Постанова

від 11.11.2013 по справі 826/10887/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року № 826/10887/13-а

о 12 год. 49 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколова О.А., при секретарі судового засідання Боронило К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Агровестпостач» пронарахування та стягнення податкових зобов'язань, визначених із застосуванням звичайних цін, за участю представників сторін:

від позивача Шульги О.В.,

від відповідача Павленка С.П., Держируки В.Г., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - позивач) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агровестпостач» (далі - відповідач) про нарахування та стягнення податкових зобов'язань, визначених із застосування звичайних цін.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що податковим органом на підставі наказу від 28.02.2013 № 645, направлень від 18.03.2013 № 662/22-2. № 664/22-6. № 118/17.5. згідно п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. ст. 77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну перевірку TOB «Агровестпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт від 12.04.2013 № 350/22.2/322248560.

Перевіркою встановлено (акт перевірки від 12.04.2013 № 350/22.2/322248560 з урахуванням змін та доповнень до нього, внесеними за результатами розгляду заперечень), що TOB «Агровестпостач» в порушення:

-п.п.1.20.1. п. п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у півріччі 2012 року занижено скоригований валовий дохід від реалізації земельної ділянки по цінах, нижче за звичайні на загальну суму 2 3555 000.0 грн.:

-п.п.164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164. п. п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України у 2012 році не утримано податок з доходів фізичних осіб із доходу фізичної (пов'язаної) особи ОСОБА_4 від реалізації земельної ділянки, отриманого у вигляді суми знижки звичайної ціни у розмірі 2 3555 000.0 гривень.

В наслідок вищенаведених порушень, встановлено:

- заниження податку на прибуток на суму 494 550,00 грн.;

- заниження податку на доходи фізичних осіб на 400 350,00 грн.

Відповідно, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 000581202 про сплату 494 550,00 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток і 123 638,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, від 30.04.2013 № 0002371705 про сплату 402 655.00 грн. грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і 100 664,00 грн. застосованих штрафних фінансових санкцій (до складу сум зобов'язань увійшли у т.ч. суми за порушеннями, відображеними в п. п. 3.6.1 п. 3.6 акту перевірки).

Позивачем 01.10.2013 року надано заяву про зміну позовних вимог, а тому виходячи з вищевказаного позивач просить нарахувати та стягнути з ТОВ «Агровестпостач» (код ЄДРПОУ 32248560) суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 229698,00 гри. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57424,50 грн. за заниження податкових зобов'язань у півріччі 2012 року із застосуванням звичайних цін та нарахувати та стягнути з ТОВ «Агровестпостач» суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 185946,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46486,50 грн. за заниження податкових зобов'язань у 2012 році із застосуванням звичайних цін.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що TOB «Агровестпостач» не мав можливості визначити звичайну ціну з використанням інформації про укладені договори з ідентичними (однорід ними) товарами у співставних умовах через відсутність відповідної інформації, а тому при укладанні Договору купівлі-продажу земельної ділянки для обґрунтування рівня ціни договору була використана ціна, яка була визначена об'єктом оціночної діяльності - TOB «Консалтингова фірма «Євротерра» з урахуванням національного стандарту з питань оцінки майна та майнових прав. Згідно Висновку TOB «Консалтингова фірма «Євротерра» ринкова вартість земельної ділянки площею 3 га, яка визначена за інвестиційним методом, становить 1 243 008 грн. А оподаткування прибутку в операції з пов'язаною особою ОСОБА_4 проведено у відповідності з положенням п. 7.4.1 ст. 7.4 ЗУ «Про оподатку вання прибутку підприємств». Тобто, дохід, отриманий платником податку від продажу земельної ділянки пов'язаній особі, був визначений виходячи із договірної ціни, яка не була меншою за звичайну ціну на такий товар, що діяла на дату укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агровестпостач» зареєстровано як юридична особа 19.09.2005 року №10701230000012535, ідентифікаційний код юридичної особи 32248560, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.141) Відповідно довідки АБ №808692 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності за КВЕД ТОВ «Агровестпостач» відносяться оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, агентства нерухомості. (а.с.113) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.143)

На час розгляду справи ТОВ «Агровестпостач» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 22.11.2002 року (індивідуальний податковий номер - 322485626552), номер свідоцтва платника ПДВ -100346848, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ№481305(а.с.152)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.20122 року, за результатами якою був складений та підписаний акт перевірки №350/22.2/32248560 від 12.04.2013, яким встановлено порушення: п. п. 1.20.1. п. п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР) у півріччі 2012 року занижено скоригований валовий дохід від реалізації земельної ділянки по цінах, нижче за звичайні на загальну суму 2 3555 000.00 грн.: п. п.164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164. п. п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України у 2012 році не утримано податок з доходів фізичних осіб із доходу фізичної (пов'язаної) особи ОСОБА_4 від реалізації земельної ділянки, отриманого у вигляді суми знижки звичайної ціни у розмірі 2 3555 000.00 гривень.

На підставі матеріалів перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято

податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 №000581202 про сплату 494550,00 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток і 123638,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, від 30.04.2013 № 0002371705 про сплату 402655.00 грн. грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і 100664,0 грн. застосованих штрафних фінансових санкцій (до складу сум зобов'язань увійшли у т.ч. суми за порушеннями, відображеними в п. п. 3.6.1 п. 3.6 акту перевірки).

Зазначені податкові повідомлення-рішення 13.05.2013 вручені уповноваженій особі TOB «Агровестпостач», про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с.56)

На час розгляду справи відповідачем не було сплачено податкових зобов'язань відповідно винесених податкових повідомлень-рішень. Згідно зворотного боку облікових карток з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб ця заборгованість за відповідачем не обліковується.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 ПК України, п. 5.6 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, з 1 січня 2013 року у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єктаоподаткування або інших показників податкової звітності.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до вимог абз. б п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є в тому числі операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. cт. 188 Податкового Кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Підпунктом 14.1.71. п. 14.1. cт. 14 Податкового Кодексу України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до підпункту 14.1.219. п. 14.1. cт. 14 Податкового Кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Також, згідно з п. 39.1 ст. 39 Податкового Кодексу України, передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом. В даному випадку, це визначено п. 188.1. cт. 188 Податкового Кодексу України.

Пунктом 39.3 cт.39 Податкового Кодексу України, передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п. 39.14, 39. 15 ст. 39 Податкового Кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Частиною 8 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі по тексту Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР), вимоги якого передбачають аналогічні методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Так, пунктом 1.20.1 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР передбачено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з ч. 1 п.1.20.2 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п. 1.20.51 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Отже, для визначення та застосування правил звичайної ціни на товари (роботи та послуги) для цілей оподаткування необхідне одночасне додержання таких умов: ціна є справедливою і сторони володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку; однорідні товари мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції: використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи. послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, при цьому відмінність між такими умовами суттєво немає вплив на ціну, а укладання угод здійснюється між непов'язаними особами.

Відповідно між відповідачем та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,00 гектарів за адресою АДРЕСА_1 по ціні 1245000 грн.(а.с.74) У судовому засіданні судом з'ясовано, що ціна сформована відповідно до висновку про ринкову вартість земельної ділянки, який видано ТОВ «Консалтінгова фірма «Євротерра». (а.с.77)

Позивачем направлено запити про надання інформації стосовно ціни на земельну ділянку до головного управління статистики Київської області, до Державного агентства земельних ресурсів, до фонду державного майна України.

Відповідно в матеріалах справи наявна відповідь від Фонду державного майна України №10-36-9675 від 30.07.2013 року, в якій вказано, що питання проведення перевірки звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 належить виключно до компетенції Державного агентства земельних ресурсів України, оскільки сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий фондом від 10.06.2011 року №12037-11 не дозволяє ТОВ «Консалтінгова фірма «Євротерра» здійснювати практичну діяльність з експертної грошової оцінки земельної ділянки без поліпшень. (а.с.122)

Також, у відповіді Державного агентства земельних ресурсів України повідомлено, що середня вартість 1 сотки земельної ділянки вказаного району становить 7796,90 грн. (а.с.117-119) До того ж, листом №11-28-0.223-15946/2-13 від 05.09.2013 року надана інформація, що експертну грошову оцінку земельних ділянок проводять саморегулівними організаціями: Всеукраїнською громадською організацією «Ліга оцінювачів земель» та Всеукраїнською громадською організацією «Спілка оцінювачів землі». (а.с.159)

Виходячи з вищевказаного, суд зазначає, що експертна оцінка ТОВ «Консалтінгова фірма «Євротерра» значно нижче середньої вартості земельних ділянок, що розташовані в одному географічному районі.

Таким чином, ринкова вартість земельної ділянки становить 7796 * 300 соток = 2388800,00грн., а різниця становить 2388800,00грн.-1 245 000 грн. = 1093800грн.

Відповідно п.п.153.2.1. Податкового Кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Таким чином, вартість проданої земельної ділянки підлягає включенню на підставі п.39.14. ст.39. п. 146.14 ст. 146, п. 147.5 ст. 147. п.п.153.2.1. п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2756-Vl (зі змінами та доповненнями) до складу доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" Товариства та дорівнює 1093800грн., в тому числі по періодах: півріччя 2012 року на суму - 1093800 грн.

Таким чином, дослідивши положення п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які діяли до 01 січня 2013 року, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був дотримуватися порядку визначення бази оподаткування операцій з купівлі-продажу земельної ділянки виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених законодавством до 01 січня 2013 року.

Суд вважає, що позивачем доведено невірне застосування відповідачем звичайних цін та надані необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

За період, що перевірявся, податок на доходи фізичних осіб утримувався згідно Закону країни від 22.05.2003 № 889 - IV " Про податок з доходів фізичних осіб (із змінами та доповненнями) та згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl із змінами та доповненнями, але мали місце випадки їх порушення: не утримано податок із додаткового доходу гр. ОСОБА_4 у загальному розмірі 14820,00 грн., що утворився внаслідок оплати відповідачем приватному нотаріусу ОСОБА_6 вартості нотаріального посвідчення договорів купівлі - продажу від 25.04.2012 №23 та №22 за фізичну особу ОСОБА_4, так: згідно платіжного доручення від 25.04.2012 №897 на суму 12450,00 грн. товариством сплачено приватному нотаріусу ОСОБА_6 за нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2012 №23, укладеного TOB «Агровестпостач» (продавець) з громадянкою ОСОБА_4 (покупець), в той час як в пункті 3.5 даного догоговору зазначено, що «витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього договору сплачує покупець»; згідно платіжного доручення від 25.04.2012 №898 на суму 2370,00 грн. сплачено приватному нотаріусу ОСОБА_6 за нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 25.04.2012 №22, укладеного TOB «Агровестпостач» (продавець) з громадянкою ОСОБА_4 (покупець), в той час як в пункті 4.9 даного договору зазначено, що «витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього договору несе покупець». Враховуючи вище викладене, витрати понесені TOB «Агровестпостач» у зв'язку з нотаріальним посвідченням зазначених договорів, являються доходом фізичної особи ОСОБА_4, що виступає в даному випадку покупцем.

Податок у розмірі 2782,34 грн. із вказаних сум доходу податковим агентом TOB Агровестпостач» не утримано та до бюджету не сплачено, чим порушено: п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України №2755-VI. згідно якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий ним як додаткове благо; п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України №2755-VI у відповідності з яким «додаткове благо - це кошти, матеріальні або нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачується (надається) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є: заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму; винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку, крім випадків, прямо передбачених нормами IV розділу Податкового кодексу України»; п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, згідно якого «Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених ) пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами: виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, ви значеною в абзаці першому цього пункту.» п.п.168.1.1, п.168.1 ст.168 ПКУ №2755-УІ згідно якого «податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу»;

В п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ №2755-У1 зазначено «податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу».

Враховуючи, що дохід нарахований не в грошовій формі, оподаткування визначається, згідно п. 164.5 ст. 164 ПКУ №2755-УІ. "як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою (100/ 100 - 15, 100/100-17) ».

Виходячи з цього, сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб становить 1093800*17%=185946 грн.

Згідно з підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані представниками позивача та відповідача у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, які підтверджені доказами та відповідають чинному законодавству України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 2, 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Агровестпостач» про нарахування та стягнення податкових зобов'язань, визначених із застосування звичайних цін - задовольнити.

Нарахувати та стягнути з ТОВ «Агровестпостач» (код ЄДРПОУ 32248560) суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 229698,00 гри. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57424,50 грн. за заниження податкових зобов'язань у півріччі 2012 року із застосуванням звичайних цін.

Нарахувати та стягнути з ТОВ «Агровестпостач» суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 185946,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46486,50 грн. за заниження податкових зобов'язань у 2012 році із застосуванням звичайних цін.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 листопада 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 28 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова