Постанова

від 26.11.2013 по справі 807/2698/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/2698/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Русинія", представник - Лендєл О. В.,

відповідача: Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Борсенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Русинія" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України 26 листопада 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 грудня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Русинія" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивач зазначає, що посилання податкового органу на безтоварний характер частково описаних в акті перевірки операцій документально не підтверджені. За умови не встановлення вироком суду, що набув законної сили, наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій підприємства та постачальників по ланцюгу для одержання ТОВ "Русинія" незаконної податкової вигоди, правовідносини постачальників ТОВ "Русинія" попередніх ланок з їх контрагентами не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (ТОВ "Русинія") та безпосереднім постачальником - ТОВ "Саноіл Торг". Відтак, вважає, що усі висновки, викладені в акті перевірки є хибними та необґрунтованими, а прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

29.08.2013 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову. Вважає податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0000492202, № 0000482202 правомірними, оскільки як встановлено актом перевірки № 1534/22-00/33537974 від 07.05.2013 позивачем порушено: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся, на загальну суму 210383,00 грн. у тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 210383,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 200365,00 грн. у тому числі за травень 2012 року в сумі 200365,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 11 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року працівниками Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Русинія" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Саноіл Торг" та подальшої реалізації придбаних у ТОВ "Саноіл Торг" товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, за результатами якої складено акт від 07.05.2013 року № 1534/22-00/33537974.

У відповідності до висновків проведеної перевірки, такою встановлено порушення ТОВ "Русинія" п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210383,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 р. в сумі 210383,00 грн., а також п. 198.3, 198.6 ст. 198 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 200365,00 грн., у тому числі за травень 2012 р. в сумі 200365,00 грн.

Проте позивач, не погоджуючись із висновками, зробленими працівниками Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, подав начальнику Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції заперечення до акту № 1534/22-00/33537974, за результатами розгляду якого такий залишено без змін. Крім того, рішенням про результатам розгляду скарг від 17.07.13, направлених на адресу Міністерства доходів і зборів України, останні також залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки від 07.05.2013 року № 1534/22-00/33537974 Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000482202 від 23.05.2013 року, відповідно до якого ТОВ "Русинія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 300548,00 грн. (в тому числі за основним платежем 200365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100183,00 грн.), та № 0000492202 від 23.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 262979,00 грн. (в тому числі за основним платежем 210383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52596,00 грн.).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Саноіл Торг" (продавець) та ТОВ "Русинія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 04-04-12 від 04 квітня 2012 року, згідно з предметом якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю продукцію та матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Загальна вартість договору визначається на підставі сум, зазначених у Специфікаціях (п. 2.1 договору).

У відповідності до специфікації № 1 від 28 травня 2012 року до договору купівлі-продажу № 04-04-12 від 04 квітня 2012 року ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "Русинія" погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений продавцем покупцю (олія соняшникова нерафінована) у кількості 125 т загальною вартістю 1202187,50 грн., в тому числі 200364,58 грн. ПДВ.

Актом приймання-передачі № 1 від 28 травня 2012 року сторони договору купівлі-продажу № 04-04-12 від 04 квітня 2012 року засвідчили, що продавець передав, а покупець прийняв товар (олія соняшникова нерафінована) в кількості 125 т загальною вартістю 1202187,50 грн. в тому числі 200364,58 грн. ПДВ.

На вказану в акті приймання-передачі суму вартості товару ТОВ "Саноіл Торг" виписані видаткова накладна № РН-0000332 від 28 травня 2012 року та податкова накладна № 408 від 28.05.2012 року.

Вищезазначені первинні документи засвідчені підписами посадових осіб сторін договору та скріплені печатками товариств.

Правовідносини щодо порядку здійснення оподаткування, зокрема, податком на прибуток та податком на додану вартість регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується належне документальне оформлення в законодавчо визначеному порядку господарських операцій між ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "Русинія". А саме, надані позивачем копії договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Порядок формування права на податковий кредит регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "податковий кредит", у відповідності до якого ним являється сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до норм п. 198.1 а) вищезазначеного нормативно-правового акту, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

П. 201.10 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що основною вимогою для платника податку на додану вартість для формування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином. Інших вимог Податковий кодекс України не містить. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документа, у дійсності не відбувалися. Виходячи з положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені обставини повинен доводити відповідач.

Приймаючи рішення щодо завищення ТОВ "Русинія" валових витрат та податкового кредиту, податковий інспектор виходив з того, що первинні документи ТОВ "Саноіл Торг" (контрагента позивача) не підтверджують здійснення господарської операції по придбанню олії нерафінованої від його основного (у період взаємовідносин з ТОВ "Русинія") контрагент ТОВ "Інфініті", оскільки останнє немає основних фондів, на підприємстві офіційно працевлаштована одна особа, складські приміщення та автотранспорт у підприємства відсутні, що в свою чергу, на думку перевіряючих, свідчить про безтоварність операцій ТОВ "Інфініті" з його контрагентами, в тому числі ТОВ "Саноіл Торг", та в подальшому і з ТОВ "Русинія".

Проте суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на долучені до матеріалів справи докази реалізації придбаної від ТОВ "Саноіл Торг" олії соняшникової нерафінованої за допомогою послуг комісіонера ТОВ "Югекотоп" (на підставі укладеного договору комісії №0404К від 04 квітня 2012 року) іноземному контрагенту Company "Orexim Limited". Про зазначене свідчить, в тому числі, копія вантажної митної декларації, наявної в матеріалах справи (а. с. 52 - 53).

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо безтоварності операцій між ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "Русинія" з аргументацією відсутності у контрагента ТОВ "Саноіл Торг" ТОВ "Інфініті" основних фондів, складських приміщень та автотранспорту з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/5797/13-а від 22 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, визнано, в тому числі, протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг", за результатами якої 22.03.2013 року було складено акт № 788/22-02/37269136, які полягають в порушенні вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України та п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України 14.04.2011 року № 213, та в зазначенні в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ "Саноіл Торг" по взаємовідносинах з ТОВ "Инфініті", завищення податкових зобов'язань ТОВ "Саноіл Торг" з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190330099,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ "Саноіл Торг" з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193394123,00 грн. Також, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 814/647/13-а від 23 липня 2013 року, в тому числі, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби по зазначенню в акті перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариства з обмеженою відповідальністю "Инфініті", та як наслідок, не підтвердження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 507376712,00 грн. та не підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 493220564,00 грн.; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби по зазначенню в акті перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариства з обмеженою відповідальністю "Инфініті", та як наслідок, не підтвердження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 193647211,08 грн. та не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 200399139,30 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач у встановленому порядку не довід законність винесених податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про їх протиправність, з огляду на що вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Русинія" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000482202 від 23.05.2013 року, відповідно до якого ТОВ "Русинія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 300548,00 грн. (в тому числі за основним платежем 200365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100183,00 грн.).

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000492202 від 23.05.2013 року, яким ТОВ "Русинія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 262979,00 грн. (в тому числі за основним платежем 210383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52596,00 грн.).

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Русинія" (вул. Пушкіна, буд. 14-А, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 33537974) судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) грн.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Р.О. Ващилін