Ухвала

від 02.10.2014 по справі 807/2698/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 987/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Лендєла О.В.,

представника відповідача Ліуша Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Русинія» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Русинія» (далі Позивач, ТОВ, Підприємство відповідно) звернулося до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Відповідач, ДПІ відповідно) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою від 26.11.2013 року Закарпатського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 23.05.2013 року № 0000482202, яким ТОВ «Русинія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 300548,00 грн., та від 23.05.2013 року № 0000492202, яким ТОВ «Русинія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 262979,00 грн.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Як зазначає ДПІ в апеляційній скарзі, судом першої інстанції відкинуто доводи Відповідача про те, що законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підтверджується висновками акту ревізії, а також про відсутність у Позивача доказів перебування його уповноваженого представника під час здійснення прийняття товару від ТОВ «Саноіл Торг». Просить скасувати постанову від 26.11.2013 року та винести нове рішення про відмову в позові.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що у період з 11 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року працівниками Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Русинія» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, за результатами якої складено акт від 07.05.2013 року № 1534/22-00/33537974.

У відповідності до висновків проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Русинія» п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210383,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 р. в сумі 210383,00 грн., а також п. 198.3, 198.6 ст. 198, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 200365,00 грн., у тому числі за травень 2012 р. в сумі 200365,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками, зробленими працівниками Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, подав начальнику Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції заперечення до акту № 1534/22-00/33537974, за результатами розгляду якого такий залишено без змін. Крім того, рішенням про результатам розгляду скарг від 17.07.13, направлених на адресу Міністерства доходів і зборів України, останні також залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки від 07.05.2013 року № 1534/22-00/33537974 Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000482202 від 23.05.2013 року, відповідно до якого ТОВ "Русинія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 300548,00 грн. (в тому числі за основним платежем 200365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100183,00 грн.), та № 0000492202 від 23.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 262979,00 грн. (в тому числі за основним платежем 210383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52596,00 грн.).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) та ТОВ «Русинія» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 04-04-12 від 04 квітня 2012 року, згідно з предметом якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю продукцію та матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Загальна вартість договору визначається на підставі сум, зазначених у Специфікаціях (п. 2.1 договору).

У відповідності до специфікації № 1 від 28 травня 2012 року до договору купівлі-продажу № 04-04-12 від 04 квітня 2012 року ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Русинія» погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений продавцем покупцю (олія соняшникова нерафінована) у кількості 125 т загальною вартістю 1202187,50 грн., в тому числі 200364,58 грн. ПДВ.

Актом приймання-передачі № 1 від 28 травня 2012 року сторони договору купівлі-продажу № 04-04-12 від 04 квітня 2012 року засвідчили, що продавець передав, а покупець прийняв товар (олія соняшникова нерафінована) в кількості 125 т загальною вартістю 1202187,50 грн. в тому числі 200364,58 грн. ПДВ.

На вказану в акті приймання-передачі суму вартості товару ТОВ «Саноіл Торг» виписані видаткова накладна № РН-0000332 від 28 травня 2012 року та податкова накладна № 408 від 28.05.2012 року.

Вищезазначені первинні документи засвідчені підписами посадових осіб сторін договору та скріплені печатками товариств.

П. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується належне документальне оформлення в законодавчо визначеному порядку господарських операцій між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Русинія». Зокрема, надані позивачем копії договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок формування права на податковий кредит регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю податковий кредит, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до норм п. 198.1 а) вищезазначеного нормативно-правового акту, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

П. 201.10 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що основною вимогою для платника податку на додану вартість для формування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином. Інших вимог Податковий кодекс України не містить. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документа, у дійсності не відбувалися.

Приймаючи рішення щодо завищення ТОВ «Русинія» валових витрат та податкового кредиту, відповідач виходив з того, що первинні документи ТОВ «Саноіл Торг» (контрагента Позивача) не підтверджують здійснення господарської операції по придбанню олії нерафінованої від його основного (у період взаємовідносин з ТОВ «Русинія») контрагента ТОВ «Інфініті», оскільки останнє немає основних фондів, на підприємстві офіційно працевлаштована одна особа, складські приміщення та автотранспорт у підприємства відсутні, що в свою чергу, на думку перевіряючих, свідчить про безтоварність операцій ТОВ «Інфініті» з його контрагентами, в тому числі ТОВ «Саноіл Торг», та в подальшому і з ТОВ «Русинія».

Суд першої інстанції критично оцінюючи таку позицію Відповідача, обґрунтовано виходив з того, що не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на наявні в матеріалах справи докази реалізації придбаної від ТОВ «Саноіл Торг» олії соняшникової нерафінованої за допомогою послуг комісіонера ТОВ «Югекотоп» (на підставі укладеного договору комісії №0404К від 04 квітня 2012 року) іноземному контрагенту Company «Orexim Limited». Про зазначене свідчить, в тому числі, копія вантажної митної декларації, наявної в матеріалах справи.

Суд попередньої інстанції також підставно відхилив доводи Відповідача щодо безтоварності операцій між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Русинія» з аргументацією відсутності у контрагента ТОВ «Саноіл Торг» ТОВ «Інфініті» основних фондів, складських приміщень та автотранспорту з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/5797/13-а від 22 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, визнано, крім іншого, протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг», за результатами якої 22.03.2013 року було складено акт № 788/22-02/37269136, які полягають в порушенні вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України та п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України 14.04.2011 року № 213, та в зазначенні в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті», завищення податкових зобов'язань ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190330099,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193394123,00 грн. Також, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 814/647/13-а від 23 липня 2013 року, в тому числі, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби по зазначенню в акті перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», та як наслідок, не підтвердження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 507376712,00 грн. та не підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 493220564,00 грн.; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби по зазначенню в акті перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», та як наслідок, не підтвердження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 193647211,08 грн. та не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 200399139,30 грн.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі № 807/2698/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 03.10.2014 року