Ухвала

від 11.03.2014 по справі 808/8108/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 рокусправа № 808/8108/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ПАК" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними висновки Акта №132/22-1421/36855671 від 14 травня 2013 року та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року №0001292211, №0000612214/4826, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ПАК" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними висновки Акта №132/22-1421/36855671 від 14 травня 2013 року та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року №0001292211, №0000612214/4826 - задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0001292211 та № 0000612214/4826 від 30.05.2013р. В іншій частині позовних вимог позивача відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 23 по 29 квітня 2013 року ДПІ у Орджонікідзевському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем, за результатами якої складено Акт №132/22-1421/36855671 від 14.05.2013 р. «про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB "ІНВЕСТ-ПАК" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.».

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "ІНВЕСТ-ПАК":

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5.3, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), порушення п. п. 14.1.231. п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на прибуток на суму 1858661 грн.;

- п 1.7.ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст.14. п. 44.1 п. 44.3, пп.44.6 ст. 44 п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-У1 (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054, із змінами і доповненнями Наказу № 41 від 25.01.2011р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання". Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.11 року № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 1 751 793 грн., що призвело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ) на суму ПДВ 1 751 793 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 1 751 793 грн..

На підставі Акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001292211 від 30.05.2013 р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 1751793,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 431854,75 грн.;

- № 0000612214/4826 від 30.05.2013 р., визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток за основним платежем 1858661,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 414821,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

У відповідності до п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з TOB "ФЛОРІН-БУДПРОЕКТ", TOB "KAMEЛAH ТРЕЙД", TOB "ЛІГРАН" та TOB "ШОКОВІТА".

Як вбачається з матеріалів справи, доводи відповідача, щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум витрат, сформованих від його контрагентів, а саме: TOB "ФЛОРІН-БУДПРОЕКТ" (в сумі 9713,6 грн. за грудень 2010 року), TOB "KAMEЛAH ТРЕЙД" (в сумі 24377,17 грн. за травень та червень 2011 року), TOB "ЛІГРАН" (в сумі 1 212 915,14 грн. за грудень 2011 р. та січень - серпень 2012 року) та TOB "ШОКОВІТА" (в сумі 504 784,96 грн. за вересень - грудень 2012 р.), ґрунтуються на тому, що відповідач при проведенні перевірки позивача, керувався висновками актів перевірки іншого податкового органу - ДПІ у Бабушкінському та Кіровському районі м. Дніпропетровська і Ленінському районі м. Запоріжжя, зокрема висновками:

- Акта №7250/224/34656476 від 28.12.2012 р. "Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЛІГРАН" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами TOB "ІНФОТЕРМ", TOB "ОЛІМП", ПП "СВ ГЕРМЕС" ПВП "ФОРЕСТ" TOB "КАФЕПРОДАКШН", TOB "ПАСІФІК", БПП "СУРА", TOB "ХІМАГРОСЕРВІС";

- Акта №7206/229/33421689 від 21.12.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України TOB "ШОКОВІТА" під час здійснення господарських відносин з БПП "СУРА" за період вересень 2011 р., TOB "КОМПАНІЯ "ХІМАГРОСЕРВІС" за період листопад 11р.";

- Акта №574/23-08/36911521 від 15.03.2011 р. "Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки TOB "ФЛОРІН-БУДПРОЕКТ" з питань дотримання діючого податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 р."

Як встановлено судом першої інстанції, одним з аргументів відповідача, на якому ґрунтуються висновки, викладені в акті перевірки є та обставина, що зазначені контрагенти не задекларували податкових зобов'язань на відповідні суми, що включені позивачем до складу податкового кредиту.

Однак, колегія суддів зазначає, що ця обставина не впливає на право позивача включити до складу податкового кредиту відповідні суми, на підставі податкових накладних, виданих контрагентами та у будь - якому разі не є підставою для зменшення податкового кредиту позивача.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем було встановлено, що в порушення п.1.7. ст.1, п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п. п. 7.7.1, п.7.7 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, п.14.1.36, п.14.1.181 ст. 14 п.44.1 п.44.3, пп.44.6 ст.44 п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України TOB "ІНВЕСТ-ПАК" завищено суму податкового кредиту у перевіряємому періоді на загальну суму 1 751 793,00 грн..

Колегія суддів не погоджується з даними висновками відповідача, оскільки позивачем було включено зазначені суми витрат до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих постачальниками та при цьому, позивачем було отримано від контрагентів копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, як доказ правомірності виписки податкових накладних.

Отже, позивач включив зазначені суми до складу податкового кредиту за весь період співпраці з контрагентами постачальниками, цілком законно та правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Зазначена обставина підтверджується податковою звітністю позивача, наданою до перевірки відповідачу разом із реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

У відповідності до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачається, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Податкова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факт здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Колегія суддів зазначає, що саме на підставі цих накладних підприємство формувало валові витрати у відповідних звітних періодах.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3-5.8 цієї статті.

У відповідності до пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України передбачається, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Відповідачем не було доведено належними доказами факт того, що придбання товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з аналізу вищевикладених обставин справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок про те, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0001292211 та № 0000612214/4826 від 30.05.2013р. є цілком протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ПАК" підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко