Ухвала

від 18.12.2013 по справі 905/987/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

про відстрочку виконання рішення суду

18.12.2013 Справа № 905/987/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) (86397, Донецька область, місто Жданівка, смт Вільхівка; код ЄДРПОУ - 08563101) про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» (86252, Донецька область, Шахтарський район, село Золотарівка; код ЄДРПОУ - 20323581)

до Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3)

про стягнення 105 035,00 гривень, -

за участю представників сторін:

від заявника (відповідача): Мельник Т.С. (довіреність б/н від 17.12.2013)

від стягувача (позивача): не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2013 року, позовні вимоги Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» до Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 105 035,00 гривень задоволено повністю.

Стягнуто з Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» заборгованість за надані послуги у розмірі 105 035,00 гривень, судовий збір у розмірі 2 100,70 гривень, а всього 107 135,70 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 7 листопада 2013 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року.

5 грудня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г, строком на 24 місяці.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначив, що своєчасне виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г з боку Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) крайнє ускладнене, оскільки установа є бюджетним неприбутковим лікувальним закладом, в якій лікуються засуджені чоловіки, які хворі на туберкульоз. Фінансування колонії здійснюється з Державного бюджету України. Кошти виділяються згідно затвердженого начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області кошторису. Виділених коштів недостатньо для забезпечення засуджених продуктами харчування, комунально-побутовими послугами тощо.

Станом на 01 грудня 2013 року кредиторська заборгованість становить: загальна 114,3 тисяч гривень, електроенергія - 0,4 тисяч гривень, миючи засоби - 1,6 тисяч гривень, будівельні матеріали - 37,0 тисяч гривень.

Кошторисом установи на 2013 рік по коду економічної класифікації видатків 2273 «Оплата електроенергії» не передбачені видатки на транспортування електроенергії, у тому числі і згідно рішень суду.

Хворим на активну форму туберкульозу необхідно забезпечити п'ятиразове харчування, проводити лікування та обстеження на діагностичному обладнанні, яке повинно бути безперебійно підключено до електропостачання, і в разі неперерахування установою боргу за електроенергію, енергопостачальна організація може припинити електропостачання. Враховуючи специфіку установи, яка є туберкульозною лікарнею для спецконтингенту, лікування яких проводиться спільно з міжнародною організацією «Лікарі без кордонів», а також враховуючи необхідність дотримання вимог режиму утримання відповідних осіб, колонія не може забезпечити у повному обсязі лікування, харчування, комунально-побутові послуги та умови утримання спецконтингенту. Також це призведе до неякісного виготовлення їжі, засуджені не будуть мати можливості щоденно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, не буде проводитися прання одягу та білизни, що призведе до спалаху інфекційних захворювань, суттєвого погіршення стану морального клімату середовища спецконтингенту, що практично позбавляє можливості виконання установою головної функції покладеної на неї законом, Державою та суспільством у виправлені та ресоціалізації засуджених.

На підтвердження фінансового стану відповідача свідчить кошторис на 2013 рік, план асигнувань загального фонду бюджету на 2013 рік.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 грудня 2013 року заяву прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 18 грудня 2013 року.

Представник заявника в судовому засіданні наполягала на задоволенні заяви, надала пояснення, аналогічні викладеним у ній.

Стягувач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав клопотання про розгляд заяви без участі його представника та заперечення на заяву про надання відстрочки виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, заслухавши пояснення представника заявника, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (стаття 4 5 Господарського процесуального кодексу України).

Так, в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Із зазначеного вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

З правового аналізу статті 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В контексті зазначеного, господарський суд, оцінюючи вимоги заявника наголошує на наступному.

За приписами статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, саме на відповідача покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав для відстрочки виконання рішення, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Доводи заявника щодо необхідності відстрочки виконання рішення полягають в обґрунтуванні скрутного фінансового становища і оцінки негативних наслідків виконання такого рішення без її надання.

Виходячи з встановлених судом обставин, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становище, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної діяльності з одночасним виконанням грошових зобов'язань перед позивачем, встановлених рішенням у розглядуваній справі.

Кошторис на 2013 рік та план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2013 рік свідчать про те, що Жданівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) не має в своєму розпорядженні матеріальних і фінансових ресурсів та джерел для одночасної оплати стягнутої за рішенням суду у справі № 905/987/13-г суми у розмірі 105 035,00 гривень.

Кошторисом боржника на 2013 рік по коду економічної класифікації видатків 2273 «Оплата електроенергії» не передбачені видатки на транспортування електроенергії, у тому числі і згідно рішень суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2013 року, позовні вимоги Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» до Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 105 035,00 гривень задоволено повністю.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 7 листопада 2013 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що боржник є бюджетним неприбутковим лікувальним закладом, в якій лікуються засуджені чоловіки, які хворі на туберкульоз. Майно закріплено за боржником на праві оперативного управління і не може бути об'єктом застави. Фінансування колонії здійснюється з Державного бюджету України. Кошти виділяються згідно затвердженого начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області кошторису. Виділених коштів недостатньо для забезпечення засуджених продуктами харчування, комунально-побутовими послугами тощо.

Враховуючи розмір стягнутої суми боргу та відсутність можливості Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) сплатити зазначену суму одразу, зазначені обставини можуть призвести до паралізації діяльності виправної колонії, що, в свою чергу, не може вважатися адекватним заходом, оскільки негативні наслідки для відповідача та позитиві для позивача не є рівноцінними.

У порядку статті 97 КЗпП України Жданівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) зобов'язана забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам колонії. Згідно статті 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність сплати заробітної плати не повинна бути поставлена в залежність від здійснення інших платежів.

Фонд заробітної плати виправної колонії на 2013 рік становить 6 615 565 гривень. Стягнення з відповідача всієї суми боргу призведе до невиплати з боку Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) заробітної плати усім працівникам виправної колонії.

Приймаючи до уваги, що відомості щодо стану відповідача підтверджені наданими до матеріалів заяви документами, тоді як позивач означені обставини не спростував та не надав доказів ухилення відповідача від виконання рішення суду, господарський суд оцінює обґрунтованість та адекватність вимог заявника виключно за наявними документами.

Господарський суд вважає, що заявник довів належні підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, що хворим на активну форму туберкульозу необхідно забезпечити п'ятиразове харчування, проводити лікування та обстеження на діагностичному обладнанні, яке повинно бути безперебійно підключено до електропостачання, і в разі неперерахування установою боргу за електроенергію, енергопостачальна організація може припинити електропостачання. Враховуючи специфіку установи, яка є туберкульозною лікарнею для спецконтингенту, лікування яких проводиться спільно з міжнародною організацією «Лікарі без кордонів», а також враховуючи необхідність дотримання вимог режиму утримання відповідних осіб, колонія не може забезпечити у повному обсязі лікування, харчування, комунально-побутові послуги та умови утримання спецконтингенту. Також це призведе до неякісного виготовлення їжі, засуджені не будуть мати можливості щоденно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, не буде проводитися прання одягу та білизни, що призведе до спалаху інфекційних захворювань, суттєвого погіршення стану морального клімату середовища спецконтингенту, що практично позбавляє можливості виконання установою головної функції покладеної на неї законом, Державою та суспільством у виправлені та ресоціалізації засуджених.

Отже, заявник під час вирішення питання про можливість відстрочки виконання рішення суду, надав належних доказів, які підтверджують викладені у заяві обставини.

Також господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1752 «Про норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікробактеріями туберкульозу» передбачає, що кожний дорослий засуджений, що хворіє на туберкульоз, повинен отримувати щоденно добовий раціон у 3,198 кілокалорій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (заява № 72286/01) зазначено, що погіршення ситуації з захворюванням на туберкульоз в Україні, що відзначалося раніше, завдячує багатьом факторам. Недостатність фінансування призводить до неможливості модернізувати та обладнати приміщення для лікування туберкульозу, зокрема підтримувати загальний рівень медичних послуг, що призводить до зниження доступу до послуг. Позбавлення свободи часто тягне за собою приниження людської гідності. Ще не було сказано, що затримання після звинувачення як таке зачіпає питання, викладені в статті 3 Конвенції. Також цю статтю не можна тлумачити як таку, що містить загальне зобов'язання звільняти особу за станом здоров'я чи доправляти її до цивільної лікарні для отримання специфічної медичної допомоги. Тим не менш, відповідно до цього положення держава має забезпечити особу умовами утримання, які б не порушували її людську гідність, щоб спосіб та метод виконання міри покарання не зумовлювали страждання або труднощі такої міри, які б перевищували неминучий рівень страждань в'язня та щоб, з огляду на практичні вимоги ув'язнення, його здоров'я та добробут були забезпечені. На думку Суду, вищезгадані обставини дозволяють зробити висновок, що заявник не отримав необхідної та своєчасної допомоги, з огляду на серйозність захворювання та наслідки для його здоров'я.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 квітня 2010 року у справі «Лотарев проти України» (заява № 29447/04) зазначено, що Суд нагадує, що відповідно до статті 3 Конвенції держава повинна забезпечити тримання особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, щоб спосіб і метод виконання покарання не завдавали засудженому душевного страждання чи мук, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманного ув'язненню, і щоб здоров'я і добробут особи були належним чином забезпечені. Оцінюючи умови тримання, необхідно врахувати сукупний вплив цих умов, а також тривалість тримання у цих умовах (дивись рішення у справах «Дугоз проти Греції», заява № 40907/98, «Калашніков проти Росії», заява № 47095/99) .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 січня 2012 року у справі «Іглін проти України» (заява № 39908/05) зазначено, що беручи до уваги те, що Уряд не зміг спростувати, за допомогою докладних і точних даних, твердження заявника про погане освітлення, вентиляцію, харчування, стану туалету і якості медичної допомоги, наданої йому у Дніпропетровському СІЗО № 3, Європейський суд дійшов висновку, що умови утримання заявника під вартою були нелюдськими і такими, що принижують гідність в порушення статті 3 Конвенції.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наяву загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Прийнявши до уваги те, що винятковість випадку є оціночним поняттям, враховуючи доводи обох сторін та їх майновий стан, з метою створення належних умов для виконання рішення, та задля уникнення паралізації діяльності боржника у світлі його фінансового становища та враховуючи інтереси осіб позбавлених волі, і необхідності збереження можливості останнього здійснювати свою діяльність, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву та відстрочити виконання рішення на строк 24 місяці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г задовольнити.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г, строком на 24 місяці.

Ухвала набирає законної сили 18 грудня 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Виконання рішення господарського суду Донецької області від 8 квітня 2013 року у справі № 905/987/13-г, здійснювати з урахуванням цієї ухвали.

Суддя С.М. Фурсова