги у позивача не було жодних правових підстав для стягнення грошових коштів з оплати товару в судовому порядку та нарахування штрафних санкцій тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2013р. апеляційну скаргу ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

В зв'язку з нез'явленням в судове засідання 03.12.2013р. представника апелянта, розгляд справи за його клопотанням відкладено на 16.12.2013 року.

Представник апелянта в судове засідання 16.12.2013р. повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином (відповідне повідомлення наявне в матеріалах справи - а.с.55), про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути в його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Дніпрохим» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» про стягнення 69 750,00 грн. основної заборгованості, 3 267,74 грн. пені та 653,55 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №О00000000000105 від 24.10.2012р. (далі - Договір) не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 69 750,00 грн. тощо.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013р. позовну заяву ТОВ «Дніпрохим» передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позову, відтак його задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що позивач поставив відповідачу поліетилен на загальну суму 351 400,00 грн., відповідач частково розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість на суму 69 750,00 грн. Суд першої інстанції, спростовуючи твердження відповідача щодо ненастання строку виконання зобов'язання зазначив, що факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна є самостійними підставами для виникнення обов'язку здійснити розрахунки за отриманий товар, початок перебігу чотирнадцятиденного строку розпочався з наступного дня після передачі товару відповідачу тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 24.10.2012р. між ТОВ «Дніпрохим», як продавцем, та ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт», як покупцем, укладено Договір, за умовами п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і своєчасно здійснити оплату наступного товару: Поліетилен ВТ, Поліетилен НТ, Поліпропілен, Гранульовані домішки (далі - товар). Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару і порядок розрахунків встановлюються специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму(ч.1 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Оплата на підставі п.5.2 Договору здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок продавця в передбачений специфікацією строк.

Специфікацією №7 до Договору сторони обумовили поставку поліетилену на загальну суму 351 400,00 грн., одночасно сторони погодили, що покупець за поставку товару сплачує передплату в розмірі 140 000,00 грн., решта вартості в розмірі 211 400,00 грн. повинна бути сплачена протягом 14 календарних днів.

Як видно з матеріалів справи, на виконання Договору 25.03.2013р. позивачем поставлено відповідачу поліетилен на загальну суму 351 400,00 грн., що підтверджено видатковою накладною №25/03000012 від 25.03.2013р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №18 від 25.03.2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач розрахувався за поставлений товар частково, на час розгляду справи судом у відповідача перед позивачем є заборгованість в сумі 69 750,00 грн.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати на підставі ст.193 ГК України господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За твердженнями апелянта строк виконання зобов'язання з оплати поставленого йому товару не настав, оскільки сторони в специфікації не визначили початок перебігу чотирнадцятиденного строку.

З огляду на те, що покупець на підставі ст.692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару, місцевий суд дійшов вірного висновку, що факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна є самостійними підставами для виникнення обов'язку відповідача на здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що початок перебігу чотирнадцятиденного строку розпочинається з наступного дня після передачі товару відповідачу, а прострочення зі сплати поставленого товару настало 09.04.2013 року, тому правомірно задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача суму боргу в розмірі 69 750,00 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк ( ст.612 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 договору в разі невиконання якою-небудь стороною своїх зобов'язань за Договором винна сторона виплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 267,74 грн. та трьох процентів річних в сумі 653,55 грн. ґрунтуються на Договорі, відповідають приписам чинного законодавства, їх розрахунок є арифметично вірним, місцевий суд дійшов правильного висновку про їх задоволення.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Інтерпласт» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013р. у справі №910/15760/13 - без змін.

Матеріали справи №910/15760/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

А.О. Мальченко