Постанова

від 27.11.2013 по справі 808/8108/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року (14 год. 35 хв.)Справа № 808/8108/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М.Муха

за участю представників

від позивача Цалкін О.Г.

від відповідача Лабур М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ - ПАК»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001292211 та № 0000612214/4826 від 30.05.2013 та визнання протиправними висновки Акта перевірки

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ - ПАК» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0001292211 від 30.05.2013 р., яким визначено суму податкового зобов'язання 1751793,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій в сумі 431854,75 грн.; № 0000612214/4826 від 30.05.2013 р., яким визначено суму податкового зобов'язання 1858661,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій в сумі 414821,00 грн.

визнати нечинними висновки Акта 132/22-1421/36855671 від 14.05.2013 р. «про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «ІНВЕСТ-ПАК» (ЄДРПОУ 36835671) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, вважає, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. Адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001292211 та № 0000612214/4826 від 30.05.2013.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні було заявлене клопотання про проведення судово - економічної експертизи. Представник відповідача залишив дане питання на розсуд суду. В задоволенні клопотання, із занесенням в журнал судового засідання, представнику позивача було відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю зазначеного клопотання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях. Вважає прийняте податкове повідомлення - рішення правомірними. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 23 по 29 квітня 2013 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Позивачем, якою встановлено порушення:

п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), порушення п. п. 14.1.231. п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на прибуток на суму 1858661 грн.

порушення п 1.7.ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст.14. п. 44.1 п. 44.3, пп.44.6 ст. 44 п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-У1 (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054, із змінами і доповненнями Наказу № 41 від 25.01.2011р. « Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання». Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.11 року № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 1 751 793 грн., що призвело до:

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ) на суму ПДВ 1 751 793 грн.,

заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 1 751 793 грн.

За результатами перевірки складено Акт №132/22-1421/36855671 від 14.05.2013 р. «про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «ІНВЕСТ-ПАК» (ЄДРПОУ 36835671) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р..

На підставі зазначеного Акта перевірки Відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001292211 від 30.05.2013 р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість за основним платежем 1751793,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 431854,75 грн.,

- № 0000612214/4826 від 30.05.2013 р., визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Податок на прибуток за основним платежем 1858661,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 414821,00 грн.

Позивачем ці податкові повідомлення-рішення було оскаржено у адміністративному порядку, але рішеннями вищих податкових органів скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з TOB «ФЛОРІН-БУДПРОЕКТ», TOB «KAMEЛAH ТРЕЙД», TOB «ЛІГРАН» та TOB «ШОКОВІТА».

Доводи відповідача, щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум витрат, сформованих від його контрагентів, а саме: TOB «ФЛОРІН-БУДПРОЕКТ» (в сумі 9713,6 грн. за грудень 2010 року), TOB «KAMEЛAH ТРЕЙД» (в сумі 24377,17 грн. за травень та червень 2011 року), TOB «ЛІГРАН» (в сумі 1 212 915,14 грн. за грудень 2011 р. та січень - серпень 2012 року) та TOB «ШОКОВІТА» (в сумі 504 784,96 грн. за вересень - грудень 2012 р.), ґрунтуються на тому, що Відповідач при проведенні перевірки Позивача, керувався висновками Актів перевірки іншого податкового органу - ДПІ у Бабушкінському та Кировському районі м. Дніпропетровська і Ленінському районі м. Запоріжжя, зокрема висновками:

Акта №7250/224/34656476 від 28.12.2012 р. «Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛІГРАН» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами TOB «ІНФОТЕРМ», TOB «ОЛІМП», ПП «СВ ГЕРМЕС» ПВП «ФОРЕСТ» TOB «КАФЕПРОДАКШН», TOB «ПАСІФІК», БПП «СУРА», TOB «ХІМАГРОСЕРВІС»;

Акта №7206/229/33421689 від 21.12.2012 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України TOB «ШОКОВІТА» під час здійснення господарських відносин з БПП «СУРА» за період вересень 2011 р., TOB «КОМПАНІЯ «ХІМАГРОСЕРВІС» за період листопад 11р.»;

Акта №574/23-08/36911521 від 15.03.2011 р. «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки TOB «ФЛОРІН-БУДПРОЕКТ» з питань дотримання діючого податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 р.»

На підставі цього перевіряючи не враховують наявні у позивача документи на підтвердження витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з цими контрагентами та відповідачем зроблений висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 229 880 грн.

Іншим аргументом Відповідача, на якому ґрунтуються висновки, викладені в Акті перевірки є та обставина, що зазначені контрагенти не задекларували податкових зобов'язань на відповідні суми, що включені Позивачем до складу податкового кредиту.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що ця обставина не впливає на право Позивача включити до складу податкового кредиту відповідні суми, на підставі податкових накладних, виданих контрагентами та у будь - якому разі не є підставою для зменшення податкового кредиту Позивача.

Крім того, доводи Відповідача, викладені у Акті перевірки стосуються того, що позивач здійснює облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру.

З урахуванням вищезазначеного перевіркою встановлено, що в порушення п.1.7. ст..1, п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п. п. 7.7.1, п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, п.14.1.36, п.14.1.181 ст. 14 п.44.1 п.44.3, пп.44.6 ст.44 п. І98.3 ст.198, п. 200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України TOB «ІНВЕСТ-ПАК» завищено суму податкового кредиту у перевіряємому періоді на загальну суму 1 751 793,00 грн.

Із зазначеним аргументом суд не погоджується, оскільки Позивач включив зазначені суми витрат до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих Постачальниками та крім того, отримав від контрагентів копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, як доказ правомірності виписки податкових накладних.

Згідно п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна дає право Покупцю (Замовнику), зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Таким чином, Позивач включив зазначені суми до складу податкового кредиту за весь період співпраці з контрагентами постачальниками, цілком законно та правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Зазначена обставина підтверджується податковою звітністю Позивача, наданою до перевірки відповідачу разом із реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження своєї господарської діяльності з TOB «ФЛОРІН-БУДПРОЕКТ», TOB «KAMEЛAH ТРЕЙД», TOB «ЛІГРАН» та TOB «ШОКОВІТА», позивачем були надані податкові та видаткові накладні, копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів. Крім того, у судове засіданні позивачем надавалися всі оригінали документів.

З наданих документів судом встановлено, що під час здійснення господарських операцій діяльність контрагентів позивача не була припинена , свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість були діючими, що підтверджується витягом з реєстру платників ПДВ.

Суду також надавалися договори оренди складських приміщень та договори поставки товару, що свідчить про реальне ведення господарської діяльності позивачем.

У судовому засіданні відповідачем неодноразово наголошувалося на тому, що позивач придбавати в великих обсягах скотч (стрейч плівку технічну), чим збільшував собі витрати.

Однак судом встановлено, що основним видом діяльності підприємства є пакування товару, тому придбання даного товару є виробничою необхідністю.

Крім того, судом встановлено, що на підставі акту перевірки та оскаржуваних рішень внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого 13 червня 2013 року слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Запорізькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013080000000074 за матеріалами ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідно до яких службові особи TOB «ІНВЕСТ -ПАК» в порушення п. п. 14.1.231. п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ухилилися від сплати податку на прибуток у сумі 1 858 661,00 грн. та в порушення п.1.7.ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, п. 14.1.36, п.14.1.181 ст.14. п. 44.1 п. 44.3, пп.44.6 ст. 44 п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ухилилися від сплати податку на додану вартість в сумі 1 751 793 грн., тобто на загальну суму 3 610 454 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що слідчим з ОВС 2-го відділу кримінальних розслідувань СУФР Головного управління Міндоходів у Запорізькій області підполковником податкової міліції Голіков О.Ю 10 вересня 2013 року винесено Постанову про закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт відсутності порушень податкового законодавства у діях посадової особи підприємства є ще одним доказом, який свідчить про відсутність вказаних порушень в діяльності підприємства, представником якого є його посадова особа - керівник (директор).

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції не надав суду жодного доказу на підтвердження виявлених під час перевірки порушень, крім актів перевірки контрагентів позивача.

За цими актами перевірок податкові повідомлення-рішення не виносилися, вироків по кримінальних справах, які б могли б свідчити про незаконність діяльності контрагентів та позивача суду також не надавалися.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Стосовно віднесення до валових витрат вартості придбаного товару суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995, первинний документ - це письмове свідоцтво, що підтверджує господарську операцію. Господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів, а у відповідності до пункту 2.4 первинні документи для надання їм доказовості та юридичної сили повинні мати всі обов'язкові реквізити. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Податкова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Саме на підставі цих накладних підприємство формувало валові витрати у відповідних звітних періодах.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. Особами, що проводили перевірку, не доведено, що придбання товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, доказів на підтвердження своїх висновків відповідач не надає, крім акту перевірки контрагента позивача.

Відповідно, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо невідповідності висновків в акті перевірки дійсності, про які зазначає позивач суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскаржуваний позивачем акт перевірки є лише засобом документування і може мати лише рекомендований характер для винесення того чи іншого висновку, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розгляду акта, зокрема, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, в акті перевірки самі по собі не впливають на права та обов'язки позивача, тобто правових наслідків для позивача сам по собі акт перевірки не несе, таким чином у задоволенні цих вимог позивача слід відмовити.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0001292211 та № 0000612214/4826 від 30.05.2013.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ - ПАК» судовий збір у розмірі 1 147 грн. 00коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 10.12.2013

Суддя О.В. Конишева