Ухвала

від 21.10.2015 по справі 807/2698/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/53307/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція)

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014

у справі № 807/2698/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Русинія" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 № 0000482202 та № 0000492202.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014, позов задоволено.

Судові акти мотивовані тим, що реальність виконання операцій з придбання позивачем товару (олії соняшникової) у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - ТОВ «Саноіл Торг») підтверджується документально, тоді як умови провадження господарської діяльності третіми особами (контрагентами ТОВ «Саноіл Торг»), з якими позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах, не можуть впливати на податковий облік Товариства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що дії Товариства мали недобросовісний характер, були спрямовані на ухилення від виконання обов'язку зі сплати податків до бюджету, позаяк під час проведення контрольно-перевірочних та слідчих заходів не було підтверджено рух активів по задекларованому ланцюгу постачання; Товариством не подано доказів прийняття придбаного товару за кількістю та якістю в установленому порядку, сертифікаційних документів на товар; операції з ТОВ «Саноіл Торг» мали формальний характер, оформлені штучним документообігом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» та подальшої реалізації придбаних у цього постачальника товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2010 по 01.04.2013, оформлену актом від 07.05.2013 № 1534/22-00/33537974.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цим контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Саноіл Торг» олії соняшникової.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 № 0000482202, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 200 365 грн. із застосуванням 100 183 грн. штрафних санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 № 0000492202 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 210 383 грн. за основним платежем та на 52596 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Інспекцією не представлено належних доказів вчинення Товариством дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди.

Судова колегія вважає, що такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

А відтак за умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат при обчисленні сум ПДВ та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій встановили, що за договором купівлі-продажу від 04.04.2012 № 04-04-12 ТОВ «Саноіл Торг» (постачальник) зобов'язався передати у власність Товариства (покупець) товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначається сторонами додатково у специфікаціях. У рамках виконання цього договору названий контрагент поставив позивачеві олію соняшникову нерафіновану на загальну суму 1 202 187,50 грн. (у тому числі 200 364,58 грн. ПДВ). Виконання операції оформлено актом приймання-передачі від 28.05.2012 №1, видатковою накладною від 28.05.2012 № РН-0000332, податковою накладною від 28.05.2012 № 408. Придбаний товар було передано платником на реалізацію комісіонеру - товариству з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» за договором комісії від 04.04.2012 № 0404К на підставі акта про приймання товару за кількістю та якістю від 28.05.2012 № 1 та в подальшому експортовано за межі митної території України за контрактом від 10.04.2012, що підтверджується даними вантажної митної декларації від 14.06.2012.

У залучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних вантажоодержувачем товару зазначено ТОВ «Саноіл Торг», а місцем розвантаження - склад товариства з обмеженою відповідальністю «Евері» у м. Миколаєві, з яким як ТОВ «Саноіл Торг», так і товариством з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» було укладено договори з надання послуг з приймання, зберігання та перевантаження олії соняшникової. Таким чином, у процесі виконання операцій з поставки позивачеві цього товару та з його подальшої передачі комісіонерові на реалізацію транспортування товару не вимагалося.

Наведені докази та обставини були цілком об'єктивно розцінені судами як належне документальне підтвердження реального руху активу у процесі виконання операцій з придбання позивачем товару та його подальшого використання у господарській діяльності.

Заперечуючи проти визнання податкових наслідків цих операцій, Інспекція послалася, зокрема, на схемний характер правовідносин ТОВ «Саноіл Торг» та його основного постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», що не має основних фондів, майна, і трудового персоналу для провадження реальної господарської діяльності, зареєстроване за адресою масової реєстрації, разом з іншими суб'єктами господарювання є учасником транзитної схеми руху грошових коштів з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Втім за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування - позивача у справі, відносини попередніх учасників поставки не можуть впливати на податковий облік Товариства. Фіктивність господарських операцій між ТОВ «Саноіл Торг» з його постачальниками (у разі її доведення податковим органом) є підставою для застосування відповідних податкових наслідків саме для ТОВ «Саноіл Торг» та не може автоматично перекладатися на покупців останнього. Необґрунтованість податкової вигоди Товариства пов'язується саме з його недобросовісністю у правовідносинах з постачальником (постачальниками) та не може зумовлюватися діями третіх осіб, які перебувають поза межами контролю та впливу платника.

Суди обґрунтовано відхилили і посилання Інспекції на відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний товар. Адже, по-перше, сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. По-друге ж, у даному випадку контроль якості продукції здійснювався товариством з обмеженою відповідальністю «Евері» під час прийняття товару на зберігання, що зумовлює відсутність у позивача сертифікаційних документів на придбаний товар.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією безтоварності спірних господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов.

Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 у справі № 807/2698/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько