Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/22981/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22981/13 16.12.13

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія"

про стягнення 38336,49 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Хлєбніков С.Г. за довіреністю № б/н від 01.07.2013 р.

від відповідача: Бригинець С.М. за довіреністю № б/н від 10.12.2013 р.;

Дементьев І.Т. за довіреністю № б/н від 10.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія" (відповідач) про стягнення 38336,49 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання відповідно до Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. по сплаті позивачу винагороди (роялті) за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 39000,00 грн. (за період з 01.06.2011 р. по 30.11.2013 р.), яка з урахуванням індексу інфляції становить 38336,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/2298113 та призначено розгляд справи на 16.12.2013 р. о 12:20 год.

16.12.2013 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, відповідно до якого просив суд врахувати, що 16.12.2013 р. в Господарському суді міста Києва розглядається вісім справ за участю позивача.

16.12.2013 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача, копії свідоцтва про облік організації колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011 р., заяви від 16.12.2013 р., якою позивач повідомив про відсутність в провадження господарського суду аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 16.12.2013 р., представники сторін з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2013 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Як зазначив відповідач, позовні вимоги заявлені на підставі укладеного сторонами Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. Втім, відсутність в даному договорі визначення конкретних об'єктів авторського права і суміжних прав, щодо яких він укладався, є ознакою відсутності погодження сторонами цього договору щодо його предмету, а отже згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, ознакою його неукладеності. Крім того, відповідачу відомо, що на адресу позивача надсилався лист ТОВ "Індормедіа" № 1-04/05/11 від 04.05.2011 р. з вимогою про вилучення певних творів, права на які належать ТОВ "Індормедіа", із дозволів на використання, які позивач надає третім особам. Таким чином, позивач на підставі ч. 2 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" був зобов'язаний в 7-денний строк з моменту отримання вимоги вилучити твори, права на які належать ТОВ "Індормедіа", із дозволів на використання, які надавались позивачем третім особам. Наведене, на думку відповідача, вказує на наявність ознак неукладеності Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р., на підставі якого заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2013 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Клубна компанія" (серія А00 № 043387), копії наказу № 3 від 22.11.2005 р. про призначення на посаду Генерального директора ТОВ "Клубна компанія" Реутової Н.М., копії протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ "Клубна компанія" від 21.11.2005 р., копії довідки АБ № 689801 з ЄДРПОУ щодо відповідача, копії виписки (серія ААВ № 894494) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача, копії довідки про взяття на облік платника податків. Клопотання судом задоволене.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 16.12.2013 р. надали усні заперечення проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.12.2013 р. здійснювався розгляд спору по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.12.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 р. № 19/2011.

01.06.2011 р. між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія" (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-КС01/38/11 (далі - Договір або Договір № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р.), за умовами якого:

- Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон (пункт 2.1 Договору);

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (пункт 2.3 Договору);

- враховуючи, що:

Користувач використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій;

Користувач не має економічної можливості залучати своїх співробітників до складання відповідного звіту згідно з цим Договором,

Сторонами погоджено, що УЛАСП буде розподіляти отриману від Користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал) (пункт 2.4 Договору);

- Користувач може надіслати УЛАСП належним чином заповнений та підписаний Акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у Додатку № 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується УЛАСП, після чого 1 (один) примірник повертається Користувачу (п. 2.6 Договору);

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання Фонограм в закладах Користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.4 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору);

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання Творів", зокрема, таким закладом визначено Клуб "Петрович" за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, на 65 місць.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів виходячи з фіксованої ставки 1300,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору). Крім того, в пункті 2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції.

Звертаючись з позовом до суду позивач стверджує, за період з 01.06.2011 р. по 30.11.2013 р. (30 місяців) відповідач повинен був сплатити йому на підставі Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. винагороду (роялті) в загальній сумі 39000,00 грн., проте не здійснив жодного платежу, у зв'язку з чим за вказаний період заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 38336,49 грн.

Відповідач заперечує заявлені позивачем на підставі Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. вимоги з огляду на наявність ознак неукладеності даного договору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди (частина шоста статті 48 Закону).

За приписами пунктів "б" і "в" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої вищенаведеної статті 49, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, з наведених норм законодавства вбачається, що організація колективного управління може управляти майновими правами як осіб, які передали їй повноваження на управління майновими правами відповідно до частини третьої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права", так і осіб, які не передали їй повноваження на управління майновими правами відповідно до частини третьої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Виходячи з аналізу вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позивач як організація колективного управління (відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 р. № 19/2011) мав право укладати договори про надання невиключних прав на використання об'єктів авторського права і суміжних прав з особами, які в своїй діяльності використовують такі об'єкти, в тому числі й з ТОВ "Клубна компанія" (відповідач).

Зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. вбачається, що за своєю правовою природою він є ліцензійним договором, який є одним з видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до частини першої статті 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України).

Аналіз змісту Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. свідчить, що сторонами даного договору визначено всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, в т.ч. його предмет.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на неукладеність Договору № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. у зв'язку з відсутністю погодження сторонами ліцензійного договору його предмету (визначення переліку об'єктів авторського права та суміжних прав, щодо використання яких укладається такий договір), а також у зв'язку з вилучення певних творів, права на які належать ТОВ "Індормедіа", із дозволів на використання, які позивач надає третім особам, в т.ч. відповідачу (лист ТОВ "Індормедіа" № 1-04/05/11 від 04.05.2011 р.), суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту норм статей 638, 1109 ЦК України, ст. 180 ГК України та статей 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права", істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами, є визначення творів, використання яких дозволяється.

Водночас, надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання музичних творів без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору (предмету), оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Як встановлено судом, відповідач відповідно до оскаржуваного договору надав позивачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів, що фактично свідчить про узгодження сторонами у Договорі такої істотної умови ліцензійного договору, як його предмет, а рівно спростовує доводи позивача про неукладеність Договору.

При цьому судом також досліджено, що відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління позивача - Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (з дозволів на використання, які нею надаються) в матеріалах справи відсутні .

Так, судом не може бути взято до уваги як належний і допустимий доказ вилучення творів із дозволів на використання у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України додана до відзиву на позовну заяву копія листа ТОВ "Індормедіа" від 04.05.2011 р. № 1-04/05/11 на адресу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", в якому, зокрема, зазначено, що ТОВ "Індормедіа" як суб'єкт авторського права на музичні твори, що передані за ліцензійним договором від 31.12.2010 № 01/2011А, укладеним між ТОВ "Чесна музика" та ТОВ "Індормедіа" вилучає з колективного управління ПО "УЛАСП" майнові авторські права на всі твори за способами використання, передбаченими п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 15 Закону, забороняє ПО "УЛАСП" видавати дозволи (ліцензії) та збирати авторську винагороду за використання творів, тощо.

Не приймаючи до уваги вищезазначений лист ТОВ "Індормедіа" від 04.05.2013 р. № 1-04/05/11 у якості належного і допустимого доказу вилучення творів із дозволів на використання та відхиляючи доводи відповідача, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти. Отже, законодавець в даному випадку використовує саме поняття "вимагати вилучення", яке не є тотожнім поняттю "вилучати".

Системний аналіз наведеної статті Закону України "Про авторське право і суміжні права" у зв'язку з іншими правовими нормами щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності свідчить про те, що неможливим є вилучення творів із дозволів на використання шляхом лише надіслання повідомлення про таке вилучення (тобто в односторонньому порядку), хоча логічним наслідком є, зокрема, розгляд ПО "УЛАСП" такого повідомлення на предмет того, чи заявлена вимога належним суб'єктом, та надання відповіді про прийняте рішення (вилучати чи не вилучати з управління відповідні музичні твори). Крім того, права на використання музичних творів можуть надаватися користувачам на підставі відповідних договорів, а тому важливим питанням є й внесення змін до таких договорів.

Отже, уклавши Договір з організацією колективного управління, якою є позивач - Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав", відповідач набув право використовувати будь-які об'єкти авторських прав і суміжних прав та зобов'язаний був перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами винагороду (роялті). При цьому сторонами Договору було погоджено, що позивач буде розподіляти отриману від відповідача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал).

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, недійсним не визнавався, а тому є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зокрема, з урахуванням того, що відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач письмово не повідомляв позивача про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення його дії, то Договір вважається пролонгованим ще на один календарний рік, т.т. до 01.06.2014 р. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також, судом було досліджено пункт 3.4 Договору, в якому вказано, що Користувач (відповідач) зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП (позивача) про припинення публічного виконання Фонограм (Творів) в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках у повному обсязі і за весь період.

Як встановлено судом, відповідач не повідомляв позивача про припинення публічного виконання фонограм в своєму закладі, а отже, зобов'язаний сплатити винагороду, узгоджену сторонами у Додатку № 2 до Договору у повному обсязі і за весь період. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Додатком № 2 до Договору сторонами було погоджено суму щомісячної винагороди (1300,00 грн.), яка повинна перераховуватися на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Виходячи з наведеного, за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 1300,00 грн., що і передбачено пунктами 2.1, 2.3 Договору, підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з 01.06.2011 р. по 30.11.2013 р. (30 місяців), заборгованість ТОВ "Клубна компанія" перед позивачем за цей період становить 39000,00 грн. Разом з тим, враховуючи п. 2 Додатку № 2 до Договору, позивач заявляє до стягнення з відповідача суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за вказаний період, визначаючи її в розмірі 38336,49 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.06.2011 р. по 30.11.2013 р., судом встановлено, що сума боргу з урахуванням індексу за вказаний період становить 38566,82 грн.:

Період заборгованості Сума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.06.2011 - 30.11.2013 39000.00 0.989 -433.18 38566.82

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума боргу за Договором № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. з урахуванням індексу за період з 01.06.2011 р. по 30.11.2013 р. в розмірі 38336,49 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог. Тому вимоги позивача про стягнення суми боргу за Договором № КБР-КС01/38/11 від 01.06.2011 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.06.2011 р. по 30.11.2013 р. в розмірі 38336,49 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в наведеній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, літ. А; ідентифікаційний код 33746081), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8; ідентифікаційний код 37396233) 38336,49 грн. (тридцять вісім тисяч триста тридцять шість гривень 49 коп.) боргу з урахуванням індексу інфляції та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Гумега О.В.