Постанова

від 25.02.2014 по справі 910/22981/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 910/22981/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Копитової О.С.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від позивача - Хлєбніков С.Г. (дов. від 01.07.2013),

від відповідача - Дементьєв І.Т. (дов. від 10.12.2013),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013

у справі № 910/22981/13 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія"

про стягнення 38 336,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія" про стягнення заборгованості 38 336,49 грн. за договором про сплату винагороди (роялті) за здійснення публічного використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм за період з 01.06.2011 по 30.11.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 910/22981/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 38336,49 грн., судовий збір в сумі в сумі 1720,50 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 16.12.2013 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою від 24.01.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія".

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2011 між позивачем (УЛАСП) та відповідачем (Користувач) був укладений Договір № КБР-КС01/38/11 (далі - Договір).

За умовами укладеного між сторонами договору:

- Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (пункт 2.1 Договору);

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (пункт 2.3 Договору);

- УЛАСП буде розподіляти отриману від Користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал) (пункт 2.4 Договору);

- Користувач може надіслати УЛАСП належним чином заповнений та підписаний Акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у Додатку № 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується УЛАСП, після чого 1 (один) примірник повертається Користувачу (п. 2.6 Договору);

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання Фонограм в закладах Користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.4 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору).

Враховуючи, що відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач письмово не повідомляв позивача про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення його дії, то Договір вважається пролонгованим ще на один календарний рік, тобто до 01.06.2014. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання Творів", зокрема, таким закладом визначено Клуб "Петрович" за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, на 65 місць.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів виходячи з фіксованої ставки 1300,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору). Крім того, в пункті 2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції.

Разом з тим, з моменту укладання договору відповідач не виконує зобов'язання в частині сплати роялті, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення 38336,49 грн. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.06.2011 по 30.11.2013.

Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 ЦК України).

Згідно п. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3 Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Додатком № 2 до Договору сторонами було погоджено розмір щомісячної винагороди в сумі 1300,00 грн., яка перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Отже, за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 1300,00 грн., що і передбачено пунктами 2.1, 2.3 Договору, підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору.

Матеріалами справи не містять доказів на підтвердження сплати суми боргу за договором за період з червеня 2011 року по листопад 2013 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 38336,49 грн. заборгованості зі сплати роялті за період з 01.06.2011 по 30.11.2013 з урахуванням індексу інфляції.

Щодо доводів відповідача про неукладеність договору, колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права", договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.

Отже, за змістом статей 638, 1109 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Неподання відповідачем доказів передачі йому в управління об'єктів авторського права і суміжних прав наведеного не спростовує.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів на підтвердження визнання недійсним договору сторонами не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір є укладеним, недійсним не визнавався, а відповідно у його сторін виникли права та обов'язки за ним, в тому числі і обов'язок позивача сплачувати роялті за користування музичними творами у своїх закладах громадського харчування, враховуючи, що таке використання здійснюється позивачем та не оспорюється сторонами в межах даної справи.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності повноважень у позивача як організації колективного управління з надання дозволів на використання об'єктів авторського права та суміжних прав (зокрема, музичних творів) необхідно враховувати таке.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 цього Закону до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Використання відповідачем музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань у діяльності закладів громадського харчування в межах даної справи не оспорюється.

Разом з тим, відповідачем надано лист ТОВ "Індормедіа" до позивача № 1-04/05/11 від 04.05.2011 про вилучення творів з дозволів організації колективного управління УЛАСП згідно переліку, наведеного у додатку до укладеного ліцензійного договору між ТОВ "Індормедіа" та ТОВ "Чесна музика".

Колегією суддів не приймається до уваги вказаний лист, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права ТОВ "Індормедіа" управляти майновими правами суб'єктів авторського та суміжних прав, а так само і право на їх вилучення з управління організації колективного управління.

Разом з тим, відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління позивача у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 910/22981/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.С. Копитова

Т.І. Разіна