Постанова

від 11.12.2013 по справі 801/1138/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/1138/13-а

11.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 18.06.13 у справі № 801/1138/13-а

за позовом Малого підприємства "Автодель-Сервіс" (вул.11 км. Московського шосе,Гресівський,Сімферополь, місто, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 позовні вимоги Малого підприємства "Автодель-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнаний протиправним та скасований наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №3293 від 17.12.2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки МП "Автодель-Сервіс".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000332206 від 18.01.2013 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000342206 від 18.01.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого підприємства "Автодель-Сервіс" суму сплаченого судового збору в розмірі 1 154 (одна тисяча сто п'ятдесят чотири) грн. 60 коп., судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 14 810 (чотирнадцять тисяч вісімсот десять) грн. 40 коп., шляхом їх безспірного списання з розрахункового рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка МП "Автодель-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31103134) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614), ПП "Мастер Торг" (ЄДРПОУ 37196250), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ТОВ "Капітель Сервіс Плюс" (ЄДРПОУ 34523145), ТОВ "Люкссервістрейд" (ЄДРПОУ 34523166) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складений Акт № 51/22-6/31103134 від 04.01.2013 року (далі - акт перевірки) (а.с.125-152), яким встановлені порушення позивачем:

-пп.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94 від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 52 774,00 грн., в т.ч. по періодах: 4 квартал 2009 року - 5 961,00 грн.; 2 квартал 2011 року - 6 218,00 грн.; 3 квартал 2011 року - 13 196,00 грн.; 4 квартал 2011 року - 22 849,00 грн.; 1 кв. 2012 року - 4 550,00 грн.;

- пп.3.1.1, п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, а також порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 45 845,00 грн.. в т.ч. по періодах: листопад 2009 року - 4 769,00 грн.; червень 2011 року - 5 407,00 грн.; серпень 2011 року - 8 317,00 грн.; вересень 2011 року - 3 150,00 грн.; листопад 2011 року - 16 496,00 грн.; грудень 2011 року - 3 373,00 грн.; січень 2012 року - 4 333,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- Форми "Р" №0000332206 від 18.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 911,50 грн. (за основним платежем - 41 076,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17 835,50 грн.) (а.с.22);

- Форми "Р" №0000342206 від 18.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 56 539,25 грн. (за основним платежем - 52 774,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 765,25 грн.) (а.с.23).

Висновки відповідача ґрунтуються на підставі актів від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пан Буд", ПП "Мастер Торг", Фірма "Капітель Плюс", ПП "Скипер", ТОВ "Капітель Сервіс Плюс", ТОВ "Люксервістрейд" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками не встановлено факту реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентами, позивач обмінювався документами на товари з контрагентами, які мають ознаки фіктивних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2013 року між МП "Автодель-Сервіс" (Замовник) та Приватним підприємством "Пан Буд" (Виконавець) укладено договір №130. Вартість договору складає 25 586,00 грн. (а.с.156-157).

Крім того, 06.06.2011 року між вказаними сторонами укладено договір на надання послуг №131, вартість договору - 6 856,00 грн. (а.с.154-155).

На підтвердження виконання сторонами вищевказаних договорів, позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- Договір №130 від 01.06.2011 року, довідку про вартість виконаних робіт за червень 2011 року на суму 25 58609 тис. грн. (а.с.74-75), акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (а.с.76-78), підсумкову відомість ресурсів (а.с.79-81), податкову накладну №100 від 30.06.2011 року на суму 25 586,09 грн., (з них ПДВ - 4 264,35 грн.) (а.с.82), договірну ціну станом на 22.6.2011 року на суму 6 856,00 грн. (ПДВ - 1 142,67 грн.) (а.с.83-84), локальний кошторис №2-11 (а.с.85-86);

- Договір №131 від 06.06.2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 6 856,00 грн. (а.с.88-89), акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 6 586,00 грн. (а.с.90-93), податкову накладну №99 на суму 6 856,00, з них ПДВ - 1 142,67 грн. (а.с.93).

Оплата наданих ПП "Пан Буд" послуг здійснена позивачем згідно до платіжних доручень №2412 від 06.07.2011 року на суму 25 586,00 грн. (а.с.108) та №2413 від 06.07.2011 року на суму 6 856,00 грн. відповідно (а.с.109).

Також, 01.08.2011 року між МП "Автодель-Сервіс" та ПП "Пан Буд" укладено договір №200 на надання послуг - з прибирання території та нежилих приміщень. Строк дії договору з 01.08.2011 року по 31.11.2011 року.

Підтвердженням виконання МП "Автодель-Сервіс" та ПП "Пан Буд" вказаного договору є акт прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року на суму 28 565,04 грн. (а.с.96-98), підсумкова відомість ресурсів (а.с.99-101), податкова накладна №116 від 30.11.2011 року на суму 28 565,04 грн., з них ПДВ - 4 760,84 грн. (а.с.94), податкова накладна №49 від 19.11.2011 року на суму 6 940,00 грн., ПДВ - 1 156,67 грн. (а.с.102), податкова накладна №87 від 30.08.2011 року на суму 31 906,80 грн., ПДВ - 5 317,80 грн. (а.с.103), видаткова накладна від 30.08.2011 на суму 31 906,80 грн. (а.с.104) , акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 19.11.2011 року на суму 6 940,00 грн., з них ПДВ - (а.с.105).

Оплата здійснена позивачем згідно до платіжних доручень №2764 від 22.11.2011 року на суму 31 906,80 грн. (а.с.106), №2533від 30.08.2011 року на суму 31 906,80 грн. (а.с.107), №2766 від 22.11.2011 року на суму 6 940,00 грн. (а.с.111).

04.01.2012 року позивач мав правовідносини з ПП "Пан Буд" згідно договору на надання послуг №10. Ціна договору складає 26 000,00 грн. (а.с.163-164).

Позивачем надано до суду довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року на суму 26,00047 тис. грн. (а.с.113), акт прийняття виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (а.с.114116), договірну ціну (а.с.117-118), локальний кошторис №2-1-1 (а.с.119-120), платіжне доручення №2915 від 25.01.2012 року на суму 26 001,20 грн. (а.с.110), податкову накладну №62 від 25.01.2012 року - 26 000,47 грн., з них ПДВ - 4 333,41 грн. (а.с.112).

02.01.2009 року між позивачем та ТОВ "Люкссервістрейд" укладено договір №29 про надання консультації з питань комерційної діяльності та керівництвом підприємством, згідно до умов якого Виконавець - ТОВ "Люкссервістрейд" зобов'язується надати за вимогою Замовника - МП "Автодель-Сервіс" послуги в області консультації з питань комерційної діяльності, керівництвом підприємства, змінами у законодавстві в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця (а.с.158-159).

Сума договору відповідає актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) (ст.4 Договору).

В матеріалах справи містяться акт здачі прийомки робіт від 30.11.2009 року (а.с.46) та податкова накладна №1555 від 30.11.2009 року (а.с.47), згідно до яких позивачу надані послуги, передбачені вказаним договором на загальну суму 13 150,00 грн., з них ПДВ - 2 191,67 грн..

Сплата здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Люкссервістрейд", про що свідчить платіжне доручення №978 від 11.12.2009 року (а.с.49).

02.03.2009 року позивачем та ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" укладено договір про надання послуг №83, згідно до якого за договором відшкодувального надання послуг Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги - помиття стекол (п.1.1, 1.2 ст.1, а.с.160); ціна договору складається з виставлених рахунків і актів прийому-здачі послуг (ст.3 Договору).

Виконання сторонами вказаного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.11.2009 року на суму 12 883,33 грн., та ПДВ - 2 576,67 грн. (а.с.42), від 25.01.2010 року на суму 5 785,00 грн. та ПДВ 1 175,00 грн. (а.с.46), податковими накладними №1959 від 18.11.2009 року - 15 460,00 грн. (з них ПДВ - 2 576,67 грн.) (а.с.43), №74 від 25.01.2010 року - 7 050,00 грн. (з них ПДВ - 1 175,00 грн.) (а. с.45).

Сплата за надані послуги здійснена МП "Автодель-Сервіс" згідно до платіжних доручень №906 від 18.11.2009 року на суму 15 460,00 грн. (а.с.41), 1104 від 04.02.2010 року - 7 050,00 грн. (а.с.44).

01.11.2011 року між МП "Автодель-Сервіс" (Покупець) та ПП "Скипер" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №255.

За період з листопада по грудень 2011 року ПП "Скипер" здійснено поставку позивачу товару (запасних частин) на загальну суму 83 709,60 грн.. з них ПДВ - 13 951,60 грн., про що свідчать видаткові накладні від 18.11.2011 року (а.с.55), від 25.11.2011 року (а.с.56), від 10.11.2011 року (а.с.57), від 15.11.2011 року (а.с.58) від 01.11.2011 року (а.с.60), №55 від 02.12.2011 року (а.с.65), №141 від 09.12.2011 року (а.с.66), №187 від 14.12.2011 року (а.с.67), податкові накладні №16 від 01.11.2011 року (а.с.59), №131 від 15.11.2011 року (а.с.61), №106 від 10.11.2011 року (а.с.62), №204 від 25.11.2011 року (а.с.63), №163 від 18.11.2011 року (а.с.64), №120 від 09.12.2011 року (а.с.71), №48 від 02.12.2011 року (а.с.72), №157 від 14.12.2011 року (а.с.73).

Оплата здійснена позивачем на загальну суму 83 709,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.50, 51, 52, 53, 54, 68, 69, 70).

01.08.2011 року укладено договір між МП "Атодель-Сервіс" та ПП "Мастер Торг" №83, за яким Продавець - ПП "Мастер Торг" передає у власність позивачу належне йому майно (вивіска "Сервіс", пілон "СТО", куточок позивача), а Покупець зобов'язується прийняти це майно та сплатити його вартість (а.с.161-162).

На підтвердження виконання сторонами вказаного договору до матеріалів справи долучені: видаткова накладна№420 від 05.08.2011 року на суму 17 995,61 грн.,з них ПДВ - 2 999,27 грн. (а.с.40), податкова накладна №26 від 05.08.2011 року на суму 17 995,61 грн. (а.с.39), платіжне доручення №2499 від 15.08.2011 року (а.с.38).

Також, у вересні 2011 року Фірмою "Капітель Плюс" надані МП "Автодель-Сервіс" послуги з ремонту 2-х підйомників механічних на суму 18 900,00 грн., з них ПДВ - 3 150,00 грн., про що свідчить податкова накладна №85 від 19.09.2011 року (а.с.34), акт здачі-прийняття робіт №1507 від 15.09.2011 року (а.с.36), з додатком специфікації до нього(а.с.37). Оплата здійснена позивачем на суму 18 900,00 грн., згідно до платіжного доручення №2635 від 06.10.2011 року (а.с.35).

З наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку вбачається фактичне отримання ТМЦ, наданих послуг та їх сплата з ПДВ.

Як встановлено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п.198.3 ст.1987 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ.

Стосовно висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток судова колегія зазначає наступне.

Згідно до 44.1. ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.138.2 ст.138 ПКУ, у разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.6 ст.138 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

П.138.8 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат;прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включається до складу валових витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що первинними документами, наданими позивачем, підтверджується, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток фактично здійснені і такі документи відображають реальність господарської операції позивача із контрагентами.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, згідно висновку судово-економічної експертизи №54 від 30.04.2013 року встановлено, що:

1.Висновки відповідача, викладені в акті 5/22-06/31103134 від 04.01.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки МП "Автодель-Сервіс" щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 45 845,00 грн. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджені.

2.Висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 52 774,00 грн. - не підтверджені.

3.Обсяги господарських операцій і проведення розрахунків позивачем з контрагентами підтверджується первинними документами.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Колегія суддів зазначає, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в актах зустрічної перевірки, що призначені на виконання постанови старшого слідчого від 02.04.2012 р., відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для встановлення порушень законодавства позивачем, прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від № 51/22-6/31103134 від 04.01.2013 року про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №№0000332206, №0000342206 від 18.01.2013 року.

Щодо позовних вимог про скасування наказу №3292 від 17.12.2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки МП "Автодель-Сервіс" (а.с.24), судова колегія зазначає наступне.

Наказ обґрунтований посиланням на норму пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, яка встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Нормами ПК України не встановлена обов'язкова форма та зміст пояснень, а також конкретний перелік документів у підтвердження таких пояснень, що повинні надаватися на запит органу державної податкової служби, з чого суд робить висновок про те, що такі пояснення можуть складатися платником податку у довільній формі, а документи, що надаються до пояснень повинні містити їх підтвердження, при цьому документальне підтвердження не ставиться законом в залежність від кількості, виду та назви поданих документів.

Судом встановлено, що позивачем у встановлені законом строки були надані відповідь та документи на інформаційний запит відповідача.

Наказ позивача не містить обґрунтування обставин, за яких відповідач зробив висновок про ненадання позивачем документів у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці п'ятому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 у справі № 801/1138/13-а змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства "Автодель-Сервіс" суму сплаченого судового збору в розмірі 1 154 (одна тисяча сто п'ятдесят чотири) грн. 60 коп., судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 14 810 (чотирнадцять тисяч вісімсот десять) грн. 40 коп."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 у справі № 801/1138/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва